Океани поглинули 35% викидів CO₂ від викопного палива у 1990–2019 роках, тоді як поглинання суходолу скоротилося

· Майбутнє

Океани поглинули 35% викидів CO₂ від викопного палива у 1990–2019 роках, тоді як поглинання суходолу скоротилося

Нове дослідження показало, що океани поглинають 35% викидів CO2, тоді як здатність лісів та ґрунтів до поглинання вуглецю стрімко падає, ставлячи під сумнів існуючі кліматичні моделі.

Океани поглинають значно більше вуглекислого газу, ніж наземні екосистеми, проте здатність останніх стримувати зростання викидів CO₂ поступово слабшає. Дослідники зі Scripps Institution of Oceanography (UC San Diego), проаналізувавши дані за останні 30 років, з’ясували, що у період з 1990 по 2019 рік світовий океан увібрав 35% викидів CO₂ від спалювання викопного палива, тоді як на суходіл припало лише 13%.

Результати дослідження, опубліковані в журналі Science, базуються на моніторингу атмосферного кисню та вуглекислого газу, який проводиться в межах програми Scripps O₂. Науковці підрахували, що в середньому океани поглинали 2,8 мільярда метричних тонн (3,1 мільярда американських тонн) CO₂ щорічно, причому цей показник щодесятиліття зростав приблизно на 630 мільйонів метричних тонн (694 мільйони американських тонн).

Зміна ролі суходолу у поглинанні вуглецю

Ситуація з наземними екосистемами виявилася менш оптимістичною: вони поглинали близько 1 млрд метричних тонн (1,1 мільярда американських тонн) CO₂ на рік, із невизначеністю оцінки ±0,5 млрд метричних тонн. Пік поглинання вуглецю суходолом припав на період близько 2009 року, після чого здатність суходолу до поглинання знижується, що ставить під сумнів точність деяких кліматичних моделей.

«Було дуже дивно бачити, як сукупне поглинання вуглецю наземними екосистемами не встигає за зростанням рівня CO₂. Наші дані підкреслюють, що наземний поглинач може бути досить крихким», — зазначив провідний автор дослідження Ерік Морган.

Ці висновки суперечать багатьом сучасним кліматичним моделям, які передбачали збільшення поглинання вуглецю суходолом. Отримані дані можуть спонукати вчених скоригувати кліматичні моделі, щоб точніше відображати поглинання вуглецю наземними екосистемами, адже деякі моделі прогнозували збільшення поглинання суходолом, тоді як нові дані свідчать про його зниження, що, ймовірно, пов’язано з вирубкою лісів та змінами землекористування.

Наслідки для планети

Дослідники наголошують, що роль океанів і суші як природних «резервуарів» для вуглецю є критичною для клімату Землі. Поглинання CO₂ океаном має важливий побічний наслідок: воно сприяє закисленню морської води, що змінює її хімічний склад. Крім того, існує ризик зниження ефективності океанів у майбутньому через глобальне потепління: тепліші води гірше утримують вуглекислий газ, а через відсутність перемішування поверхневих вод із глибинними здатність океану накопичувати вуглець може суттєво зменшитися.

Як підсумував Ерік Морган, без природних поглиначів вуглецю «ми б жили на зовсім іншій планеті». Науковці сподіваються, що нові дані допоможуть уточнити кліматичні прогнози та краще зрозуміти механізми реагування планети на зростання викидів парникових газів.

За матеріалами Interesting Engineering

Про Що? — новини науки, технологій і світу