Шахраї, циніки та істинні віруючі: династія противників вакцин

· Майбутнє

Шахраї, циніки та істинні віруючі: династія противників вакцин

Анти-вакцинні аргументи існують від самого початку вакцинації, вивчаємо їх коріння.

Stanley Plotkin, 93, зіграв ключову роль у розробці кількох вакцин протягом своєї кар'єри. Нещодавно він заявив, що “починає шкодувати, що прожив так довго—адже ми перебуваємо на зниженні”. Як ми могли опинитися в такій ситуації?

Можливо, ми завжди були тут. Виявляється, що аргументи проти вакцин, які нині заполоняють Інтернет, існували так само довго, як і самі вакцини. У своїй новій книзі A Pox on Fools Томас Левенсон розділяє їх на три категорії, що чітко прослідковується в підзаголовку: “Справжні віруючі, шахраї та циніки, які переконали нас відмовитися від вакцин.” Звинувачення, які висуваються цими людьми проти вакцин, можуть так само бути використані для категоризації самих аргументів: вони помилкові, вони шкідливі, і вони ненависні.

Помилкові

Як розповідає Левенсон, на початку XVIII століття кілька прогресивних західних людей дізналися про імунізацію проти віспи від османських жінок та невільного африканця. На той момент інфекційні захворювання були найпоширенішою причиною смертності, як це було завжди. У XIX столітті приблизно 40 відсотків дітей помирали від інфекцій до 5-річного віку.

(Ось чому середня тривалість життя в той час була настільки низькою. Справа не в тому, що люди не доживали до 30 років; якщо вони виживали в дитинстві, то, в основному, так і було. Просто так багато маленьких дітей помирало, що це сильно знижувало середню тривалість життя.)

Коли епідемії віспи спалахнули в Лондоні та Бостоні 1721 року, леді Мері Уортлі Монтегю та Коттон Матем розпочали кампанії імунізації у своїх містах. Імунізація полягала в тому, щоб взяти гній з пухирця у когось із легким випадком віспи, зробити розріз на руці особи, що підлягала імунізації, та втерти гній у розріз.

Протягом короткого часу виникли заперечення. Дехто стверджував, що морально неправильно втручатися у божественно призначення того, хто захворіє і помре, а хто ні. Лише Бог мав таку можливість, і перешкоджати цьому означало йти проти волі Бога. Це була гордість і богохульство. Левенсон підкреслює, як підґрунтям цієї позиції була думка, що зараження високозаразним захворюванням є божественним покаранням за гріх, і що єдиний спосіб уникнути хвороб — це жити доброчесним життям.

Оригінал: arstechnica.com

Про Що? — новини науки, технологій і світу