Сьо Каннон з храму Якуші-дзі: бодхісаттва з поглядом, що пронизує

· Азія

Сьо Каннон з храму Якуші-дзі: бодхісаттва з поглядом, що пронизує

Статуя Сьо Каннон у храмі Якуші-дзі — це загадковий шедевр буддійської скульптури VII-VIII століть, який вражає своєю людською подобою та ледь помітними деталями, що надають бодхісатві надзвичайної виразності.

Зі статичною поставою шляхетного принца, національний скарб храму Якуші-дзі — статуя Каннон — поєднує в собі грацію та спокійну інтенсивність.

Статуя Сьо Кандзеон Босацу, бодхісатви Авалокітешвари, у буддійському храмі Якуші-дзі в Нарі є головним об'єктом поклоніння в Тоїндо — павільйоні Будди, який сам по собі є національним скарбом. Його сповнена гідності постава викликає відчуття благоговіння.

Храм Якуші-дзі був заснований імператором Тенму наприкінці VII століття як молитва за одужання його хворої дружини. Спочатку збудований у Фудзівара-кьо (сучасна Касіхара), він був перенесений на нинішнє місце в Нарі після перенесення столиці в Хейдзьо-кьо у 710 році. Пізніше павільйон Тоїндо був споруджений на згадку про імператрицю Геммей, яка заснувала нову столицю.

Згідно з буддійською традицією, Авалокітешвара (також відомий як Каннон) набуває 33 різних форм, таких як Дзюітімен (одинадцятиголовий) Каннон або Сендзю (тисячорукий) Каннон, щоб принести спасіння стражденним істотам. Сьо Каннон представляє первинну та найбільш фундаментальну форму божества. Маючи одне обличчя та дві руки, це втілення, яке найбільше нагадує людину.

Статуя в Якуші-дзі стоїть прямо на п'єдесталі: права рука опущена, ліва піднята, обидві долоні звернені назовні. Завдяки ледь розставленим ногам бодхісатва випромінює ауру урочистої гідності та спокою. Шати спадають тонкими, витонченими складками, що відкривають контури ніг — технікою, яка, як вважається, відображає вплив стародавньої індійської скульптури.

Волосся зібране у складний вузол, прикрашений ліворуч і праворуч мотивами каракуса. Хоча на перший погляд вони здаються симетричними, детальніший огляд виявляє ледь помітні відмінності між двома візерунками.

Сліди на передній частині вузла свідчать про те, що колись там могло бути зображення маленького Будди. Лоб і перенісся утворюють одну безперервну лінію, надаючи фігурі виразно екзотичного вигляду.

Дата створення статуї тривалий час була предметом наукових дискусій. Домінуюча теорія, заснована на стилістичній схожості зі статуєю Якуші Тріади (національним скарбом у головному павільйоні Кондо храму Якуші-дзі), відносить її до кінця VII століття. Інші стверджують, що вона була створена у VIII столітті, приблизно в той час, коли був побудований павільйон Тоїндо. До сьогодні не досягнуто остаточного висновку, і цей твір залишається одним із найбільш загадкових шедеврів японської буддійської скульптури, продовжуючи викликати інтерес як у дослідників, так і в мистецтвознавців.

«Цей Сьо Каннон володіє чистотою та елегантністю, які глибоко резонують із японським світосприйняттям», — каже фотограф Муда Томохіро. — «Я ніколи не втомлююся дивитися на нього. Але його привабливість виходить за межі гармонійно збалансованих рис обличчя. Крізь телеоб'єктив я помітив ледь помітний червоний колір навколо очей, залишки кармінового відтінку на губах і делікатні вуса над ротом. Чим довше я вивчав ці деталі, тим більше відчував силу погляду бодхісатви, ніби він міг зазирнути прямо в серця тих, хто стоїть перед ним».


Статуя Сьо-Кандзеон Босацу

  • Висота: 188,9 см
  • Дата: період Хакухо – Тенпьо (період Асука – Нара)
  • Храм Якуші-дзі (префектура Нара)
  • Національний скарб

Оригінал: www.nippon.com

Про Що? — новини науки, технологій і світу