Серце матері-кажана б’ється частіше, коли вона чує крик свого дитинчати

· Наука

Серце матері-кажана б’ється частіше, коли вона чує крик свого дитинчати

Японські вчені з’ясували, що серцевий ритм матері-кажана різко зростає при звуках крику власного дитинчати, що допомагає їй ідентифікувати своє потомство серед сотень інших особин у колонії.

Плач немовлят — це не просто незручність. Це заклик про допомогу, відточений еволюцією для того, щоб викликати негайну, вроджену реакцію. Коли людська мати чує плач своєї дитини, її мозок активує реакцію «рятуй або загинеш» у зонах середнього мозку, відповідальних за виживання.

Нове дослідження, опубліковане цього тижня у виданні Frontiers in Ethology, засвідчило, що не лише людські матері реагують фізіологічно на плач своїх дітей; деякі матері-кажани також демонструють таку поведінку.

Нейроетологи з Японії вивчали реакції японських трубконосих кажанів (Pipistrellus abramus), які утримувалися в неволі, на «ізоляційні» сигнали їхніх малят — пискливі звуки, що сповіщають матір про те, що дитинча загубилося або потребує допомоги.

«Натхнення для нашого дослідження прийшло завдяки вражаючому спостереженню в нашій лабораторній колонії», — розповів провідний автор дослідження Казукі Йошіно-Хашізава з Університету Дошіша. — «Коли дитинча відокремлювалося від місця гніздування, лише біологічна мати негайно поспішала, щоб повернути його назад».

Дослідження розпочалося з чотирьох вагітних кажанів, кожна з яких народила по троє малят. Коли дитинчатам було лише два дні від народження, дослідники використали ультразвукові мікрофони для запису їхніх «ізоляційних» сигналів. У віці 30 днів, коли вони стали самостійними й почали використовувати ехолокаційні сигнали для полювання, ці звуки також були записані. Згодом обидва типи сигналів відтворювали матерям невдовзі після того, як малята подорослішали.

Результати показали, що мати-кажан реагувала виключно на записані ізоляційні сигнали своїх власних дітей. Згідно з показаннями ЕКГ, її серцебиття прискорювалося на 70 ударів на хвилину, що свідчило про те, що унікальний звук дитини викликав у неї фізіологічне збудження. Її чуйність, безперечно, допомагає японському трубконосому кажану знаходити власне потомство серед сотень інших особин у колонії, готуючи її організм до дії.

На подив дослідників, фізіологічна реакція матері на ехолокаційні сигнали її вже дорослого потомства була ще сильнішою, можливо, тому, що вона краще вивчила звуки свого маляти. Сигнали дитинчат кажанів змінюються щодня в міру їхнього дорослішання, що дало змогу авторам дослідження висунути гіпотезу про те, що «здатність матерів до розпізнавання може піддаватися постійній адаптації», як вони зазначили у своїй роботі.

Неочікувано автори дослідження також зафіксували реакцію серцевого ритму матерів на сигнали незнайомих дорослих самців. Хоча це вказує на додаткову складність соціальної поведінки кажанів, було неможливо визначити, чи була це позитивна реакція збудження, чи негативна реакція на відчуту загрозу.

Попри все, серця матерів-кажанів б’ються в ритмі звуків їхньої колонії.

![Головне зображення](CorinaDanielaObertas / Adobe Stock)

Оригінал: nautil.us

Про Що? — новини науки, технологій і світу