Нове дослідження вказує на два джерела виникнення життя на Землі

· Навколо Світу

Нове дослідження вказує на два джерела виникнення життя на Землі

Дослідження спростовує теорію єдиного предка для всього живого, припускаючи, що бактерії та археї виникли незалежно від спільного неживого джерела.

Серед біологів мало які питання викликають такі палкі дискусії, як походження життя. Як на примітивній Землі виникли самодостатні організми, здатні перетворювати молекули для отримання енергії?

До появи будь-яких клітин, як припускають науковці, хімічні реакції відбувалися навколо глибоководних гідротермальних джерел, де тепло та високий тиск сприяли спонтанній хімії, яка прискорювалася (або каталізувалася) металами в земній корі. Одна з гіпотез походження життя полягає в тому, що з часом ці відносно прості геохімічні реакції переросли в процеси, що створюють будівельні блоки життя.

Живі істоти покладаються на основну мережу з приблизно 400 метаболічних реакцій, які каталізуються білками, відомими як ферменти. Цей «базовий метаболізм» генерує енергію та створює ключові матеріали для клітин, як-от нуклеїнові кислоти, амінокислоти та вітаміни.

Сьогодні в журналі Science Advances опубліковано статтю, в якій команда дослідників відтворила шлях формування цієї метаболічної мережі. Один із їхніх найбільш вражаючих висновків: життя на Землі, ймовірно, виникло не один раз, а двічі.

«Це відкриває цілу низку питань про те, що таке живе, що таке життя, що є можливим і що ми можемо знайти в інших куточках Всесвіту», — каже старший автор дослідження Вільям Мартін, еволюційний біолог з Університету Дюссельдорфа в Німеччині.

Усі організми, що живуть сьогодні, походять від останнього універсального спільного предка (LUCA), який, ймовірно, мешкав у ранніх океанах. Нове дослідження свідчить, що цей загадковий предок все ще залежав від навколишнього середовища для здійснення метаболізму. Дослідники виявили, що замість того, щоб самостійно підживлювати свої енергетичні реакції за допомогою ферментів, LUCA покладався на дрібні органічні молекули та метали, присутні в середовищі, для проведення приблизно половини базових метаболічних реакцій. Потім, з плином часу, деякі з цих металів були замінені на більш специфічні та ефективні ферменти, оскільки білки еволюціонували для виконання тих самих завдань.

«Найцікавіше в цьому те, що ми досліджуємо етап еволюції, коли все ще виникають нові ферментативні активності, що заміщують геохімічні реакції та призводять до злиття метаболізму в предків архей та бактерій», — каже Мартін.

Археї та бактерії — це два з трьох доменів життя, і ці мікроби з'явилися на ранніх етапах історії Землі. Третій домен, еукаріоти — до якого належать тварини, рослини та всі організми з клітинами, що мають ядро, — виник пізніше як гібрид двох перших груп.

Протягом багатьох років науковці розглядали три можливі сценарії походження життя: або бактерії виникли з архей, або археї з бактерій, або обидві групи незалежно еволюціонували від LUCA. Нове дослідження підкріплює аргумент, що останній варіант є найбільш імовірним.


Короткий факт: Археї та бактерії

Хоча бактерії живуть у різноманітних середовищах, археї процвітають в екстремальних умовах, наприклад, при високій температурі та кислотності.


Науковці можуть прояснити, як з’явилися бактерії та археї, порівнюючи, коли їхні предки розвинули певні ознаки, і визначаючи, які з них могли бути успадковані від LUCA. Попередні роботи досліджували це на прикладі рибосом — частин клітини, що виробляють білки. Це показало, що LUCA мав примітивні рибосоми, що складалися з 33 білків. Потім, від LUCA, бактеріальна лінія розвинула 21 унікальний рибосомний білок, а лінія архей — 29 унікальних рибосомних білків. Кожна лінія, по суті, незалежно продовжувала вдосконалювати роботу своїх рибосом.

Для свого останнього дослідження, зосередженого на реконструкції метаболізму, команда Мартіна застосувала схожий підхід. Цього разу вони вивчали гени метаболічних ферментів у сучасних бактерій та архей, щоб відтворити їхню еволюційну історію. «Ми зрозуміли, дивлячись на наші метаболічні гени, що це схожа картина», — каже провідна авторка Наталія Мрнавац, аспірантка в лабораторії Мартіна.

Спочатку вони працювали над тим, щоб звузити коло ферментів, які використовував LUCA, і визначити, які з його метаболічних реакцій потребували металів з гідротермальних джерел. Команда припустила, що кожна реакція в цьому примітивному метаболізмі використовувала або елементи, доступні в середовищі, або елементи, створені іншими реакціями системи. З часом ці реакції могли базуватися на попередніх, що призводило до нових біохімічних можливостей і дедалі складнішої метаболічної мережі. Ключ полягав у тому, щоб визначити, які метаболічні реакції мали з'явитися першими, а які наступні залежали від них.

«Звучить так, ніби було б важко, маючи сотні реакцій, визначити послідовність, у якій вони розвивалися, — каже Майк Стіл, математик з Університету Кентербері в Новій Зеландії та співавтор дослідження. — Але виявилося, що для цього існує швидкий алгоритм».

Згодом команда виявила, що бактерії та археї ділили деякі ферменти з LUCA, але кожна лінія також мала ті, яких у предка не було. По суті, бактерії та археї незалежно еволюціонували, створюючи різні ферменти для заміни одних і тих самих металокаталізованих реакцій. «Це показує, що сама реакція давніша за ферменти, які її каталізують», — каже хімік з Університету Оттави Джозеф Моран, співавтор дослідження.

Ці різні рішення одних і тих самих метаболічних проблем є доказом для Мартіна, що бактерії не могли походити від архей, або навпаки. «Найпростіша інтерпретація, — каже він, — полягає в тому, що відбулося два незалежні переходи» від LUCA до вільноживучих клітин.

Не всі дослідники згодні з таким описом LUCA. Дехто припускає, що LUCA був складнішою клітиною з простими мембранами, які, можливо, складалися з суміші архейних та бактеріальних жирів (ліпідів). Тоді цей змішаний предок зрештою розійшовся на архейну та бактеріальну лінії в ході лише одного походження вільноживучого клітинного життя, пояснює білковий кристалограф і дослідник походження життя Хуан Фонтесілья-Кампс з Інституту структурної біології у Франції, який не брав участі в дослідженні.

Але Мартін стверджує, що така складність малоймовірна: бактерії та археї використовують різні методи створення ліпідів у своїх клітинних мембранах, тому вони, ймовірно, не успадкували ці механізми від LUCA. «Вони справді абсолютно різні, — додає Соня-Верена Альберс, яка вивчає біологію архей в Університеті Фрайбурга в Німеччині і не була залучена до цієї роботи. — Потрібен зовсім інший набір генів чи ферментів, щоб створити різні ліпіди».

Ґрунтуючись на метаболізмі, Мартін також стверджує, що LUCA був простішим предком — чимось, що ще не було повністю «живим». «Немає сумнівів, що вільноживучі клітини є живими, — каже Мартін, маючи на увазі клітини, здатні рости, ділитися та виживати самостійно. — Ми всі можемо з цим погодитися». Але LUCA все ще залежав від малих органічних молекул і металів у земній корі для здійснення метаболізму. Коли справа доходить до класифікації як «справді живого», «цього недостатньо», — зауважує він.

Мартін давно стверджував, що метали були початковими каталізаторами метаболічних реакцій, і з часом ці метали були замінені ферментами. «Існує вагома підтримка ідеї про те, що геохімія призвела до біохімії життя», — каже Донато Джованніллі, мікробіолог з Університету Неаполя імені Федеріко II в Італії, який вивчає походження життя.

Наприклад, багато ферментів мають метали у своїх каталітичних центрах, де відбуваються хімічні реакції. І за останні кілька років Мартін, Моран, біохімік Мартіна Прайнер та їхні колеги експериментально показали, що багато реакцій, які використовуються в сучасному базовому метаболізмі, дійсно можуть відбуватися, якщо замінити ферменти на метали. Це свідчить про те, що вони могли каталізуватися металами до того, як розвинулися ці ферменти.

Одна з найважливіших метаболічних реакцій створює енергоносійну молекулу клітин, по суті, крихітну батарейку, яка їх живить. Сьогодні цією молекулою є переважно АТФ, але в примітивних океанах її не було для використання LUCA. Команда Мартіна показала, як у первісному метаболізмі цього предка ключова реакція могла каталізуватися металами: вони виявили, що фосфіт, форма фосфору, міг реагувати з органічними молекулами за допомогою паладію, металу платинової групи. Ця реакція дозволяла LUCA накопичувати енергію у вигляді АДФ, попередника АТФ.

Здатність тимчасово накопичувати енергію стала переломним моментом, оскільки це могло забезпечити живлення багатьох інших метаболічних реакцій, що потребують притоку енергії, як-от формування пептидних зв’язків між амінокислотами або робота рибосом під час трансляції РНК у білки. Ця реакція проклала шлях від геохімічних до метаболічних процесів і пояснює, як фосфор став таким центральним гравцем у нашій власній біохімії.

«Це одне з ключових відкриттів у цій статті», — каже Джованніллі, який не брав участі в новому дослідженні.

Реконструкція ранніх метаболічних мереж, як це зробила команда в новій статті, «є обґрунтованим підходом», — зазначає Фонтесілья-Кампс. — «Питання лише в тому, чи це справді відбувалося саме так, чи ні. І це дуже важко дізнатися».

Джованніллі каже, що команда створила «сильну статтю, яка висуває інший напрямок думок і об’єднує речі, які раніше не були пов’язані». Проте він пропонує розглядати їхній висновок як можливий сценарій походження життя, а не як остаточну відповідь: «Ми можемо реконструювати, наскільки правдоподібно все могло відбуватися, але дізнатися точно, як усе було насправді, буде майже неможливо».

Оригінал: www.smithsonianmag.com

Про Що? — новини науки, технологій і світу