Спрага технологічних гігантів: чому ШІ-центри стають загрозою для запасів води

· Навколо Світу

Спрага технологічних гігантів: чому ШІ-центри стають загрозою для запасів води

Стрімкий розвиток ШІ потребує колосальних обсягів води для охолодження дата-центрів, що призводить до гострих конфліктів із місцевими громадами по всьому світу.

Після випуску ChatGPT у листопаді 2022 року технологічна індустрія швидко проголосила чат-бот ознакою нової хвилі технологічного прогресу. Коли компанії почали змагатися у створенні потужніших моделей штучного інтелекту, знадобився певний час, щоб усвідомити масштаб їхніх апетитів до водних ресурсів. У квітні 2023 року в дослідницькій роботі Каліфорнійського університету було підраховано, що на навчання великої мовної моделі, яка лежить в основі початкової версії ChatGPT, пішло 185 000 галонів води (близько 700 000 літрів). Фактично, кожна розлога розмова з чат-ботом чи кожен запит на написання електронного листа означали, що користувач зливає в каналізацію цілу пляшку води.

Ця статистика викликала неабиякий резонанс після публікації. Вона стала раннім сигналом того, що на нас чекає попереду, оскільки компанії просували чат-боти як універсальну технологію, здатну замінити психологів, педагогів, юристів і навіть друзів чи партнерів.

Зі зростанням громадського занепокоєння Google та OpenAI оприлюднили власні дані. Компанії стверджували, що один запит до їхніх чат-ботів витрачає лише краплі води. Незалежні дослідники не були вражені, стверджуючи, що корпорації надто вузько трактують витрати води, необхідної для живлення та охолодження дедалі більш «монструозних» центрів обробки даних (ЦОД). А потреби цих об’єктів можуть бути вельми значними.

Гіпермасштабний дата-центр може споживати від 1 до 5 мільйонів галонів води на день — це можна порівняти з обсягами, які використовує місто з населенням від 10 000 до 50 000 осіб, залежно від регіону. З огляду на те, що ці компанії часто будують дата-центри поряд один з одним, стає очевидним, наскільки складним завданням може бути їхнє водопостачання.

Потреби окремих центрів обробки даних у воді також продовжують зростати. Справа не лише в тому, що для охолодження великих приміщень із тисячами серверів потрібно більше води. Графічні процесори (GPU), на яких працює генеративний ШІ, значно енергоємніші за традиційні чипи та накопичувачі, що раніше заповнювали стійки дата-центрів. GPU працюють під більшим навантаженням і виділяють більше тепла, а отже, потребують більше енергії або води для охолодження.

Дата-центри не можуть використовувати абияку воду; вона має бути достатньо чистою, щоб не пошкодити обладнання та труби. Підключення до систем загального питного водопостачання є простішим і дешевшим варіантом, ніж самостійне очищення води. Це призводить до того, що дата-центри починають конкурувати з місцевими громадами за запаси питної води.


Якщо шукати регіон, де питання використання води дата-центрами опинилося в центрі уваги, то навряд чи знайдеться кращий приклад, ніж Чилі. У жовтні 2019 року країну охопили масові соціальні протести. Одним із ключових гасел руху була вимога захисту води. Це було невдалим часом для Google, яка якраз боролася за схвалення та підтримку громадськості свого нового проєкту — дата-центру вартістю 200 мільйонів доларів у Серрільйосі, на південному заході Сантьяго.

Компанія пропонувала той самий аргумент, який чують мешканці спільнот у всьому світі, коли плануються нові ЦОД: об'єкт забезпечить робочі місця та процвітання, а також надасть району поштовх для подальших технологічних інвестицій. Насправді все було не так однозначно. Новий дата-центр Google міг забезпечити багато короткострокових робочих місць під час будівництва, але не багато довгострокових вакансій. При цьому він потребував величезної кількості води, якої в Серрільйосі і так бракувало.

Місцеві жителі виявилися не такими пасивними, як очікувала компанія. Група занепокоєних громадян створила організацію під назвою MOSACAT (Громадський соціально-екологічний рух за воду та землю) і почала ретельно вивчати всю доступну інформацію, щоб зрозуміти, чим цей проєкт загрожує громаді. «Зазвичай такі звіти використовують технічну мову, а це робітничий район, де мало хто є юристом або експертом з екології», — пояснює Себастьян Леуеде, дослідник з Королівського коледжу Лондона, який родом із Чилі й проводив час у Серрільйосі.

Згідно з власними прогнозами, дата-центр, який Google планувала побудувати в Серрільйосі, мав споживати 169 літрів води щосекунди. Лише за один день об’єкт споживав би стільки води, скільки всі 80 000 мешканців Серрільйоса витрачають на пиття за цілий рік. Ситуацію погіршувало те, що воду планувалося брати з підземного водоносного горизонту, щодо якого з 2005 року діяв декрет про обмеження видобутку. Всього за кілька тижнів до того, як проєкт був схвалений екологічним відомством, цей декрет був оновлений до повної заборони на будь-яке нове водозабір.

Оцінки споживання води викликали тривогу серед місцевих жителів. Чилі перебувала в умовах безпрецедентної посухи з 2010 року. До 2021 року понад половина з 19 мільйонів жителів країни проживала в районах із гострим дефіцитом води, що змушувало сотні сільських громад покладатися на цистерни з привізною питною водою.

Місцеві активісти зрештою виступили проти однієї з найбільших компаній на планеті. Після місяців зустрічей та інформаційної кампанії у грудні 2019 року їм вдалося винести питання про проєкт на референдум серед мешканців Серрільйоса. Результати були промовистими: 49% виборців висловилися проти проєкту, тоді як лише 38% підтримали його.

Після того, як муніципалітет та представники громади подали позови проти Google у 2020 році, компанія в лютому 2022 року повернулася з новою пропозицією. Вона запропонувала охолоджувати дата-центр виключно за допомогою кондиціонування повітря, без використання води.

На іншому боці міста, у Кілікурі, також зростала опозиція. Microsoft оголосила про свій намір побудувати дата-центр у цій громаді у 2022 році — того самого року, коли в Сантьяго почали діяти суворі правила раціонування води. Як і в Серрільйосі, мешканці побоювалися, що ще один великий дата-центр поставить під загрозу їхній доступ до води, натомість надавши взамін дуже мало.

Вісенте Бардалес, учасник групи «Соціально-екологічний опір Кілікури», повідомив Rest of World, що компанії приходять у такі місця, як Кілікура, лише щоб «спожити воду [і] висушити територію, не віддаючи нічого натомість населенню».

Схожі сценарії, як у Чилі, розгорталися по всій Латинській Америці. Наступного року уругвайська столиця Монтевідео опинилася в стані надзвичайної ситуації через найсильнішу за 70 років посуху. Коли жителі протестували проти промислового зловживання водою, вони дізналися, що Google планує будівництво дата-центру в Канелонесі, трохи менше ніж за годину їзди на північ від Монтевідео.

«Лише крихітна частка води в Уругваї використовується для споживання людиною, — пояснює Даніель Пенья, дослідник з Університету Республіки. — Більшість іде на великі агропромислові потреби: вирощування сої, рису та переробку деревини. А тепер у нас Google, яка планує використовувати величезні обсяги води». Пеньї довелося звертатися до суду, щоб отримати від Міністерства навколишнього середовища деталі запланованого водокористування, де з’ясувалося, що на майданчику Google площею 72 акри планується використовувати 2 мільйони галонів води щодня для живлення систем охолодження.

Уругвайці боролися за те, щоб чиста питна вода вважалася базовим правом у національній конституції ще два десятиліття тому, і тепер, коли такі компанії, як Google, почали заходити в країну, вони побоювалися, що це право поступово вислизає з їхніх рук.

Уругвайці підозрювали, що Google змістила фокус на їхню країну саме через те, що зіткнулася з такою сильною протидією в Чилі. У сусідній Бразилії вже налічується понад 180 дата-центрів, попри те, що багато регіонів країни регулярно потерпають від посухи. На околиці Форталези, четвертого за розміром міста Бразилії, щонайменше чотири великі дата-центри планували відкритися, щоб скористатися перевагами зони вільної торгівлі в муніципалітеті Каукая. Один із них, за розміром як 12 футбольних полів і вартістю близько 10 мільярдів доларів, хоч формально і належатиме місцевій компанії з вітроенергетики, насправді будується для потреб TikTok. І це в регіоні, який переживав надзвичайні умови посухи протягом 16 років із 21 у період між 2003 та 2024 роками.

Те, що переживають Серрільйос, Канелонес та Каукая, дедалі більше стає глобальним явищем. По всьому світу компанії-власники дата-центрів заявляють, що будуть поважними та уважними сусідами, проте занадто часто вони приховують масштаби шкоди, спричиненої їхніми надмірними запитами до місцевих ресурсів. Це особливо гостро відчувається в країнах Глобального Півдня, але наслідки тепер стають помітними також у Сполучених Штатах та Європі.


Адаптовано з книги «Hyperscale: The Ambition and Excess of Big Tech’s Data Empires» Періса Маркса, опублікованої Riverhead Books, імпринтом Penguin Random House © 2026, Paris Marx, передруковано з дозволу.

Оригінал: restofworld.org

Про Що? — новини науки, технологій і світу