Вчені розкрили стратегію, за якою восьминоги проходять крізь вузькі отвори
· Азія
Дослідники виявили, що восьминоги використовують чіткі 3-4-етапні алгоритми рухів, щоб протискатися крізь отвори, розмір яких менший за їхнє тіло.
Восьминоги використовують своє м’яке тіло без скелета та вісім гнучких щупалець, щоб прослизати крізь отвори, значно менші за їхній власний розмір. Ця здатність, яка допомагає їм рятуватися від хижаків або полювати на здобич, є однією з цілей сучасної робототехніки.
Нещодавнє дослідження, проведене командою науковців із Національного університету Сінгапуру, виявило, що під час руху крізь вузькі проходи восьминоги діють за чітким алгоритмом, який включає від трьох до чотирьох етапів залежно від розміру отвору. «Досі ми не мали жодної інформації про механізми, за допомогою яких восьминоги проходять крізь отвори, що значно менші за розміри їхнього тіла», — пояснює Веньцу Сінь із Національного університету Сінгапуру.
Вважається, що восьминоги здатні виконувати складні рухи, комбінуючи як «деталі» (моторні примітиви) такі базові дії, як розповсюдження вигинів (переміщення вигину від основи щупальця до його кінчика), витягування, скручування та затвердіння. Також відомо, що, просовуючи одне щупальце в отвір, вони адаптують ці рухи до конкретних умов. Проте деталі того, як вони проходять через отвір усім тілом, залишалися нез’ясованими.
Алгоритми, що змінюються залежно від розміру отвору
Команда Сіня використовувала акваріум, розділений прозорою акриловою перегородкою з одним отвором різного діаметру, щоб спостерігати, як восьминіг переміщується на інший бік. Дослідники заблокували інші можливі проходи та записували рухи восьминогів на відео.
Піддослідними стали три субадультні (майже дорослі) особини звичайного восьминога (Octopus vulgaris), а як мірило розміру тіла використовували відстань між очима. Для однієї особини з відстанню між очима 15–20 мм використовували отвір діаметром 20 мм, а для двох особин з відстанню 30–35 мм — отвір у 30 мм. Відповідно, ситуацію, коли діаметр отвору був більшим за відстань між очима, визначали як «великий отвір», а коли меншим — як «малий отвір».
Результати експерименту показали, що незалежно від розміру отвору, восьминіг спочатку просовував одне щупальце, щоб дослідити інший бік. Потім він просовував ще кілька щупалець одне за одним, щільно притискаючи їх до країв, щоб перекрити отвір. У цей момент голова, мантія (м'язиста оболонка, що захищає внутрішні органи) та решта щупалець залишалися на початковому боці. У разі «великого отвору» восьминіг просто відштовхувався щупальцями, що вже пройшли, від перегородки, миттєво підтягуючи решту тіла.
Однак під час проходження крізь «малий отвір» після другого етапу (блокування отвору щупальцями) послідовність дій змінювалася. Восьминіг розвертав тіло вгору, проштовхуючи основу вже просунутих щупалець глибше в отвір, щоб розширити прохід. Потім він скручував і витягував щупальця, виводячи їх усі на інший бік. Четвертим етапом було повернення тіла у звичне положення та фінальне витягування голови й мантії.
Загалом під час 30 успішних спроб проходження: у 14 випадках з великим отвором спостерігався 3-етапний алгоритм, а 4-етапний не зафіксовано жодного разу. У випадку з малим отвором 3-етапний алгоритм був помічений лише один раз, тоді як 4-етапний — 15 разів. Статистичний аналіз підтвердив, що вибір послідовності дій значно залежить від відносної різниці між розміром восьминога та розміром отвору.
Під час фінального етапу виведення голови та мантії на відео збоку було видно, як восьминіг деформує мантію, зменшуючи її діаметр. Дослідники припускають, що восьминіг регулює поперечний переріз різних частин тіла за допомогою поперечних м’язів щупалець та циркулярних м’язів мантії.
Втім, оскільки відео було зосереджене на щупальцях і голові, систематичного аналізу рухів мантії не проводилося — це стане завданням для майбутніх досліджень.
Також помічено певну асиметрію у використанні щупалець: для первинного проходження або відштовхування від перегородки частіше використовувалися передні щупальця, причому найчастіше вибиралися два лівих. На другому етапі зазвичай проходило від 3 до 5 щупалець (найчастіше 4). Дослідники припускають, що «ліва перевага» може бути пов’язана з асиметрією конструкції, яка дозволяла восьминогам краще бачити ситуацію з одного боку.
Чи допоможе це в управлінні м'якими роботами?
Команда також провела експерименти з чотирма чотиримісячними малюками восьминога Octopus maya (відстань між очима 10–15 мм), але жоден із них не наважився пройти крізь отвір діаметром 10 мм. Коли двох із них випробували з отвором 20 мм, вони в усіх випадках використали 3-етапний алгоритм. В умовах, де були доступні обидва отвори, один із восьминогів спочатку спробував пройти крізь малий отвір, зазнав невдачі, а потім успішно пройшов через більший.
Це дослідження має певні обмеження. Кожна особина Octopus vulgaris проходила тестування лише в одних умовах, тому наразі неможливо визначити, чи були відмінності в діях результатом різного розміру отвору, чи індивідуальними особливостями восьминога.
Крім того, при використанні 4-етапного алгоритму час виконання мав тенденцію до збільшення з кожною спробою. Причиною цього може бути ріст восьминогів або зниження їхньої зацікавленості в дослідженні. Дослідники планують залучити більше особин та перевірити результати на отворах різних розмірів.
Науковці припускають, що здатність восьминогів проходити крізь отвори — це не просто серія випадкових рухів, а керована командами вищого рівня поведінка. Хоча наразі незрозуміло, чи є цей алгоритм базовим рефлексом, чи комбінацією простих рухів, що коригуються «на льоту», сама концепція об’єднання простих рухів через стратегічне планування може стати ключем до легшого керування м’якими роботами.
У середовищах, де розміри проходів неможливо передбачити — наприклад, у завалах після стихійних лих — пошуково-рятувальні роботи повинні бути адаптовані до найвужчих проходів. Багато сучасних роботів мають змієподібну форму, але їх мініатюризація призводить до втрати сенсорних можливостей або функціональності. Команда сподівається, що отримані знання про рухи восьминогів допоможуть у створенні м’яких роботів, здатних ефективніше працювати як у завалах, так і під час дослідження океанських глибин.
Оригінал: wired.jp