Рослини вміють «тікати» від своїх гниючих побратимів
· Наука
Вчені відкрили «сапротропізм» — здатність рослин викривляти корені, щоб уникати ділянок з гниючими рештками інших рослин, запобігаючи поширенню інфекцій.
Рослини здаються нерухомими: вони не стрибають, не літають і не ходять. Але це не означає, що вони не рухаються. Організми згинають своє коріння та пагони у відповідь на такі подразники, як вода, світло, сіль та гравітація. Ці реактивні рухи, які називаються тропізмами, мають вирішальне значення для виживання рослин.
Тепер дослідники виявили новий спосіб пересування рослин, який вони назвали «сапротропізмом»: згинання коріння для уникнення мертвої або гнилої рослинної тканини. Результати були опубліковані в журналі Science.
Відкриття почалося з невдалого експерименту та несподіваного спостереження. Ючжоу Чжан, біолог з Північно-Західного університету сільського та лісового господарства в Китаї, вивчав у лабораторії в Австрії, як рослини рухаються у відповідь на гравітацію, коли одна з його агарових чашок виявилася забрудненою мікробами з повітря. Перед тим, як викинути її, він помітив дещо разюче: майже коріння кожної рослини в чашці було вигнуте в бік від зіпсованого матеріалу. Послідовність цієї реакції «одразу змусила мене замислитися, чи це було щось більше, ніж просто випадкова відповідь», — каже Чжан.
Його команда вирішила дослідити це питання глибше. Дослідники вирощували популярну для наукових робіт рослину Arabidopsis thaliana в контейнерах, деякі з яких були засіяні плямами гнилого яблука. Рослини, що наштовхувалися на «зони розкладу», вигинали своє коріння, щоб оминути зіпсоване яблуко, тоді як ті, що росли в контейнерах без таких ділянок, росли прямо. Повторення експерименту з іншими рослинами, зокрема томатами та пшеницею, дало схожі результати, проте контакт із тканинами тваринного походження, що розкладалися, не мав жодного ефекту. Чжан і його колеги висунули теорію, що така реакція може допомагати рослинам уникати патогенів — подібно до того, як неприємні запахи допомагають тваринам триматися подалі від зіпсованої їжі.
Здається, сапротропізм діє інакше, ніж більшість інших тропізмів рослин. «Він не підпорядковується класичному механізму», — зазначає Чжан. Наприклад, гравітропізм (рух у відповідь на гравітацію) та фототропізм (у відповідь на світло) виникають тоді, коли рослини перерозподіляють гормон ауксин у стеблах або корінні, змушуючи їх змінювати напрямок росту.
Натомість сапротропізм покладається на гормон, який називається абсцизова кислота (ABA). Коли коріння рослини стикається з ділянкою, закисленою через рослинні рештки, що розкладаються (хімічний градієнт, відмінний від такого у тваринних решток), ABA накопичується на стороні, оберненій до зони гниття, стимулюючи ріст у протилежному напрямку.
Масштаб цієї роботи вражає, каже Кріс Вулвертон, біолог рослин з Університету Огайо Весліан, який не брав участі в дослідженні. Проте він додає: «у механізмі передачі сигналів все ще залишається багато білих плям, які потребують детальнішого вивчення». Наприклад, у який момент тканина рослини, що розкладається, розпадається достатньо, щоб перетворитися на поживний компост?
Команда Чжана сподівається заповнити ці прогалини в майбутніх дослідженнях. Зрештою, це дослідження може допомогти пролити світло на те, як рослини сприймають навколишній світ і взаємодіють із ним.
Оригінал: www.scientificamerican.com