Стародавні люди використовували канабіс у похоронних ритуалах 2800 років тому
· Наука
Вчені виявили докази вживання канабісу в ритуальних цілях 2800 років тому в сибірському кургані скіфів, що є найдавнішим підтвердженим випадком використання психоактивної речовини.
Незалежно від того, чи вживаєте ви канабіс у їжу, чи курите його, чи п’єте — це явище стало повсюдним. У США більше людей вживають його щодня або майже щодня, ніж будь-яку іншу психоактивну речовину, включаючи алкоголь чи сигарети. Але як далеко сягає історія стосунків людства з канабісом?
Згідно з результатами нового дослідження, археологи датували найбільш ранній відомий випадок вживання канабісу людьми 2800 роками тому. Ймовірно, наркотик використовували під час поховального ритуалу в гробниці, виявленій на території сучасної Сибіру. Археологи знайшли прямі докази його застосування, зібравши насіння та людське волосся — за словами експертів, у поєднанні ці знахідки дають нове уявлення про давні суспільства та потенційний вплив їхньої культурної спадщини на наш сучасний світ.
«Існує чимало спекуляцій щодо вживання психоактивних речовин у минулому, — каже Джино Каспарі, провідний автор статті та археолог з Інституту геоантропології Макса Планка в Єні, Німеччина. — Надзвичайно рідко вдається знайти реальні докази цього. Ми додаємо трохи реалізму в ці дискусії та показуємо, що канабіс має глибоку культурну історію, яка може бути врахована в сучасних суспільних обговореннях щодо легалізації та медичного використання».
Команда Каспарі проводила розкопки кургану Туннуг 1, місця поховання скіфів у Південному Сибіру, що датується VIII–IX століттями до н. е. Під час вивчення гробниць археологи знайшли понад 1000 насінин канабісу. Радіовуглецевий аналіз датував їх початком VIII століття до н. е.
Проте справжнім проривом стало людське волосся, знайдене в місцях поховань, зазначає Каспарі. У ньому містився канабінол — хімічна сполука, що утворюється з тетрагідроканабінолу (ТГК), речовини, яка зумовлює психоактивну дію канабісу.
«Ми мали підозри, коли в гробниці вперше з'явилося маленьке насіння, але коли ми помітили сітчастий візерунок на його поверхні, це був момент, коли ми зрозуміли, що тримаємо в руках щось особливе, — ділиться він. — Трохи пізніше ми побачили, що в тому самому похованні збереглося людське волосся — це було майже занадто добре, щоб бути правдою».
Дослідники вже знали, що люди мають довгу історію стосунків із канабісом. Люди вирощували цю рослину з сільськогосподарською метою принаймні 6000 років. Дотепер найдавніші докази вживання канабісу датувалися приблизно 2500 роками тому: обвуглені залишки марихуани, знайдені в Східному Китаї, містили високий рівень ТГК. Однак ці докази були непрямими, оскільки демонстрували лише залишки рослин, тоді як нове поєднання насіння та людського волосся є «неспростовним доказом» того, що люди використовували рослину для досягнення стану сп’яніння, вважає Каспер Меєр, археолог з Бард-коледжу, який не брав участі в новому дослідженні.
Меєр каже, що ця знахідка кидає виклик нашим сучасним уявленням про релігію, наркотики та їхній взаємозв'язок.
«Це цікавий спосіб поглянути на те, чим може бути ритуал, чим може бути релігія і як вони можуть об'єднувати людей, — говорить він. — Це також змушує переосмислити, що таке сп'яніння в контексті спільноти».
Оскільки скіфська культура не мала писемності, дослідники змушені покладатися на такі об'єкти, як Туннуг 1, для отримання ключів до розуміння життя цієї імперії, яка простягалася від IX століття до н. е. до III століття н. е. по всьому азійському континенту.
Оскільки археологи продовжують досліджувати це місце, неодмінно знайдуться й інші рослини, які розкриють таємниці цих степових суспільств, каже Вільям Тейлор, археолог з Університету Колорадо в Боулдері, який також не брав участі в новій роботі.
«Легко подивитися на ці речі й сказати: "О, скіфи бавилися травичкою", — жартує Тейлор. — Але насправді це надзвичайно потужний знімок взаємопов'язаного світу, в якому народи та культури степу почали формувати життя на обох кінцях величезного континенту».
За словами Тейлора, канабіс часто може супроводжуватися стигмою або залишатися на периферії досліджень, але нові докази, опубліковані сьогодні в журналі Science, «заповнюють цю справді важливу прогалину в нашому розумінні людської історії».
Оригінал: www.scientificamerican.com