Оновлення ракет для китайських J-10C може стати пасткою у війні за Тайвань

· Азія

Оновлення ракет для китайських J-10C може стати пасткою у війні за Тайвань

Китай адаптував старі ракети Kh-29T для винищувачів J-10C, проте залежність від боєприпасів малої дальності у разі виснаження арсеналів може зробити китайську авіацію вразливою для тайванської ППО.

Інтеграція Китаєм модернізованих авіаційних ракет класу «повітря-земля» малої дальності на свої фронтові винищувачі оголює критичну вразливість у можливому конфлікті навколо Тайваню: якщо тайванська протиповітряна оборона переживе початкові удари й вичерпає запаси далекобійної зброї Китаю, літаки, змушені наближатися до цілей для застосування ракет меншої дальності, ризикують зазнати серйозних втрат, подібно до того, як це сталося зі США в Ірані.

Цього місяця газета South China Morning Post (SCMP) повідомила, що державний мовник Китаю CCTV оприлюднив кадри, на яких вперше показано винищувач Chengdu J-10C, оснащений модифікованим Китаєм варіантом російської ракети Х-29Т.

Китай спочатку імпортував близько 2 000 ракет Х-29Т разом із винищувачами Су-30МКК з Росії на початку 2000-х років, а військові блогери зауважили, що помічений нещодавно боєприпас, схоже, оснащений модернізованою головкою самонаведення з інфрачервоним випромінюванням вітчизняного виробництва.

Важаючи близько 685 кілограмів і маючи 320-кілограмову бронебійно-фугасну бойову частину, ця ракетна зброя призначена для високоточних ударів по укріплених цілях, таких як бункери, мости, злітно-посадкові смуги та надводні кораблі, на дальності від 10 до 30 кілометрів.

Раніше Х-29Т помічали на літаках JH-7A та J-16. Тепер, коли вони інтегровані в J-10C — винищувач покоління 4,5, який є найчисленнішим у Народно-визвольній армії (НВАК) і використовується для регулярного патрулювання навколо Тайваню, — це стає економічно вигідною альтернативою дорожчим крилатим ракетам KD-88, що мають дальність 200 кілометрів.

У разі конфлікту в Тайванській протоці J-10C в ідеалі мали б застосовувати ці дешевші боєприпаси лише для ударів по цілях, що залишилися, після того, як далекобійні обстріли нейтралізують протиповітряну оборону Тайваню.

Проте війна США з Іраном пропонує Тайваню чітку модель того, як виснажити противника, що має значну перевагу у високоточній зброї великої дальності. Під час перших залпів того конфлікту США витратили велику кількість дорогих, важкодоступних для заміни далекобійних засобів ураження, що викликало гостре занепокоєння через виснаження запасів.

Оцінка, опублікована цього місяця Центром стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), показує, що щодо високоточних боєприпасів наземного базування США використали від 70 до 90 ракет із довоєнного запасу у 90 одиниць Precision Strike Missiles (PrSM), понад 1 100 ракет із запасу в 4 400 Joint Air-to-Surface Standoff Missiles (JASSM) і понад 1 100 одиниць із 3 100 крилатих ракет Tomahawk.

Згідно з оцінкою CSIS, хоча запаси PrSM можуть бути поповнені до кінця 2026 року, запаси JASSM будуть відновлені не раніше середини-кінця 2027 року, а запаси Tomahawk — лише на початку 2031 року.

У міру того, як війна тривала, а запаси далекобійних ракет танули, американські військові були змушені економити залишки, покладаючись на глибші резерви боєприпасів меншої дальності, включаючи Joint Direct Attack Munition (JDAM), Small Diameter Bomb I (SDB I) та ракети Hellfire.

Хоча звіт CSIS підтверджує наявність значних запасів JDAM (близько 160 000 одиниць), SDB I (близько 20 000) та Hellfire (близько 50 000), їхня значно менша дальність змушувала літаки наближатися до вцілілих іранських систем ППО.

Попри те, що великі іранські системи ППО висотної дії, такі як батареї С-300, були знищені на початку конфлікту, значна кількість менших, легких для маскування та розосередження систем, ймовірно, вціліла після ударів США.

До них належать переносні зенітно-ракетні комплекси (ПЗРК) та засоби ППО ближньої дії (SHORAD), які не можуть вражати цілі на великій висоті, але становлять серйозну загрозу для низьколітаючих літаків.

Звіт Дослідницької служби Конгресу США (CRS) від жовтня 2026 року фіксує значні втрати американської авіації від іранського зенітного вогню, включаючи знищення одного винищувача F-15E, одного штурмовика A-10, трьох безпілотників MQ-1 та одного гелікоптера AH-64 Apache, а також пошкодження в бою винищувача-невидимки F-35.

Хоча ці платформи можуть завдавати ударів далеко за межами зони дії ППО Ірану, зміна вимог до завдань та оперативний тиск — включаючи нормування далекобійної зброї на користь боєприпасів меншої дальності — ймовірно, змусили екіпажі заходити в підконтрольний повітряний простір.

Відтворення цієї динаміки в Тайванській протоці, однак, залежить від того, чи зможе Тайвань зберегти свою протиповітряну оборону під час початкового наступу Китаю. У статті для Journal of Indo-Pacific Affairs за квітень 2023 року Метью Ревелс стверджує, що Тайвань може пережити початкову китайську ракетну атаку, перейшовши від статичних далекобійних батарей до мобільних, прихованих та асиметричних мереж.

Використовуючи югославську та українську тактики, Ревелс рекомендує тримати радари вимкненими під час перших ударів, використовувати обмежену та міську місцевість для ускладнення зусиль Китаю з придушення ППО, а також зміцнювати системи зв'язку.

Оскільки стаціонарним батареям Patriot потрібно дві години на передислокацію, Ревелс додає, що Тайваню слід накопичувати мобільні засоби ППО ближньої дії та ПЗРК, розгортати безпілотники вертикального зльоту та рої, а також маскувати пускові установки під контейнери, щоб забезпечити їх виживання.

Якщо оборона Тайваню витримає початковий удар, Китай зіткнеться з серйозною проблемою щодо запасів зброї. Хоча Китай має грізний арсенал високоточної зброї великої дальності, його запаси обмежені.

У Звіті про військову міць Китаю (CMPR) за 2025 рік Міністерство оборони США оцінює, що Ракетні війська НВАК мають на озброєнні 300 крилатих ракет наземного базування, 900 балістичних ракет малої дальності та 1 300 балістичних ракет середньої дальності, здатних досягти Тайваню.

Проте Вільям Альберк у листопадовому звіті CNN за 2025 рік заявив, що Китай спочатку оцінював потребу в 5 000–10 000 ракет для того, щоб переважити оборону Тайваню — цифра, яку війна між Росією та Україною, можливо, змусила Китай переглянути в бік значного збільшення.

Тривалий інтенсивний конфлікт швидко виснажить ці резерви. Звіт Heritage Foundation за січень 2026 року попереджає, що Китай стикається з високим ризиком вичерпання запасів високоточних боєприпасів під час затяжного конфлікту. Зазначається, що навіть без ударів по його виробничих потужностях або складах, симуляції показують: військово-повітряні сили Китаю вичерпають свої запаси високоточної зброї великої дальності протягом 90 днів, а морські високоточні боєприпаси — протягом 120–140 днів.

Під тиском такого виснаження Китай буде змушений повернутися до старих боєприпасів меншої дальності, як-от Х-29Т, щоб підтримувати удари, змушуючи пілотів J-10C входити в зону дії вцілілої ППО Тайваню.

На відміну від США на початку іранського конфлікту, Китай має перевагу, спостерігаючи за цими «вузькими місцями» заздалегідь, і активно нарощує промислові потужності. Звіт Bloomberg за травень 2026 року свідчить, що Китай значно прискорив виробництво ракет у 2025 році, що стало найбільшим щорічним нарощуванням з моменту приходу до влади Сі Цзіньпіна у 2013 році.

Bloomberg зауважує, що хоча Китай тримає точні дані про обсяги виробництва в секреті, оцінки Міноборони США показують, що його запас балістичних ракет зріс на 147% — з 1 275 у 2015 році до 3 150 у 2024 році.

Звіт додає, що зростання стимулюється замовленнями від China Aerospace Science and Industry Corporation (CASIC) та China Aerospace Science and Technology Corporation (CASC), де 81 перелічений постачальник компонентів — порівняно з 32 у 2013 році — отримав загальний дохід у 189 мільярдів юанів (28 мільярдів доларів США) за 2025 рік, що на 20% більше, оскільки майже чотири з десяти фірм досягли рекордних продажів.

Зрештою, чи зможе прискорене виробництво ракет Китаю подолати асиметричні стратегії виживання ППО Тайваню — це визначить, чи закінчиться конфлікт у протоці швидкою перемогою Китаю, чи переросте у війну на виснаження, яка змусить китайські винищувачі летіти прямо в зони дії вцілілої тайванської оборони.

Оригінал: asiatimes.com

Про Що? — новини науки, технологій і світу