«Не наймати негарних жінок»: як старий меморандум Kinokuniya показує еволюцію бізнесу в Японії
· Азія
Публікація шокуючого списку дискримінаційних правил найму мережі Kinokuniya з 1980-х років стала каталізатором для прийняття в Японії закону про рівні можливості працевлаштування.
Багато моїх матеріалів для Insider, відверто кажучи, пригнічують. Я часто зосереджуюся на резонансних темах, які висвітлюють певні нові або тривалі соціальні проблеми в Японії.
Сьогоднішня історія — це приємна зміна. Вона про те, якого прогресу досягла Японія у прийнятті жінок на робочому місці.
Це не означає, що дискримінацію подолано і Японія живе в утопії DEI (різноманіття, рівності та інклюзії). Проте повчально озирнутися назад і побачити, наскільки жахливою була ситуація раніше і як сьогодні висміюють ставлення, що домінувало в бізнесі минулого століття.
Приклад нещодавно з’явився в японських соціальних мережах і стосувався мережі книжкових магазинів Kinokuniya. Сьогодні компанія, як і більшість японських бізнесів, докладає зусиль для забезпечення рівності при наймі персоналу. Але в 1980-х роках ситуація була іншою, коли профспілка самої компанії оприлюднила секретний список «можна» і «не можна» щодо найму жінок.
Мало хто став на захист магазину. Насправді, ця пам’ятка була настільки жахливою, що вона підштовхнула Японію до ухвалення першого закону про рівні можливості працевлаштування.
«Потворний документ»
Ми знаємо про список Kinokuniya не лише завдяки профспілці компанії, а й завдяки жінці-політику Дої Такако (土井たか子). Профспілка передала цю записку до Міністерства праці, і 5 березня 1983 року Дої зачитала текст до офіційного протоколу, щоб привернути до нього увагу. Цей список із восьми пунктів читається як неприкриті думки найбільшого у світі женоненависницького нікчеми.
До списку жінок, яких пам’ятка рекомендувала компанії не наймати, увійшли:
Оригінал: unseen-japan.com