Таємниця «зникнення» ліків: чому іноді фармацевтичні препарати змінюють форму
· Наука
У фармацевтиці існує дивний феномен «зникнення» ліків, коли через зміну кристалічної форми (поліморфізму) ефективний препарат раптово перетворюється на неефективний аналог.
Уявіть, що ви печете пиріг. Ви чітково слідуєте рецепту: купуєте вказані бренди, використовуєте термометр, щоб переконатися в точності температури духовки, тощо. Але коли ви дістаєте його, виявляється, що це зовсім не пиріг, а коблер. Збентежені, ви телефонуєте подрузі, яка вже готувала за цим рецептом і мала чудовий результат. Вона знову пече пиріг і стикається з тією ж проблемою — загадковий коблер замість пирога. Потім ви обоє дзвоните іншому знайомому, який готував цей пиріг буквально днями, і він приносить його показати, але після розмови ви виявляєте, що він теж перетворився на коблер.
Звучить дивно, чи не так? І все ж такий сценарій з тривожною регулярністю трапляється у фармацевтичному виробництві. Фармацевтичні компанії дотримуються відомого процесу створення ліків, але під час процесу кристалізації з'являється трохи інша версія (або поліморф). Вона може мати ту саму хімічну формулу, але цей новий поліморф має дещо іншу форму, що надає йому кардинально інших властивостей.
Наймоторошніше те, що новий поліморф не обмежується однією лабораторією: будь-хто, хто намагається створити перший поліморф, виявляє, що він просто зник. У деяких випадках навіть перенесення старого поліморфу в лабораторію, де вже виробляли новий, призводить до того, що продукт також трансформується. Складається враження, що конкретний хімічний продукт був стертий з лиця землі якоюсь надприродною силою.
Мабуть, найвідомішим прикладом «зниклого поліморфу» став антиретровірусний препарат ритонавір, створений компанією Abbott Laboratories і схвалений у 1996 році для лікування ВІЛ/СНІДу. Форма I препарату продавалася в гелевих капсулах, але у 1998 році її витіснила Форма II. Ця форма, маючи ту саму формулу, була менш розчинною, що зробило її неефективною. Abbott була змушена вилучити препарат з ринку, доки не змогла переробити його у форму таблеток у 1999 році. Ця халепа коштувала компанії приблизно 250 мільйонів доларів (не кажучи вже про десятки тисяч пацієнтів, які залишилися без необхідних ліків).
Зниклі поліморфи спричиняють і чимало юридичних проблем для фармацевтів. Наприклад, коли канадська фармацевтична компанія захотіла виробляти Форму I ранітидину (відомого як Zantac) після закінчення терміну дії патенту, компанія Glaxo подала на них до суду. Glaxo володіла початковим патентом на Форму I, а також патентом на Форму II, і її юристи стверджували, що будь-які спроби виробництва першої неминуче призведуть до появи слідів другої. (Glaxo програла судовий процес).
То чому ж ці поліморфи взагалі зникають? На думку дослідників, які вивчають хімію твердого тіла, все зводиться до термодинаміки. Перша версія ліків може бути менш термодинамічно стабільною, але такою, що утворюється швидше. Кристали ростуть шляхом нуклеації (зародження), де один кристал забезпечує своєрідний каркас або шаблон для формування інших. Якщо Форма I зароджується швидше, вона може переважати, доки не з'явиться більш стабільна Форма II і не візьме гору.
Звісно, це не пояснює, чому поліморфи, здається, зникають у всьому світі, і тут починаються припущення. Найбільш переконливе пояснення цієї загадки полягає в тому, що крихітні молекули-зародки цих ліків просто літають у повітрі. Теоретично достатньо лише однієї молекули, щоб запустити процес кристалізації, тому будь-яка лабораторія, що починає вирощувати менш стабільну Форму I, виявить, що їхня культура замість цього «засіяна» більш стабільною Формою II.
Для цього існує принаймні певна кількість свідчень. Дослідники, які працювали в лабораторіях з Формою II і переводилися в лабораторії, що працювали з Формою I, виявили, що «прокляття» Форми II, здається, подорожує разом з ними. Крім того, відомі випадки, коли деякі ліки Форми I трансформувалися у Форму II після того, як просто побували в одній лабораторії з нею (як у випадку з пирогом третього друга).
То чи можна щось зробити, щоб зупинити це? Зникнення поліморфів — це відносно нове явище, яке активно досліджується. У деяких випадках дослідникам вдавалося відтворити зниклі поліморфи в лабораторіях, захищених від атмосферного та випадкового забруднення. У статті, опублікованій у 2024 році, дослідникам вдалося відтворити Форму I препарату ритонавір для лікування ВІЛ/СНІДу шляхом кульового млинового подрібнення (схоже на хімічний барабан для полірування каміння). Іншими словами, є надія, що ці поліморфи не зникли назавжди.
І все ж це залишається однією з наймоторошніших історій у хімії.

Оригінал: nautil.us