Таємні суперсили амфібій та рептилій
· Майбутнє
Амфібії та рептилії володіють унікальними сенсорними здібностями, що виходять далеко за межі традиційних людських п'яти чуттів.
Піпа суринамська — одна з найдивніших жаб на планеті. Маючи пласке тіло, крихітні очі та пристосованість до каламутних вод басейну Амазонки, вона чудово полює, попри дуже слабкий зір. Коли риба підпливає близько, жаба миттєво розкриває рот і всмоктує здобич за частку секунди.
Дослідники з Каліфорнійського університету нещодавно з'ясували, що секрет криється в її химерних кінчиках пальців. Кожен палець закінчується скупченням із 16 маленьких часточок, що забезпечує жабі 128 мініатюрних сенсорних структур. Ці часточки насичені чутливими до дотику нервовими закінченнями й здатні вловлювати навіть найменші рухи у воді навколо. Навіть у повній темряві жаба може відчути наближення риби, витягнувши довгі передні лапи з широко розчепіреними пальцями.
Попри те, що це жаби, піпи суринамські отримали свою назву через коричневу і горбкувату шкіру, яка допомагає їм зливатися з каламутним середовищем.
Тваринний світ сповнений прикладів того, як чуття налаштовуються для вирішення складних завдань.
Ми звикли думати про наші п'ять почуттів як про повний набір. Однак біологія набагато винахідливіша. Земноводні та плазуни особливо добре нагадують нам, що сприйняття довкілля — це значно більше, ніж просто зір, слух, нюх, смак і дотик.
Морські тварини (включно з рептиліями) мають більшу потребу в інноваційних органах чуття через відмінності, зумовлені фізичними властивостями води порівняно з повітрям.
Деякі з їхніх сенсорних здібностей є модифікаціями відомих нам почуттів. Інші виявляють речі, які люди взагалі не можуть сприймати, а деякі стирають межі між почуттями.
Один із найвражаючіших прикладів незвичайного чуття можна знайти у кількох груп змій, зокрема у ямкоголових змій, удавів і пітонів. Ці змії мають спеціалізовані органи, що називаються термолокаційними ямками, розташовані з боків голови, які можуть виявляти інфрачервоне випромінювання.
Щоб зрозуміти, наскільки це надзвичайно, уявіть мишу в темній кімнаті. Для нас вона може бути майже невидимою. Проте для змії, оснащеної такими термочутливими ямками, теплокровна миша створює теплове зображення на фоні холоднішого оточення.
У ямкоголових змій є пара помітних лицьових ямок, розташованих між оком і ніздрею. У удавів і пітонів є кілька менших губних ямок навколо рота. Ці структури містять надзвичайно чутливі нервові закінчення, здатні вловлювати крихітні зміни інфрачервоного випромінювання.
Інфрачервона інформація інтегрується з іншими органами чуття, особливо із зором, допомагаючи зміям знаходити здобич і атакувати її. Ця система напрочуд чутлива. Змія може виявити мізерні перепади температури в навколишньому середовищі, що дозволяє їй ідентифікувати теплу здобич навіть тоді, коли візуальна інформація обмежена. Для нічного хижака це надзвичайно корисно — миша не може просто вимкнути тепло свого тіла і сховатися.
Змії інтегрують свої відчуття й іншими способами, які людям важко уявити. Наприклад, усі змії використовують роздвоєний язик, щоб відчувати світ навколо себе та «куштувати» повітря, шукаючи здобич або партнерів.
Земноводні розвивають ідею хімічного сприйняття в іншому напрямку. Амфібії можуть дихати і пити через шкіру, яка також виділяє токсини для захисту від хижаків, а також забезпечує сенсорну функцію. Вода, розчинені в ній хімічні речовини та інша інформація з довкілля постійно взаємодіють з їхнім тілом.
Сенсорна біологія земноводних стає ще дивнішою, коли ми розглядаємо шкірну механорецепцію — здатність сприймати механічні подразнення через шкіру. Жабі не обов'язково бачити все, що відбувається навколо. Її тіло вкрите сенсорними рецепторами, які можуть виявляти дотик, тиск і вібрацію подібно до наших власних.
Замість того, щоб безперервно сканувати середовище, як ссавці, жаба може залишатися нерухомою, поки її сенсорні системи моніторять довкілля, причому деякі види реагують лише тоді, коли хижак наближається на відстань 15–30 дюймів (38–76 см).
Жаби використовують більш гострі версії наших звичних почуттів, щоб розуміти, що відбувається навколо, замість того, щоб постійно прислухатися або вистежувати небезпеку, як це робить більшість ссавців. Це особливо цінно для тварини, яка може провести більшу частину життя майже нерухомо. Жаба, що рухається без потреби, може привернути увагу хижака або сполохати здобич.
Мабуть, найбільш таємничою сенсорною здатністю є магніторецепція — здатність відчувати магнітне поле Землі. Докази магнітного чуття існують у багатьох земноводних та плазунів. Саламандри, жаби, черепахи, крокодили та деякі ящірки можуть реагувати на магнітні поля в експериментальних умовах, хоча точні механізми та екологічне значення варіюються залежно від виду.
Для мігруючих тварин магнітна інформація може слугувати орієнтиром на надзвичайно великих відстанях. Морські черепахи — одні з найвідоміших прикладів. Молоді черепахи, потрапляючи в океан, здійснюють неймовірні подорожі завдовжки до 8 000 миль (13 000 км), і експерименти довели, що вони здатні реагувати на магнітні поля, пов'язані з різними географічними точками.
Магнітне поле Землі змінюється по всій планеті, тому тварина, здатна виявляти ці зміни, може використовувати їх як частину природної карти. У молодої черепахи, що опинилася в океані, немає смартфона, GPS-приймача чи компаса. Проте її нервова система містить механізми, які дозволяють отримувати інформацію з сили, яку люди не можуть свідомо відчути. Сама планета стає частиною сенсорного середовища тварини.
Земноводні та плазуни нагадують нам, що не існує єдиного універсального способу пізнання навколишнього світу. Еволюція створила тварин, здатних виявляти тепло, магнітні поля, вібрації та хімічні сліди, які люди просто не здатні сприйняти.
Тож наступного разу, коли ви побачите, як змія висовує язик, жаба нерухомо сидить біля ставка або черепаха зникає під поверхнею води, пам'ятайте: ця тварина може відчувати світ, який неймовірно відрізняється від нашого.
Цю статтю опубліковано на сайті The Conversation за ліцензією Creative Commons. Читайте оригінальну статтю.

Оригінал: nautil.us