Співпраця Китаю, Індонезії та Малайзії як модель боротьби з наркотрафіком
· Азія
Успішна ліквідація нарколабораторії в Ачех стала прикладом нової тристоронньої співпраці спецслужб Китаю, Індонезії та Малайзії проти зростаючого наркотрафіку в регіоні.
На тихій вулиці в Ачех житловий будинок, що виглядав так само, як і будь-який інший у кварталі, приховував лабораторію з виробництва метамфетаміну. Коли 21 жовтня індонезійські агенти провели обшук, вони виявили близько 1,2 тонни метамфетаміну, частина якого все ще була в рідкому стані. В Індонезії заарештували одинадцять осіб, двоє з яких — громадяни Китаю. Ще сімох затримали в Китаї.
Підказка надійшла не з Ачех. Вона прийшла з Пекіна, де слідчі відстежували цю мережу ще з жовтня 2025 року, перш ніж у вересні передати свої висновки Національному агентству з питань боротьби з наркотиками Індонезії (Badan Narkotika Nasional, або BNN). Малайзійська поліція також приєдналася до переслідування, оскільки підозрювані дісталися Ачех через територію Малайзії.
Усі три столиці назвали цю операцію зразком транскордонної поліцейської взаємодії, проте ширший урок, який можна винести з тристоронньої операції, легко не помітити. Понад десять років Китай, Індонезія та Малайзія будували свої зв’язки у сфері контролю за наркотиками парами. Ачех — перший відомий випадок, коли всі три сторони разом працювали над однією мережею.
Індонезія та Китай підписали меморандум про контроль над наркотиками в березні 2012 року і продовжили його у 2017 році — угода, яка дала реальні, дієві розвідувальні дані. До 2017 року Пекін сповістив Джакарту про близько 1097 тонн прекурсорів, відправлених до Індонезії з 2014 року, — саме такі дані підказують слідчим, звідки лабораторії отримують свої запаси. Ще у 2016 році голова BNN пропонував розмістити індонезійських офіцерів у складі комісії Китаю з контролю над наркотиками.
Канал зв'язку Малайзії з Пекіном також виявився ефективним. У серпні 2025 року китайська розвідка вивела поліцію Малайзії на понад 1,03 тонни фентанілу цитрату в країні, де цей наркотик майже не мав місцевого ринку збуту. У липні обидва уряди підтвердили створення нової робочої групи з питань безпеки. Їхній договір про екстрадицію, що обговорюється з 2018 року, все ще очікує на другий раунд переговорів.
Індонезія та Малайзія мають найдовшу історію співпраці. У 2018 році BNN та поліція Малайзії ліквідували синдикат Малайзія—Ачех—Медан, який переправляв метамфетамін через Пенанг. У квітні цього року керівники наркополіції обох країн зустрілися на Балі й домовилися про прискорення каналів комунікації.
Кожна пара працювала у своєму форматі. Мережа в Ачех перетнула всі три канали одночасно: китайська розвідувальна інформація, малайзійський транзитний маршрут та індонезійська лабораторія. Для її викриття три відомства мали діяти спільно, і в жовтні вони це зробили.
Ці зміни відбуваються в критичний момент, оскільки регіональна торгівля наркотиками зростає швидше, ніж інструменти для боротьби з нею. Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) повідомило, що у 2025 році у Східній та Південно-Східній Азії було вилучено 349 тонн метамфетаміну, що на 48% більше, ніж роком раніше, і більш ніж уп'ятеро перевищує обсяги десятирічної давнини. В самій Індонезії BNN оцінює потенційні витрати на нелегальні наркотики у 524 трильйони рупій на рік, або приблизно 32 мільярди доларів США.
Змінюється і бізнес-модель. Раніше кристалічний метамфетамін перетинав Малаккську протоку вже готовим до продажу, запакованим у рибальські човни. Тепер торговці все частіше перевозять наркотики в рідкій формі, які легше приховати, і доводять їх до готового стану вже поблизу покупців.
У січні BNN провело рейд у квартирі в Північній Джакарті, де наркотики переробляли на рідину для вейпів для мережі, яку назвали китайсько-малайзійською. Лабораторія в Ачех працювала за тим же принципом, але в значно більших масштабах. Індонезія більше не є лише ринком збуту. Вона стає виробничою базою.
Маршрут починається в штаті Шан у М'янмі, який UNODC визначає як головне джерело метамфетаміну в регіоні, потім проходить через Малайзію і через протоку на Суматру. Кожна з трьох країн бачить лише одну ділянку цього шляху. Жодна не бачить його цілком.
Рішення цілком досяжне. Постійний тристоронній канал зі зв’язковими офіцерами в Пекіні, Джакарті та Куала-Лумпурі дозволив би не чекати одинадцять місяців, поки чергова розвідувальна інформація дійде до органу, здатного діяти.
Підрозділи фінансової розвідки також мають бути залучені до процесу. Начальник поліції Індонезії зараз розшукує тих, хто фінансував лабораторію в Ачех, і ці гроші майже напевно перетинали кордони. Пекін має два важелі, яких немає більше ні в кого: жорсткіший контроль за експортом прекурсорів та вплив на збройні групи вздовж свого кордону з М'янмою.
Джакарті та Куала-Лумпуру також варто докласти зусиль, щоб закріпити цю домовленість письмово та оприлюднити її. Неформальна поліцейська співпраця має тенденцію згасати, коли дипломатичні відносини охолоджуються. Публічні правила щодо того, які дані обмінюються і з дотриманням яких правових гарантій, захистили б громадян і зберегли партнерство незалежно від зміни урядів.
Самі лише вилучення не зменшать попит, а покупці, які чекали на вантаж з Ачех, нікуди не зникли. Лікування та профілактика потребують такої ж транскордонної енергії, яку зараз спрямовують на правоохоронну діяльність.
Проте, що стосується пропозиції, три уряди нарешті мають модель, випробувану на реальному випадку. Завдання тепер полягає в тому, щоб зробити це рутиною, аби наступну лабораторію виявляли завдяки чіткій стратегії, а не через випадковість.
Мухаммад Зульфікар Рахмат — директор відділу Китаю та Індонезії в Центрі економічних і правових досліджень (CELIOS), незалежному дослідницькому інституті в Джакарті. Єта Пурнама — дослідниця в CELIOS.
Оригінал: asiatimes.com