Самотність може вплинути на пам'ять, але не на деменцію
· Наука
Самотність може спричинити проблеми з пам'яттю, але не призводить до деменції.
Самотність може впливати на проблеми з пам'яттю, але не на деменцію — це не одне й те ж саме
Дослідник пояснює, що ми знаємо — і чого не знаємо — про зв'язок між самотністю та проблемами з пам'яттю.
Самотність — це те, з чим більшість з нас стикається в певний момент. Це нормальна емоція, а не недолік характеру. Проте, вона також може тихо впливати на те, як ми думаємо і пам'ятаємо, і дослідники давно обговорюють, чи може вона навіть підвищувати ризик деменції.
Новий дослід, опублікований у журналі Aging and Mental Health, свідчить, що ситуація набагато складніша, ніж це дозволяє обидві сторони цього дебату.
По-перше, варто чітко усвідомлювати, що таке деменція. Це не єдиний діагноз, а загальний термін, що охоплює ряд станів — найвідомішим із яких є хвороба Альцгеймера — які викликають втрату пам'яті, сплутаність, труднощі з мовленням та поступову втрату незалежності.
Когнітивний спад, що означає загальне уповільнення або послаблення розумової діяльності, — це не одне й те ж саме. Ці два терміни часто використовуються як синоніми, але не повинні: ви можете відчувати когнітивний спад, ніколи не розвиваючи деменцію.
Ми не повністю розуміємо, що викликає хворобу Альцгеймера. Ми знаємо, що здоровий спосіб життя знижує ризик, але це не є гарантією. Багато людей, які зробили все правильно, все ж хворіють на це. Хвороба формується генетикою, старінням і біологічними факторами, які ми ще намагаємось зрозуміти.
Новий дослід спостерігав за трохи більше ніж 10 000 дорослими у віці від 65 до 94 років протягом шести років. Всі вони були в доброму здоров'ї на початку, повністю незалежні та без деменції. Дослідники відстежували їх пам'ять протягом цього періоду та запитували, чи відігравала роль самотність у тому, як вона змінювалася.
Відповідь була тонкою. Самотність, здавалося, дійсно посприяла проблемам із пам'яттю — але не було жодних доказів того, що вона призводила до самої деменції. Це важливе уточнення. Проблеми з пам'яттю та деменція не є одним і тим самим, і плутання їх викликає неналежну тривогу. Це уточнення є вирішальним, і хоча дослідники не плутали ці два поняття, це нюанс часто втрачається при інтерпретації.
Також варто зазначити, що самотність рідко приходить одна. Багато учасників дослідження також мали цукровий діабет, високий кров'яний тиск, депресію або низькі рівні фізичної активності — всі ці фактори впливають на мозок незалежно. Цукровий діабет, наприклад, може заважати тому, як мозок переробляє глюкозу, на якій він живиться, що, у свою чергу, впливає на пам'ять. Депресія має подібний ефект. Визначити самотність окремо від цих інших факторів насправді складно, і дослідження не вирішує цю проблему повністю.
Один з виявлених фактів — високий рівень самотності, про який повідомлялося в південній Європі — регіоні, про який часто вважається, що має сильні соціальні мережі. Це нагадування про те, що самотність є суб'єктивною. Відчуття самотності не просто пов'язане з кількістю людей навколо вас — це про те, як ви себе з ними пов'язуєте.
Також варто зазначити методологічне обмеження. Дослідження вважало самотність фіксованим станом, коли насправді вона змінюється — іноді щодня — протягом усього життя. Єдине зображення не може це зафіксувати.
Ширші дослідження щодо самотності та когнітивного спаду залишаються дійсно змішаними, і це дослідження не встановлює остаточного рішення. Що воно пропонує, корисно, так це те, що служби охорони здоров'я можуть виграти від скринінгу на самотність поряд з рутинними когнітивними тестами: розглядати соціальне спілкування як частину профілактичної медицини, а не як м'яку проблему, що залишена осторонь.
І є підстави для оптимізму. Мозок є стійким. Дослідження свідчить, що проблеми з пам'яттю, пов'язані з самотністю, можуть поліпшитися, як тільки ця самотність зникає, і що підтримка соціальної активності може поліпшити когнітивні показники загалом. Самотність сама по собі навряд чи стане вирішальним фактором у питанні, чи розвине людина деменцію.
Оригінал: www.livescience.com