Ця ШІ-модель проєктує ферменти з атомною точністю

· Майбутнє

Ця ШІ-модель проєктує ферменти з атомною точністю

Вчені з лабораторії Нобелівського лауреата Девіда Бейкера розробили ШІ-інструменти для створення ферментів з атомною точністю, здатні знищувати білки, пов'язані з хворобами Альцгеймера та БАС.

AI-designed proteases / Benedicte Rossi / UW Medicine Institute for Protein Design

Світ білків ось-ось стане значно масштабнішим.

Вчені тепер можуть використовувати штучний інтелект для створення білків, яких ніколи раніше не існувало в природі. Ці дизайнерські білки можуть стати основою для нових терапевтичних засобів, екологічних сенсорів або навіть стати «цеглинками» для синтетичного життя.

Попри величезний потенціал, інструментам ШІ все ще важко створювати складні білки, наприклад ферменти, з нуля. На відміну від невеликих білків або пептидних зв’язувальних агентів, що порушують клітинну сигналізацію, ферменти є «міняйлами форми» з каталітичним ядром. Досягнення потрібної форми — це лише пів справи. Компоненти також повинні швидко рухатися, вирівнюватися та взаємодіяти в точно визначений момент.

Проте ефективні ферменти, розроблені ШІ, можуть з’явитися вже скоро. Цього місяця лабораторія нобелівського лауреата Девіда Бейкера з Вашингтонського університету представила два типи ШІ-дизайнерських протеаз. Протеази діють як молекулярні ножиці, що розрізають інші білки в певних місцях. Ці ферменти відомі своєю складністю в інженерії, але дизайнерські версії можуть стати потужними ліками.

У пробірках синтетичні «ножиці» Бейкера розщеплювали білки, пов'язані з хворобою Альцгеймера та БАС (поширене захворювання рухових нейронів). У клітинах вони діяли як перемикачі для білків, що відповідають за запалення, активуючи їх лише після точного розрізу і, своєю чергою, змінюючи поведінку клітин.

Ці результати відкривають шлях до знищення білків, пов'язаних із захворюваннями, які раніше вважалися «непіддатливими» для лікування. «Протеази — це лише початок», — зазначила співавторка дослідження Анці Чен у пресрелізі.

Є й інша причина для оптимізму.

В іншій науковій праці лабораторія Бейкера представила RFdiffusion3 — свою найновішу генеративну модель ШІ для дизайну білків. Замість того, щоб працювати переважно на рівні амінокислот, цей інструмент «наближається» до окремих атомів, надаючи вченим тонший контроль над їхніми синтетичними творіннями.

«Галузь переходить від простого прогнозування та точного відтворення форм і взаємодій білків до розробки механізмів, які фізично змінюють матерію на атомному рівні цілеспрямованими та програмованими способами», — сказав Бейкер у пресрелізі.


Створено на замовлення

Білки — річ примхлива. Ланцюжки молекул, звані амінокислотами, скручуються у спіралі та листи, а потім згортаються у складні 3D-форми.

Не всі амінокислоти однакові. Деякі досить компактні; інші мають розгалужені «хвости», звані бічними ланцюгами. Ці гілки впливають на те, як білки згортаються і взаємодіють з оточенням, впливаючи на те, як ліки посилюють чи пригнічують їхню активність або змінюють поведінку ДНК і РНК. Додайте до цього здатність білка змінювати форму — і створення білка з передбачуваною поведінкою видається неможливою мрією.

Завдяки генеративному ШІ ця мрія стає реальністю. Алгоритми розширюють «світ білків», дозволяючи вченим розробляти менші або зовсім нові інструменти редагування генів, або крихітні антитіла, що борються з вірусами чи слугують антидотами до зміїної отрути.

З ферментами, однак, ситуація складніша. Багато ферментів координують складний танець між металами, цільовими молекулами та іншими інгредієнтами, такими як вода, щоб запустити реакцію. Будь-які збої можуть зірвати весь процес.

Візьмемо протеази. Ці молекулярні ножиці розривають хімічні зв’язки, що з’єднують амінокислоти. Їхнє ядро здійснює розрізання, тоді як інші частини орієнтують молекулу так, щоб вона прикріпилася до цілі або іншим чином контролювала активність.

У двох нових дослідженнях команда лабораторії Бейкера розробила дві протеази. Одна з них, цинкова протеаза, використовує метал для запуску реакції. Інша, цистеїнова протеаза, утворює вразливий хімічний проміжний продукт із ціллю, що полегшує розрив зв’язку. Обидві стратегії залежать від розміщення конкретних амінокислот у точних позиціях.

Команда черпала натхнення в існуючих ферментах, знайдених у травній системі річкових раків та дріжджах. За допомогою RFdiffusion2, власного інструменту дизайну, дослідники побудували нові білкові каркаси навколо каталітичного ядра кожного ферменту, щоб допомогти йому прикріпитися до цілі. Вони використовували інструменти ШІ для вибору найкращих амінокислот і побудували білок навколо цих структурних обмежень.

Повторивши процес десятки разів, команда звернулася до AlphaFold3 для прогнозування отриманих структур. Більшість із них зовсім не були схожі на відомі білки, що свідчить про те, що ШІ не просто запозичував існуючі креслення природи.

Тринадцять синтетичних цистеїнових протеаз спрацювали в лабораторному тесті, що дало успішність у 19 відсотків. Однак усі вони були менш активними, ніж оригінальний дріжджовий фермент. Цинкові протеази виявилися ще складнішими. Команді довелося підкоригувати амінокислоти поблизу каталітичного ядра, щоб вмістити іншого молекулярного гравця в реакцію. Вони виявили, що 36 відсотків зі 135 кандидатів змогли точно розрізати свої цілі. Однією з таких цілей був амілоїд-бета — білок, що утворює токсичні скупчення при хворобі Альцгеймера. Найкращі дизайни прискорили реакцію приблизно в 100 мільйонів разів порівняно з природним розпадом білка-мішені.

Дизайнерські протеази мають перевагу порівняно з іншими білковими ліками. Антитіла, наприклад, потребують високої дози, оскільки вони чіпляються лише за одну ціль одночасно. Але з протеазами «вам потрібна лише невелика кількість, тому що кожна молекула-ножиці може розрізати безліч молекул-мішеней», — сказав Бейкер у відео, наданому журналістам.

Проте загалом низька ефективність розроблених ферментів виявила неприємну істину: сучасні інструменти ШІ все ще важко справляються зі створенням складніших молекулярних машин.


Під лупою

Щоб створювати кращі білки, лабораторія розробила RFdiffusion3 — інструмент дизайну білків, який «заглядає» в атомний світ. Алгоритми моделювання білків, такі як AlphaFold3, уже працюють на цьому рівні, і деякі інструменти дизайну можуть коригувати атоми навколо каталітичних ядер. Але більшість все ще зосереджена на переміщенні амінокислот.

RFdiffusion3 використовує атоми як базову одиницю при створенні білкового каркаса та бічних ланцюгів, краще враховуючи точні взаємодії, які змушують ферменти працювати.

Це не означає, що модель повністю відображає кожен атом. Кожна амінокислота представлена 14 атомними слотами — чотири для каркаса і 10 для бічних ланцюгів, — які фіксують її структуру та динаміку. Уявіть собі маркери на костюмі для захоплення руху. Маркери не відстежують кожне скорочення м’язів, але вони дають достатньо інформації для реконструкції руху.

Ця додаткова деталізація корисна для дизайну ферментів. Вчені можуть задавати атомні позиції навколо каталітичного ядра, щоб краще контролювати форму та хімічні властивості ферменту. Отриманий план точніше визначає, які амінокислоти використовувати і куди їх помістити.

Команда протестувала інструмент на двох типах нових ферментів у пробірках. Один із них розщеплював параоксон, екологічний забруднювач. Використовуючи дані квантової хімії для моделювання того, як фермент змінює форму, ШІ створив чотири активні кандидати з першої спроби, які дослідники згодом вдосконалили для підвищення швидкості та точності.

Вони також перевірили цинкову протеазу, розроблену для розрізання білка, який при неправильному згортанні та злипанні призводить до захворювань нирок, серця та нервової системи. З 96 конструкцій 56 розщепили понад 10 відсотків своєї цілі, що є низьким, але перспективним показником для ферментів, створених з нуля.

Білки не працюють ізольовано. RFdiffusion3 також може розробляти їх у контексті інших молекул — ДНК, РНК та ліків — враховуючи атомні деталі їхньої взаємодії. Це може допомогти дослідникам створювати фінальні структури, краще адаптовані до їхніх молекулярних партнерів.

Як і у випадку з усіма білками, розробленими ШІ, кожен кандидат має пройти перевірку в клітинах. Але команда сподівається, що оновлений інструмент відкриє більше творчих можливостей. «Ми очікуємо, що RFD3 [RFdiffusion3] буде широко корисним для цілої низки завдань і застосувань у галузі дизайну біомолекул», — написали вони.

Оригінал: singularityhub.com

Про Що? — новини науки, технологій і світу