Що таке позитивна Грассмана та чому вона зустрічається всюди?

· Наука

Що таке позитивна Грассмана та чому вона зустрічається всюди?

Позитивна Грассмана виявляється у багатьох математичних моделях, від трафіку до квантових часток.

Що таке позитивний грубянський простір і чому він з’являється повсюди?

Вступ

Що спільного у певних математичних моделях, що описують потік трафіку, поверхневі хвилі та розсіювання квантових часток? Несподівана відповідь криється в куточку світу алгебраїчних комбінацій, відомому як позитивний грубянський простір. Простими словами, позитивний грубянський простір — це форма, яка класифікує інші форми. Вражаюче, але частини позитивного грубянського простору можуть бути знову зібрані у форми, які виявляють спільні структури в цих та багатьох інших, на перший погляд, не пов'язаних математичних системах.

Те, що ми знаємо про позитивний грубянський простір, який насправді з’являється в багатьох реальних ситуаціях, значною мірою завдячує теоретичній роботі Лорен Вільямс з Гарвардського університету. У новому епізоді програми "Радість Чому" Вільямс розповідає співведучому Стівену Строгатцу про свою роботу, як вона усвідомила несподівану поширеність позитивного грубянського простору та як їй вдалося зробити кар'єру, знаходячи зв’язки між галузями, які на перший погляд не здаються пов'язаними. Розмова переходить до ще одного проекту, над яким працює Вільямс, під назвою "Перший доказ", який намагається об'єктивно виміряти, наскільки добре системи штучного інтелекту можуть розробляти докази математичних тверджень рівня наукових досліджень, що призводить до дослідження питання, чи можуть AI взяти математику під свій контроль.

Слухайте на Apple Podcasts, Spotify, TuneIn або у вашому улюбленому додатку для подкастів, або ви можете транслювати це з Quanta.

Примітка: Оскільки ця розмова була записана, результати проекту "Другий пакет Першого доказу" були опубліковані 10 червня 2026 року.

Транскрипція

[Музика звучить]

СТІВЕН СТРОГАТЦ: Добре.
ЯННА ЛЕВІН: Гаразд, ми починаємо?
СТРОГАТЦ: Я Стівен Строгатц,
ЛЕВІН: А я Янна Левін.
СТРОГАТЦ: І це — "Радість Чому".
ЛЕВІН: Подкаст від Quanta Magazine, де ми досліджуємо деякі з найбільших безвідповідних питань у математиці та науці сьогодні.
СТРОГАТЦ: Можу почати наш розмову, спираючись на обговорення, яке я недавно мав з математиком, який працює в галузі математики, яку ми називаємо алгебраїчними комбінаціями.
ЛЕВІН: Ой.
СТРОГАТЦ: Так? Що змушує тебе сказати "ой" у цьому?
ЛЕВІН: О, я не знаю. Це звучить справді важко. Я маю на увазі, алгебраїчна, ми знаємо, що означають ці два слова. Комбінації — я маю на увазі, це щось на кшталт дискретної алгебри.
СТРОГАТЦ: Так, щось на кшталт того, правильно? Це все про дискретні об'єкти або структури.
ЛЕВІН: Коли я думаю про комбінації, іноді думаю про безліч способів, якими можна організувати щось. Наприклад, це виникає в термодинаміці, де використовується статистичне мислення або рахунок ентропії. Які можливі способи організації послідовності чисел, наприклад? І чи є це елементом комбінацій, чи це надто спрощено?
СТРОГАТЦ: Ні, це саме те, про що ми думаємо. І для наших слухачів, які можуть не бути у світі термодинаміки або статистичної фізики, ми займаємося комбінаціями, коли граємо в карткові ігри.
ЛЕВІН: Так, точно.
СТРОГАТЦ: Знаєш, можна запитати себе, маючи колоду з 52 карт і чотири масті, скільки способів отримати три однакові картки проти двох однакових або стрічки? Такі питання підрахунку або ймовірності — це частина того, що призвело до виникнення комбінацій, але тепер їх використовують постійно, коли ми повинні знаходити розумні, що заощаджують час, способи рахувати речі або організовувати їх, як ти сказала, у якийсь дуже структурований спосіб.
ЛЕВІН: Так, це чудова аналогія. Це саме так, як я про це думаю. Якщо тобі дають п’ять карт, які твої можливі комбінації? Твоя перша карта — це король, то які можливі комбінації можуть з’явитися з наступними чотирма картами, потім наступними трьома, потім наступними двома і потім однією?
СТРОГАТЦ: Вірно. І ти вказала на ключове слово там, так? Комбінації походять з ідеї багатьох комбінацій можливостей.
ЛЕВІН: Так, це захоплююче.
СТРОГАТЦ: Але одне з питань, яке виникло, яке я дійсно б хотів почути твою думку перед тим, як ми поринемо в епізод, це питання краси. Бо я знаю, що у фізиці ви час від часу використовуєте красу як критерій — о, добре, так що ти тут усміхаєшся.
ЛЕВІН: Я посміхаюся! Ну, я відчуваю, що фізики — це останні, хто із серйозним обличчям говорить про красу як про дуже серйозний критерій. Знаєш, щось виглядає справді безладно, непривабливо, довго, не компактно, ти підозрюєш, що ти зробив щось неправильно, або що є щось глибше, що варто дослідити, і це те, що ми можемо відкинути, але це, здається, спрацьовує.
СТРОГАТЦ: Це цікава і часом заворожуюча річ, так?
ЛЕВІН: Так.
СТРОГАТЦ: По-перше, краса, навіть просто як естетичне питання, важка для визначення, але потім чомусь ми очікуємо, що всесвіт буде таким добрим смаком, що він…
ЛЕВІН: Так.
СТРОГАТЦ: Знаєш, що ми можемо використовувати красу як критерій відбору для наших теорій.
ЛЕВІН: Так. І я не знаю, чи це все ще таке ж потужне, але це було надзвичайно успішно, і ми можемо кількісно оцінювати симетрії, знаєш, певні організаційні структури, компактні вираження, об’єднуючи речі, так що це здається спрощеним. Це досить переконливі визначення краси, я думаю, в цьому контексті.
СТРОГАТЦ: Ага. Отже, з цього почнемо. Ми хочемо почути думку Лорен Вільямс про питання краси, не в фізиці, а в чистій математиці. Вона нещодавно отримала премію "Геній Макартур", є математиком в Гарвардському університеті, і, uh, ви побачите в нашій розмові, що вона, здається, спеціалізується на знаходженні зв’язків між галузями або темами, які не здаються пов’язаними.

Вона знаходить спільний зв’язок, часто не тільки з комбінаціями, але й з дуже специфічним об'єктом у комбінаціях, який має ще більш грізну назву — позитивний грубянський простір.
ЛЕВІН: Мммм.
СТРОГАТЦ: Отже, підготуйся поринути в ці води.
ЛЕВІН: Що ж, Грубянський був дивовижним, тому я вже зацікавлений.
СТРОГАТЦ: Пірнемо.

[Музика звучить]

СТРОГАТЦ: Ласкаво просимо до "Радості Чому".
ВІЛЬЯМС: Дякую дуже. Чудово бути тут.
СТРОГАТЦ: Річ, яка справді надихає мене поговорити з тобою, Лорен, я повинен сказати, крім усіх красивих математичних речей, які ти зробила, я відчуваю, що твоя робота торкається цього незвичайного аспекту математики, що має цілу філософську складову.
Якщо ти не проти, давай почнемо з деяких особистих моментів. У мене дві доньки, я і моя дружина, а якщо я вірно розумію, ти є однією з чотирьох доньок?
ВІЛЬЯМС: Так, вірно. Я старша з чотирьох дівчат.
СТРОГАТЦ: І чи твої сестри також мають математичні нахили?
ВІЛЬЯМС: Так. Усі мої сестри також любили математику. Вікові різниці між нами становлять два, два і шість, тому коли я росла, у домі було досить людно.
Я пам’ятаю, як навчала свою наймолодшу сестру Дженев'єву додавання чисел з перенесенням, коли їй було, напевно, чотири або п’ять, і показала їй, як це зробити, а потім дала їй, знаєш, трохи домашнього завдання. Вона повернулася з великою усмішкою на обличчі, і вона зробила це іншим способом. Вона робила це зліва направо, замість справа наліво, і вона вважала це смішним.
Тож я не хочу вкладати слова в їхні вуста, але моя пам’ять говорить мені, що їм здавалося цікаво. А з моєю сестрою Елеонор, яка найближча за віком до мене, коли я була в четвертому або п’ятому класі, а вона на два роки молодша, ми вирішили, що замість вивчення ще однієї мови могли б вивчати коди, тому ми почали вивчати шифр Цезаря та вигадувати власні коди. Ми витратили багато часу на це, і це було дуже весело. Це була секретна мова.
СТРОГАТЦ: Я також бачив кілька твоїх фотографій, шукаючи в Інтернеті, на яких ти граєш на скрипці, і це змушує мене задуматися, чи ти загалом зацікавлена в красі, чи то в музиці, чи в математиці… Як ти взагалі ставишся до краси?
ВІЛЬЯМС: Дуже! Я почала грати на скрипці, коли мені було чотири, і це була велика пристрасть для мене. Я також писала поезію та історії. Але, безсумнівно, зрештою, виглядає так, що краса, яку ми бачимо в математиці, має дуже багато спільного з красою, яку ми бачимо в музиці чи поезії у термінах елегантності або симетрії, гармонії. Тут є сильна кореляція.
Я не знаю, чи допомогло мені раннє навчання музиці оцінити математику або зробило мене більш схильною до математики, або ж це разом з математичною оцінкою йшло в ногу зі сприйняттям музики. Я насправді не знаю.
СТРОГАТЦ: Тепер, якщо я можу трохи прискорити, можеш розповісти нам, що таке комбінації? Які типи питань ти б вивчала в цій галузі?
ВІЛЬЯМС: Грубо кажучи, комбінації — це вивчення скінченних або дискретних структур. Коли ви починаєте вивчати комбінації, вам зазвичай вчать багато технік для підрахунку або вивчення різних видів об'єктів і їх підрахунку звичайними не від'ємними цілими числами: нуль, один, два і так далі.
Насправді, мабуть, 30-40 років тому комбінації були недооцінені як галузь математики. Було думка серед пуристів, що комбінації — це свого роду мішок трюків. Але насправді мій науковий керівник, Річард Стенлі, був одним із тих, хто справді зробив комбінації значно більш шанованою галуззю. Він написав ці красиві книги. Його роботи вказували на те, що за цим усім стоїть набагато більше структури та глибшої теорії. І зокрема, він зробив багато чудових робіт у алгебраїчній комбінації, використовуючи техніки з алгебри для вивчення комбінаторних проблем.
СТРОГАТЦ: Отже, я хочу повернутися до того, що ти сказала хвилину тому, ідеї про те, що деякі частини математики вважаються більш периферійними або маргінальними, як вони можуть з'являтися і зникати з моди, і я просто wondered, якщо ти можеш розширити, оскільки це стосується соціології математики.
ВІЛЬЯМС: Це соціологічне явище. Я думаю, частково це пов’язано зі старістю галузі. Наприклад, теорія чисел — це вивчення чисел і їх арифметичних властивостей, таких як прості числа. Це дуже древня тема, яка мала дуже престижну репутацію. Знаєте, теорема Ферма є одним із коронних досягнень у теорії чисел, тоді як чомусь комбінації дійсно не почали користуватися хорошою репутацією, поки що не стало досить недавно.
Я маю на увазі, насправді, Річард Стенлі був аспірантом у Гарварді в 1960-х, і на той час в Гарварді не було професора, який би займався комбінаціями. Він хотів працювати з Джан-Карло Ротою, який був комбінатором, що працював у MIT, і у Харварді йому говорили: "Припини займатися цим математикою для малюків".
На щастя, він наполіг, він змінив цю галузь. А нещодавно, за останні 10 років, математик Джун Хух отримав Медаль Філдса переважно за свою роботу на межі комбінацій та алгебричної геометрії, і це, звісно, може бути знаком того, що це нарешті було визнано.
СТРОГАТЦ: Ти справді вказуєш на важливе. Ця ідея взаємозв'язку самої математики є частиною статусу теми. Якщо тема вважається занадто відсталою, не сполученою з іншими областями в математиці, це зазвичай знижує її репутацію.
ВІЛЬЯМС: Я згодна.
СТРОГАТЦ: Правильно? Тоді ж все, що перебуває в ядрі, як би це не означало, має вищий статус, як алгебрична геометрія, яку ти згадав.
ВІЛЬЯМС: Вірно.
СТРОГАТЦ: Я почав з питання про красу, естетичний вимір математики, і тому я хотів би спробувати зв’язати це з цитатою, яку я читав від тебе. Вона каже: "Якщо ти задаєш питання, і відповідь не є красивою, це означає, що ти задав неправильне питання." Я не знаю, хотів би я почути більше.
ВІЛЬЯМС: Так. Отже, на початку мого часу як аспіранта, я відвідувала семінари, навчалась на курсах, і одне з питань, над якими я намагалася зрозуміти, було те, що находять різні люди цікавим у математиці або що вони вважають красивим у математиці? Що я вважаю цікавим? Що я вважаю красивим? Я підхопила цю естетику частково від свого наукового керівника. Знаєш, робота повинна бути красивою. Як чистий математик, ми не прив’язані до певних питань або застосувань, і тож якими є стандарти, до яких ми повинні себе прив’язувати? Що ж, ми повинні шукати щось красиве.
І ми маємо повну свободу як чисті математики, і якщо ми маємо повну свободу задавати будь-яке питання, яке хочемо, то що я хочу робити — це шукати питання з красивими відповідями. І я думаю, що це ті питання і відповіді, які зазвичай стають найважливішими або мають найбільше зв’язків з іншими галузями, чи то в математиці, чи поза нею.
СТРОГАТЦ: У популярному розумінні математика відома як дуже чорно-біла галузь. Є правильна відповідь, є неправильна відповідь. Коли ти починаєш говорити про красу, це звучить дуже суб'єктивно. Є стара фраза, що краса в оці дивлячого. І здається трохи несподіваним, що математики так зациклені на красі, враховуючи, наскільки важко визначити, що таке краса.
І, думаю, мені хотілося б дізнатися, насамперед, як виглядає математика, яка не є красивою?
ВІЛЬЯМС: Отже, красива частина математики є короткою, чистою, елегантною, можливо, це твердження, що пов’язує два математичних об'єкти, які ти не очікував, що будуть пов'язані. Це те, що, я думаю, буде більш ймовірно вважатися красивим, ніж якби теорема займала абзаци чи сторінки, щоб навіть дійти до твердження.
З іншого боку, можна отримати правдиву теорему або правдивий факт, що здається дуже довільним або конкретним. Можливо, ти запитуєш: "Гаразд, що якщо я візьму 73 випадкових лінії на площині, а потім я подивлюся на, не знаю, я подивлюся на якусь криву, що проходить через ці чотири точки перетворення, що з цим станеться?" Знаєш, це менш ймовірно вважати красивим, ніж твердження, що існує нескінченна кількість простих чисел. Знаєш, твердження, яке коротке і просте, чисте і відчувається більш універсальним, буде вважатися більш красивим, ніж інший вид твердження.
СТРОГАТЦ: Отже, дозволь мені перевірити, чи я тебе розумію. Естетика, про яку ти говориш, схиляється до стильності в засобах або мінімізму. Тобі подобається універсальність. Ти не хочеш мати справу з великою кількістю дуже специфічних речей. Наскільки це загальне, це плюс. Набагато компактніше, це допомагає. Але я чув певну неповагу до певних типів чисел на користь інших типів чисел.
ВІЛЬЯМС: Що ж, врешті-решт я комбінаторист.
СТРОГАТЦ: Добре.
ВІЛЬЯМС: Але справа була в питаннях, де відповідь — теорема, що є істинною для нескінченної кількості випадків, на відміну від питання з одною відповіддю, яка є якимось дуже конкретним числом.
СТРОГАТЦ: Отже, якщо б ми, наприклад, робили посібник для самодопомоги для математиків, і ти, припустимо, вивчаєш щось, і це виходить не красиво відповідно до цих, можливо, й інших критеріїв, що робити? Чи є якісь кроки, які ти можеш зробити, щоб рухатися в напрямку більшої краси?
ВІЛЬЯМС: Я гадаю, я б спробувала змінити питання. Якщо здається, що я досягаю відповіді, але це просто не елегантно, не виглядає цікаво, тоді я б спробувала уточнити питання. Я можу, у крайній ситуації, просто відмовитися від цього зусилля, але якщо я відчуваю, що обов'язково має бути щось цікаве поблизу, тоді я б намагалася налаштувати питання.
СТРОГАТЦ: І це приємний хід, тому що в багатьох галузях ти ніби застряєш з питанням. Але в математиці, ти згадала про свободу думати про все, що хочеш, і тому ти кажеш, що можеш використовувати цю свободу, можливо, щоб змінити питання. Можливо, твоя потворна відповідь є ознакою того, що твоє питання не зовсім правильне. Добре. Тепер я думаю, я розумію, що ти мала на увазі.
ВІЛЬЯМС: Так. Я б уявила, що люди в музиці або мистецтві могли б віднестися до такого роду висловлювань. Можливо, є тема, із якою вони намагаються працювати при створенні музичного твору, і це не має правильних гармоній. Я впевнена, що є багато коригувань структури або підходу, які входять в мистецтво і, в результаті, призводять до кращого кінцевого продукту.
СТРОГАТЦ: Отже, я хочу заглибитися в це зараз, в цю низку ідей, пов’язаних з тим, що називається грубянським простором і позитивним грубянським простором, які протягом довгого часу були ігровим полем для чистих математиків.
Отже, гаразд, що ж це таке? Для тих, хто ніколи не чув про грубянський простір, з чого почати? Як ми повинні думати про це в найпростіших випадках?
ВІЛЬЯМС: Так. Отже, грубянський простір — це геометричний об'єкт, і він трохи схожий на бібліотеку для відстежування простіших об'єктів. Наприклад, грубянський простір одноплощин у двовимірному просторі — це набір усіх ліній, що проходять через початок координат у площині XY.
Отже, ми думаємо про це як про один математичний об'єкт, що відстежує всі ці лінії. І ти можеш уявити всі ці лінії, що проходять через початок у двовимірному просторі, а позитивна частина цього грубянського простору буде набором тих ліній, які проходять через позитивний ортант.
СТРОГАТЦ: Дайте подумати про ці лінії. Якщо б я дивився на компас, є лінія, яка йде на північ і південь.
ВІЛЬЯМС: Так.
СТРОГАТЦ: Я вважаю це однією лінією. Отже, північ і південь обидва є частинами тієї ж самої лінії.
ВІЛЬЯМС: Так, саме так. А схід і захід також є частинами тієї ж лінії.
СТРОГАТЦ: Правильно. І тоді є безліч ліній, які ми можемо отримати, змінюючи нахил будь-якої з цих ліній.
СТРОГАТЦ: Так, я думаю про безліч різних ліній, а ти кажеш, що є спосіб подумати про них так, що вони описуються якоюось єдиною формою?
ВІЛЬЯМС: Так. І якщо тобі подобається, якщо ти думаєш про цей набір усіх ліній, що проходять через початок у двовимірному просторі, кожна з них проходить через північну частину твого компаса. Тому ти можеш насправді відстежувати кожну з цих ліній за точкою перетину з колом.
А якби ти просто подумав про цю позитивну півкругу зверху, то кожна точка на цій позитивній півкрузі унікально визначить лінію, що проходить через початок.
СТРОГАТЦ: Яка на компасі просто мала б маленькі позначки, які кажуть північ, північний схід, ми могли б навіть мати північ-північний схід.
ВІЛЬЯМС: Так.
СТРОГАТЦ: Я маю на увазі, це стає обтяжливим робити це так. Але ти кажеш, що є безмежно багато точок на цій північній півкрузі, і вся тотальність цих точок створює те, що ти назвала півкругою. Але чи враховую... Що відбувається з екватором або східними та західними точками?
ВІЛЬЯМС: Так, це вірно. Ми повинні включити лише одну з них, бо існує лише одна... є одна лінія, яка проходить через обидві західну та східну точки. Отже, ми повинні зберегти лише одну з них і викинути іншу.
СТРОГАТЦ: Як щодо збору всіх цих ліній, чи я правий, вважаючи, що це схоже на відрізок лінії, що йде з сходу, але я не включаю схід, аж до західного, але я включаю захід?
ВІЛЬЯМС: Саме так.
СТРОГАТЦ: Тобто це схоже на відрізок лінії з однією кінцевою точкою, але не з іншою кінцевою точкою?
ВІЛЬЯМС: Саме так, так. Ось як ми можемо про це думати.
СТРОГАТЦ: Ти можеш подумати про це, ніби це напіввідкритий інтервал.
ВІЛЬЯМС: Так.
СТРОГАТЦ: Хм. Гаразд. Це деякий дивний об'єкт. Мені це здається нессиметричним, напіввідкритий інтервал, як я, я з нетерпінням чекаю, щоб закрити ту іншу кінцеву точку, але не повинен. Не якщо я хочу, щоб це був грубянський простір.
ВІЛЬЯМС: Ну, ми свого роду ідентифікуємо ці дві точки, так що це майже як ми могли б подумати про це як про те, що ми склеюємо їх разом.
СТРОГАТЦ: Добре. Я хочу перейти до позитивного грубянського простору, тобі потрібно лише позитивний ортант.
ВІЛЬЯМС: Правильно. Спочатку грубянський простір ліній у тривимірному просторі в цій трохи вищій вимірності виглядатиме більш-менш як північна півкуля. А якщо ми обмежимося позитивною частиною грубянського простору, то ми просто дивимось на перетин цієї півкулі з позитивним ортантом. І це насправді виглядатиме як трикутник, нібито якийсь округлений трикутник.
СТРОГАТЦ: Гаразд. І це слово "ортант", яке не зовсім знайоме, є тривимірною версією квадранта.
ВІЛЬЯМС: Саме так.
СТРОГАТЦ: Правильно. Їх вісім, тому ти кажеш "ортант".
ВІЛЬЯМС: Так. Тож цей позитивний ортант — це місце, де координати X, Y і Z усі позитивні або не від’ємні.
СТРОГАТЦ: Гаразд. І ти кажеш, що це виглядає як округлений трикутник. І на цьому етапі, якщо люди все ще з нами, чому хтось думає про цей об'єкт? Це не здається очевидним, про що варто думати.
ВІЛЬЯМС: Так, так. Це не було очевидним, про що думати, але в 1900-х роках математики вивчали певні види матриць, званих абсолютно позитивними матрицями, і вони мали гарні властивості. Вони мали певні зв’язки з різними системами, такими як осциляція.
А потім наприкінці 1990-х, на початку 2000-х років, Лустіг і Постніков усвідомили, що існує спосіб своєрідно узагальнити цю концепцію абсолютно позитивних матриць до об'єкта, що живе всередині грубянського простору. І це була просто цікава математична ідея спробувати вивчати тотальну позитивність вже не лише для матриць, а й для геометричних об'єктів, таких як грубянський простір.
Тому існує безліч наборів матриць, які описують рухи та симетрії для реального світу.
СТРОГАТЦ: І вони виникають у квантовій теорії. Їх використовують зараз практично в штучному інтелекті, але навіть усередині математики, як ти кажеш, вони можуть поводитися як машини, що роблять щось з іншими математичними об'єктами.
ВІЛЬЯМС: Так, у математиці однією з загальних тем є те, що ми вивчаємо не лише математичні об’єкти, а також відносини між об'єктами. А матриці можуть дати нам спосіб створити або проаналізувати відносини між різними математичними об'єктами.
СТРОГАТЦ: Один з результатів, за який ти відома, це позитивний грубянський простір, який ми обговорювали, ти розглядала його в комбінаторному аспекті, у дуже загальному випадку. Отже, розкажи нам трохи про той тон, що ти там робила.
ВІЛЬЯМС: Так, абсолютно. Коли я була аспіранткою або науковим співробітником, я мала розмову з кількома іншими математиками про, знаєш, просто те, що комбінації — це як галузь. І одне з речей, яке ми обговорили під час вечері, було в тому, що можна думати про комбінації не лише як про галузь, а як про ставлення.
Знаєш, ми можемо йти по життю з комбінаторним ставленням і вжити комбінаторний підхід до різних проблем. І позитивний грубянський простір можна розділити на частини різних вимірів. Аналігію, яку я люблю використовувати, є аналогія куба, скажімо, тривимірного куба. Якщо комбінаторист дивиться на нього, він може подумати: "О, у нього шість двовимірних граней" — ці квадрати на різних сторонах, "і в нього є 12 одномірних реб

Оригінал: www.quantamagazine.org

Про Що? — новини науки, технологій і світу