«Темний вимір»: чи можуть темна матерія та темна енергія бути пов'язаними?
· Азія
Нові дані DESI вказують на те, що темна енергія не є сталою, що змушує вчених переглянути теорію про її зв'язок із темною матерією через загальний «темний вимір».
Для тих, хто сприймає світ у похмурих тонах, космос також здається темним місцем. За сучасними оцінками, близько 70% складу Всесвіту припадає на темну енергію — невідому силу, що сприяє розширенню простору. Ще приблизно 25% становить темна матерія — загадкова субстанція, що утримує галактики разом.
Проте, правду кажучи, темну енергію та темну матерію було б правильніше назвати не «темними», а «невидимими». Вони не випромінюють, не відбивають і не поглинають світло, тому досі їх не вдалося спостерігати безпосередньо.
Зазвичай темну енергію та темну матерію вважають окремими сутностями, чиєю головною спільною рисою є лише «невловимість». Однак, спираючись на результати нещодавніх астрономічних спостережень, вчені почали детальніше вивчати теорію, яка раніше була маргінальною: про те, що ці дві сили насправді глибоко пов’язані між собою фізично.
У 2024 році дослідницька група, що працює з «Спектроскопічним інструментом темної енергії» (Dark Energy Spectroscopic Instrument, DESI), виявила докази того, що сила темної енергії — яку іноді називають «космологічною сталою» — не є такою сталою, як вважалося раніше. Дослідження 2025 року, що ґрунтується на даних, обсяг яких удвічі перевищує попередній, також підтвердило висновок про те, що темна енергія змінюється з часом.
Ці результати свідчать про те, що темна енергія могла досягти свого піка близько двох мільярдів років тому, після чого почала слабшати. Крім того, виникло припущення, що в ще давніші епохи вона могла посилюватися, ніби порушуючи закон збереження енергії.
Дослідники називають це станом, у якому темна енергія увійшла у «фантомний режим» (phantom regime). Вони порівнюють цю ситуацію з м’ячем, що котиться вгору схилом: це можливо, але лише за умови, що на м’яч діє якась сила, окрім гравітації.
Саме тому дедалі більше фізиків-теоретиків досліджують можливість того, що на темну енергію впливає її зв’язок із темною матерією.
«Раніше вчені припускали, що темна енергія і темна матерія ніяк не пов’язані між собою, — каже Тім Тейт, фізик-елементарник з Каліфорнійського університету в Ірвайні. — Проте цілком можливо, що одна впливає на іншу. І було б зовсім не дивно, якби вони виявилися проявом чогось на кшталт єдиної теорії темного космосу».
Темна взаємодія
Ідея про взаємодію темної енергії та темної матерії зовсім не нова. Наприклад, Джастін Хурі, фізик з Пенсильванського університету, досліджував цю можливість ще у 2005 році.
За словами Хурі, у тому дослідженні він із двома співавторами поставив гіпотетичне питання: «Чи може існувати така форма темної енергії, чия густина енергії збільшується з плином часу?». Вони з’ясували, що якби темна енергія та темна матерія впливали одна на одну, це могло б породити явища, які б поводилися аналогічно «фантомній енергії», хоча технічно нею не були б.
«Це найбільш природний і найпростіший спосіб досягти цього», — зазначив Хурі.
Двадцять років потому DESI надав результати спостережень, які вказують на те, що темна енергія дійсно змінюється з часом. Після цих результатів Хурі разом із колегами з Пенсильванського університету Меншань Лінь та Марком Троуденом побудували модель, що описує таку взаємодію, припустивши існування в «темному секторі» теорії, аналогічної квантовій хромодинаміці — фундаментальній теорії фізики елементарних частинок. У цій новій моделі густина енергії темної енергії та маса темної матерії змінюються синхронно.
Інше нещодавнє дослідження вказує на схожу можливість. У статті, опублікованій у Physical Review D у січні, йдеться про те, що в певний період минулого Всесвіту темна матерія могла передати частину своєї енергії темній енергії.
«Темна матерія — це головне гальмо для розширення Всесвіту», — каже співавторка дослідження Ельза Тейшейра, астрофізик з Університету Монпельє (Франція). Вважається, що послаблення цього «гальма» призвело до прискорення розширення Всесвіту.
З іншого боку, Девід Андріо, фізик з Національного центру наукових досліджень Франції (CNRS), стверджує, що поведінка, подібна до фантомної енергії, — це, по суті, лише математичне припасування, а не фізична зміна. «Усі зміни в масі чи еволюції темної матерії просто "заштовхували" у коробку під назвою "темна енергія"», — пояснює Андріо, який у травні 2025 року представив власну модель зв’язку між темною енергією та темною матерією.
З цим погоджується фізик з Гарвардського університету Камран Вафа: «Ідея про те, що темну енергію можна розрахувати незалежно від темної матерії, є хибною. Саме це припущення, якого часто дотримувалися космологи (і яке прийняла команда DESI), призвело до висновку про фантомну енергію, який важко прийняти фізично».
Існують й інші причини замислитися над зв’язком темної енергії та темної матерії, окрім відкриття DESI. Недавні дослідження Тейшейри та її колег показують, що врахування взаємодії між ними, принаймні в деяких сценаріях, може згладити одну з найстійкіших проблем космології — «хабблівську напруженість», тобто розбіжність у показниках вимірювання «сталої Габбла».
Стала Габбла, що вказує на швидкість розширення Всесвіту, може бути визначена зі світла, яке несе інформацію про ранній Всесвіт. Її також можна виміряти за допомогою відносно нових явищ, таких як вибухи зірок (наднові), що відображають поточний стан Всесвіту. Згідно зі стандартною моделлю космології, швидкість розширення має бути однаковою незалежно від методу вимірювання. Проте останніми роками з’ясувалося, що існує розбіжність приблизно в 9% між швидкістю розширення в ранньому Всесвіті та в пізніший час.
У своїй роботі Тейшейра та співавтори зазначають, що в космологічній спільноті точаться запеклі суперечки про те, чи є ця розбіжність наслідком системних помилок, чи ознакою нової фізики. У їхній моделі, якщо темна енергія і темна матерія взаємодіють, ця розбіжність у швидкостях розширення виглядає не як критична проблема, а як цілком природне явище.
Теорія струн і темні виміри
За словами Хурі, якщо темна енергія та темна матерія дійсно впливають одна на одну, це може означати, що вони мають спільне походження.
Дослідження в галузі «теорії струн», яка стверджує, що наш Всесвіт на найменшому і фундаментальному рівнях складається з вібруючих «струн», дають підказки про те, як ці концепції можуть бути пов’язані. У 2019 році, спираючись на ідею теорії струн про те, що темна енергія за своєю природою мінлива, Вафа та двоє співавторів дійшли висновку, що маса частинок темної матерії також може змінюватися з часом. Базуючись на цьому, у 2022 році дослідники висунули гіпотезу, що темна матерія і темна енергія можуть бути пов’язані через так звані «темні виміри» (dark dimensions).
Зазвичай ми сприймаємо три просторові виміри та один часовий. Але теорія струн припускає існування ще шести або семи додаткових вимірів. Вважається, що ці надлишкові виміри стиснуті до фізично можливих меж, близьких до планковських одиниць (10⁻³⁵ м). Однак дослідники запропонували, що «темний вимір» може бути значно більшим за інші — приблизно 1 мікрометр (10⁻⁶ м).
У темний вимір може «просочуватися» теоретична елементарна частинка — гравітон, що переносить гравітацію. Якби це сталося, гравітон набув би маси й перетворився на так званий «темний гравітон». Ці масивні гравітони існують у межах темного виміру, але оскільки їхній гравітаційний вплив може поширюватися на інші виміри, вони можуть виконувати роль, яку зазвичай приписують темній матерії.
«У цьому сценарії існує дуже природний зв’язок між темною енергією та темною матерією», — каже фізик з Чиказького університету Джордж Ов'єдо. Зміна розміру темного виміру впливає як на темну енергію, так і на темну матерію.
У статті, опублікованій у липні 2025 року, Ов'єдо та Вафа разом з Алеком Бедроя з Прінстона та Девідом Ву з Гарварду виявили, що сценарій, запропонований у 2019 році (зміна маси темної матерії разом зі зміною темної енергії), узгоджується з даними DESI. Модель Бедроя та Ву передбачає, що сила темної енергії та маса темної матерії зменшуються з плином часу, а темп зміни темної енергії пропорційний її густині. Оскільки астрофізичні вимірювання показують, що густина енергії темної енергії надзвичайно мала, вона «не може змінюватися стрімко», — пояснює Вафа.
Оскільки швидкість цих змін занадто мала, не дивно, що зміну темної енергії раніше не вдавалося виявити, каже Вафа: «Щоб зафіксувати такі мінімальні зміни, нам довелося чекати часу, порівнянного з віком Всесвіту».
Якщо темна матерія пов’язана з темною енергією, частинки темної матерії можуть взаємодіяти через нову далекодіючу силу, відмінну від гравітації. Хороша новина в тому, що «можуть існувати способи перевірити це астрофізично», — каже Ов'єдо.
Насправді, двоє фізиків — Марк Каміонковський з Університету Джонса Гопкінса та Майкл Кесден з Техаського університету в Далласі — вже вивчали один із таких методів перевірки. У статті 2006 року вони змоделювали сценарій, коли дві галактики зближуються і гравітація однієї тягне іншу. Якщо темна матерія притягує іншу темну матерію сильніше, ніж звичайна речовина, то позаду певних галактик мали б утворюватися особливі «припливні хвости» — довгі потоки зірок, газу та пилу.
Кесден і Каміонковський шукали цей ефект, але не знайшли, проте це дозволило їм встановити верхню межу сили такої притягальної сили. Оскільки це граничне значення було приблизно у 20 разів більшим за цифри, запропоновані командою Вафи, прогноз добре вписується в межі, встановлені спостереженнями.
«Цікаво, що зараз починає вибудовуватися зв’язок між досить абстрактними дослідженнями та спостереженнями чи експериментами», — каже Каміонковський.
Той факт, що прогнози на основі теорії струн збіглися з астрофізичними доказами, не доводить істинність цих моделей. Проте відповідність між теорією струн та експериментами — це те, що неабияк тішить Вафу, який останні 40 років намагався вивести цю теорію за межі концептуальної сфери до стадії генерації перевірюваних прогнозів.
Ов'єдо, колишній аспірант Вафи, також рухається до цієї мети. Він каже, що розуміння темної енергії та темної матерії, а також можливого зв’язку між ними — це величезне завдання. «Дуже корисно підходити до цього з різних сторін: чи то через космологічні спостереження, чи то через фізику частинок, чи через теорію струн».
«Саме так і має виглядати наука, — додає Ов'єдо. — Робота фізика-теоретика полягає в тому, щоб вивчити всі можливі варіанти й розглянути всі сценарії. А зрештою, дані допоможуть нам прийняти рішення».
Оригінал: wired.jp