Трампу потрібна перемога в Шеньчжені, і Сі Цзіньпін це розуміє

· Азія

Трампу потрібна перемога в Шеньчжені, і Сі Цзіньпін це розуміє

Дональд Трамп прямує до Шеньчженя на саміт із Сі Цзіньпіном та Володимиром Путіним, сподіваючись укласти торговельну угоду на тлі тиску через скандал навколо Nvidia.

Побитий втратами на проміжних виборах і затьмарений скандалом зі шпигунством на користь Китаю в Кремнієвій долині, Дональд Трамп у четвер (19 листопада) вирушає до Шеньчженя на тристоронній саміт із Сі Цзіньпіном та Володимиром Путіним.

Ця зустріч нагадує про велику геополітичну гру XX століття, і союзники — від Києва до Токіо — задаються питанням, чи не опинилися вони в «меню» цього застілля.

Час обрано невдалий. Кілька днів тому Дженсен Хуанг пішов у відставку з посади генерального директора Nvidia, визнавши роман із підозрюваною у шпигунстві на користь Китаю. Наслідки цього скандалу привертають увагу до рішення Трампа дозволити Nvidia продавати висококласні чипи для штучного інтелекту (ШІ) до Китаю, а також до нездатності міністра торгівлі Говарда Латніка обмежити доступ Пекіна до американських напівпровідників.

Латніка звинувачують у навмисному гальмуванні експортних обмежень, що було вигідно бізнес-структурам, пов’язаним із фірмою його родини — Cantor Fitzgerald. Міністр фінансів США Скотт Бессент уже, здається, дистанціюється від нього. Демократи та «яструби» щодо Китаю в Республіканській партії вимагають відповідей і щонайменше однієї політичної голови.

Головна мета Трампа — зберегти торговельну угоду з Китаєм, почавши з продовження «тарифного перемир’я», яке спливає 10 січня. Тепер це складніше, ніж здається. Після квітневих тарифів 2025 року, відомих як «День визволення», Сі Цзіньпін майстерно навчився змушувати Трампа чекати, і найкраще, чого той зазвичай досягав — це розмита обіцянка поговорити пізніше.

Зволікання вигідне Пекіну і шкодить Трампу. Інфляція в США зростає, економічне зростання не вражає, а опитування свідчать, що виборці сприймають тарифи як прихований податок — фактор, який допоміг демократам здобути більшість у Палаті представників і Сенаті 3 листопада. Щоб виправдати ці втрати, Трампу потрібна «велика угода», яку він зможе подати як перемогу. Сі знає це і тримає в руках більшість козирів, включаючи домінування на ринку рідкісноземельних мінералів.

Цьоготижнева зустріч Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) у Шеньчжені — це унікальна можливість продовжити американо-китайське тарифне перемир’я. Проте, як зазначає Карлос Казанова, економіст Union Bancaire Privée: «Малоймовірно, що це стане значним каталізатором для ринку, оскільки внутрішньополітичні обмеження обмежують простір для серйозних поступок чи суттєвих нових оголошень».

Жест для збереження обличчя, наприклад, велике замовлення літаків Boeing або закупівля сої, міг би дозволити Трампу заявити про перемогу, а Пекіну — про свою, залишивши фундаментальну динаміку незмінною.

Казанова сумнівається, що саміт вплине на ринки, оскільки внутрішня політика обмежує масштаби поступок. Стабільна рамкова угода могла б підтримати китайські та регіональні активи, але, як він зауважив, «ринки, натомість, можуть виявитися вразливими до розчарувань».

Навіть якщо Трамп залишить скандал із Хуангом поза порядком денним, довгострокова шкода може виявитися значною. Досі не встановлено, чи була Еліс Хуанг (не родичка Хуанга з Nvidia) шпигункою, чи їхній зв’язок поставив під загрозу національну безпеку.

Еліс Хуанг — колишня керівниця сінгапурської хмарної компанії Megaspeed, яка опинилася в центрі звинувачень у тому, що передові ШІ-чипи Nvidia потрапляли до Китаю.

«Скандал послабив найсильніші голоси у Вашингтоні, що виступали за пом’якшення експортного контролю напівпровідників, саме в той момент, коли Конгрес готується його посилити. Nvidia тепер у набагато слабшій позиції для лобіювання своїх інтересів, а з приходом демократів до контролю над Конгресом у січні 2027 року тиск із метою введення жорсткіших обмежень навряд чи зменшиться», — вважає експертка.

Сі Цзіньпін, тим часом, «завжди вважав американо-китайське перемир’я тимчасовим, і тепер у нього з’явилася ще одна причина сумніватися в його довговічності», — каже Чойлєва. «Жорсткіші обмеження на чипи лише зміцнять Пекін у прагненні до технологічної самодостатності, а контроль над експортом рідкісноземельних металів дає йому потужний важіль для відплати».

Принаймні, як вважає Чойлєва, скандал із Nvidia ілюструє неминучі сили, що ведуть до того, що Enodo Economics називає «великим роз’єднанням» (Great Decoupling). Навіть якщо Хуанга повністю виправдають, ці сили нікуди не зникнуть, а його падіння ризикує лише прискорити цей процес.

Аналітик Eurasia Group Домінік Чу зазначив, що скандал із Nvidia підсилив позиції «яструбів» щодо Китаю у Вашингтоні. «Ми попереджали, що скандал із Megaspeed послабить здатність Nvidia гальмувати нові експортні обмеження в Конгресі, навіть якби Хуанг зберіг свою посаду», — зауважив Чу.

Відставка Хуанга, додає Чу, «ще більше ускладнює ситуацію, позбавляючи галузь найефективнішого лобіста, а Nvidia — прямого каналу зв’язку з Трампом». Його відхід ставить переговорників у Конгресі від обох партій у хитке становище: тепер їм довелося б відкрито захищати Nvidia, щоб скасувати три законопроєкти щодо чипів, які були ухвалені цього року.

Крім того, існують економічні наслідки. Аналітики Deutsche Bank попереджають, що ризик краху «ШІ-буму» став прихованою загрозою для ролі долара як глобальної «тихої гавані» та ключової валюти для нафтових розрахунків, а також для стабільності американських казначейських облігацій та фондового ринку.

«Ми стверджуємо, що нафтодолар досить швидко замінюється чип-доларом», — каже стратег Deutsche Маліка Сачдева. «Долар, що рухається чипами, ШІ та приватними капітальними зв’язками, за своєю суттю має бути ризикованішим».

Сачдева зазначає, що приплив іноземного капіталу в американські акції перевищує 1 трильйон доларів на рік, що робить його ключовою силою, яка підтримує фінансування дефіциту США, особливо з боку Азії, де зосереджено багато найбільших власників казначейських цінних паперів США. З травня 2025 року, одразу після того, як Трамп відкрив «тарифний кран» для Азії, долар США зріс приблизно на 3% у зваженому за торгівлею еквіваленті.

«Потоки в акції не лише підтримували долар, а й забезпечували фінансування компаній, які керують розвитком ШІ та бумом чипів», — каже Сачдева. «Той факт, що долар став більш залежним від іноземних інвестицій в акції, ніж від казначейських облігацій, має зробити його за своєю природою більш волатильним і вразливим».

Один із цих розвитків подій підкреслює динаміку «китаїзації», яку ера Трампа вивільняє в США. Приклад: план Трампа назвати Nvidia одним із понад двох десятків «національних чемпіонів» у сфері ШІ, щоб позиціонувати ці фірми для залучення більших іноземних інвестицій.

За повідомленнями, до списку кандидатів входять Amazon, Anthropic, Microsoft та OpenAI. План щодо «національних чемпіонів» ґрунтується на виконавчому указі 2025 року, що сприяє просуванню американських технологій за кордоном за допомогою прискореного ліцензування та державного фінансування. Критики стверджують, що цей підхід запозичено з методички китайського Політбюро.

Список паралелей із Китаєм довгий і продовжує зростати: державні частки в таких компаніях, як Intel; «золота акція» в угоді Nippon Steel щодо US Steel; вимога 25% доходу від продажу чипів Nvidia в Китаї; тиск на медіа; каламутні економічні дані та ослаблення судової системи.

Минулого року Трамп намагався звільнити комісара Бюро статистики праці за нібито «ФАЛЬСИФІКОВАНІ» цифри зайнятості та закликав генерального директора Goldman Sachs Девіда Соломона звільнити головного економіста банку за те, що той назвав тарифи «інфляційними». Колись Вашингтон закликав Азію боротися з кумівством, а тепер Трамп доводить, що Америка знову «робить кумівство великим».

Жодна інша інституція в США не користується такою повагою у світі, як Федеральна резервна система, яку з травня очолює Кевін Уорш. Її авторитет допомагає зберігати стабільність долара навіть тоді, коли державний борг перевищує 40 трильйонів доларів, а США більше не мають кредитного рейтингу AAA, хоча Вашингтон продовжує розміщувати 10-річні облігації з дохідністю близько 5%.

Минулого року тодішній голова ФРС Джером Пауелл відкинув погрози Трампа звільнити або висунути йому звинувачення, заявивши, що суперечка точиться навколо того, чи встановлюватимуться ставки «на основі доказів та економічних умов», чи під «політичним тиском або залякуванням».

Це було посилання на колишнього голову ФРС Пола Волкера, який приборкав інфляцію в США, що розгулялася за його попередника Артура Бернса у 1970-х роках. Хвиля лідерів Конгресу, включаючи республіканців, виступила на захист Пауелла, що, можливо, пояснює, чому ринки не запанікували, принаймні поки що.

Проте за лаштунками тиск продовжується. Член Ради керуючих ФРС Стівен Міран, який перебуває у відпустці з посади економіста Білого дому, виступав за зниження ставки на 150 базисних пунктів у січні — заклик, що йде врозріз з інфляційними очікуваннями й, безсумнівно, збентежив «облігаційних лінчевателів».

Трамп також тиснув на Fannie Mae та Freddie Mac — акціонерні підприємства, що підтримуються державою за статутом Конгресу для забезпечення стабільності ринку житла в США, — з метою викупу іпотечних цінних паперів на суму 200 мільярдів доларів. Це завдання, яке зазвичай виконує ФРС під час кредитної кризи. Мохамед Ель-Еріан з Allianz назвав це «народним кількісним пом’якшенням» (people’s QE).

Звісно, юань не витіснить долар як світову безпечну валюту найближчим часом, головним чином тому, що Народний банк Китаю не може вільно встановлювати ставки. Будь-хто, хто не розуміє, чому Трамп хоче перетворити ФРС на таку ж структуру, може запитати в Аргентини, Росії, Туреччини чи Венесуели, до чого призводить втручання в діяльність центрального банку.

Усе це підвищує ставки перед зустріччю Трампа з Сі в Шеньчжені. Оскільки цей тристоронній саміт був запланований поспіхом, зовнішній ефект і прецедент будуть важливішими за будь-які конкретні результати, стверджує Ендрю Пік, аналітик Atlantic Council.

Президент США, безумовно, порушить питання Ірану. Навіть без досягнення угоди, сам факт того, що Сі та Путін обговорюють Іран із Трампом, ймовірно, викличе занепокоєння в Тегерані та підозру щодо його «союзників» у Москві та Пекіні.

«Це особливо актуально, оскільки Сі має схожі з США інтереси, зокрема відкриття Ормузької протоки, що знизило б ціни на енергоносії, та запобігання отриманню Іраном ядерної зброї», — додав Пік.

«Китай був би схильний до цих дискусій, оскільки хоче бути гарантом безпеки на Близькому Сході; тобто Пекін хотів би, щоб держави, які шукають безпеки, орієнтувалися на Схід», — сказав він.

У цьому сенсі саміт у Шеньчжені — це набагато більше, ніж тарифи, чипи чи Іран. Це знімок світу, де економічна взаємозалежність поступається місцем стратегічному суперництву, а межі між державною владою та приватним підприємництвом розмиваються по обидва боки Тихого океану.

У Манілі, дорогою до Шеньчженя, Трамп зробив усе можливе, щоб забезпечити дивні торговельні та безпекові зобов’язання, аби показати, що він налаштований серйозно на АТЕС. Проте зупинка Трампа на саміті АСЕАН була більше бравадою, ніж суттю. Цілеспрямовані дипломатичні та торговельні результати — не така вже й велика винагорода для американців, втомлених від тарифів та інфляції.

Трамп може залишити Шеньчжень із гучною поступкою, а Сі — з черговою тактичною перемогою. Але жоден із цих результатів не змінить глибшу траєкторію.

Сили, що роз’єднують США та Китай, стають сильнішими, а не слабшими, і скандал із Nvidia лише прискорить цей процес. Справжнє питання тепер не в тому, чи продовжиться американо-китайське роз’єднання, а в тому, скільки економічної та геополітичної турбулентності супроводжуватиме цей розрив.

Слідкуйте за Вільямом Песеком у X за адресою @WilliamPesek

Оригінал: asiatimes.com

Про Що? — новини науки, технологій і світу