Вчені розробили камеру, яка може відстежувати невидимі частинки в 3D

· Наука

Вчені розробили камеру, яка може відстежувати невидимі частинки в 3D

Вчені створили камеру для 3D-відстеження невидимих частинок, що може змінити детектори.

Вчені створили камеру, яка може відстежувати невидимі частинки в 3D


Короткий зміст:

Новий детектор частинок під назвою PLATON може замінити мільйони крихітних детекторних компонентів єдиним блоком світлопромінювального матеріалу. Використовуючи камеру світлового поля, надчутливі фотонні датчики та штучний інтелект, він реконструює траєкторії частинок у швидкому, детальному 3D. Симуляції свідчать, що він може відповідати або перевершувати сучасні найкращі детектори, при цьому будучи набагато легшим для масштабування. Ця технологія також може призвести до поліпшення якості медичних сканувань ПЕТ.


Деякі прориви у фізиці виникають завдяки абсолютно новим винаходам. Інші починаються з нової теорії. Але багато досягнень відбувається, коли дослідники об'єднують знайомі технології несподіваним чином і створюють дещо більш потужне, ніж окремі частини.

Ця стратегія може бути особливо цінною у пошуках слабко взаємодіючих частинок, включаючи нейтрино та певні кандидати на темну матерію. Ці частинки відомі своєю труднощами в виявленні, оскільки рідко взаємодіють з звичайною матерією. Створення більших детекторів та поліпшення їх просторової роздільної здатності може збільшити шанси на спостереження слабких сигналів, які вони виробляють, але це часто ускладнює інструменти та робить їх дорожчими.

Схожі вимоги застосовуються до калориметрів, пристроїв, що використовуються в експериментах коллайдерів для вимірювання енергії, що переноситься частинками.


Чому детектори частинок так складні

Більшість експериментів у фізиці частинок потребують реконструкції тривимірних (3D) шляхів елементарних частинок, коли вони проходять через великі об'єми щільного матеріалу.

Одним з поширених матеріалів детекторів є сцинтилятор. Коли заряджена частинка проходить через сцинтилятор, матеріал випромінює дрібні спалахи видимого світла. Вчені використовують ці спалахи, щоб визначити, де частинка подорожувала і як вона взаємодіяла з детектором.

Щоб встановити місцезнаходження частинки, сцинтилятор зазвичай ділиться на величезну кількість маленьких активних ділянок. Оптичні волокна збирають фотони, що утворюються в кожній ділянці, і передають світло до фотомножувальних трубок або кремнієвих фотомножувачів, які підраховують фотони.

Цей підхід може бути дуже точним, але стає важким для масштабування.

Експеримент з нейтрино T2K в Японії, наприклад, використовує детектор з приблизно двох тонн чутливого матеріалу, виготовленого з приблизно двох мільйонів кубиків і 60,000 волокон. У CERN та Інституті Пауля Шерера експерименти LHCb і Mu3e досягають підміліметрової просторової роздільної здатності, використовуючи мільйони тонких сцинтилюючих оптичних волокон.

Ці системи демонструють, на що здатні сегментовані детектори, але також виявляють зростаючу проблему. Коли детектори стають більшими, виробництво, складання та зчитування мільйонів окремих компонентів може стати серйозною технологічною та фінансовою перешкодою.


Радикально новий підхід до відстеження частинок

Дослідники з ETH Цюриха та EPFL тепер пропонують зовсім іншу стратегію.

Докторант Тілл Діемінгер, старший науковець доктор Сауль Алонсо-Монсальве, професор Давіде Сгалаберна та колеги з його групи, разом з членами Лабораторії передових квантових архітектур при EPFL у Лозанні на чолі з професором Едоардо Чарбононом, розробили та протестували перший прототип детектора, призначеного для виконання ультрашвидкого, високоякісного 3D-іміджування частинок у великому, не сегментованому блоці матеріалу сцинтилятора.

Замість того, щоб ділити детектор на мільйони маленьких одиниць, система використовує передову камеру для реконструкції місця походження світла.

Демонстрація прототипу та великий ряд симуляцій були нещодавно описані в Nature Communications.

Перетворення фотографії світлового поля на фізичний інструмент

Детектор черпає натхнення з пленоптичних камер, також відомих як камери світлового поля.

На відміну від звичайної камери, яка в основному фіксує інтенсивність вхідного світла, камера світлового поля також захоплює інформацію про напрямок, з якого надійшло світло. Це дозволяє їй відновити глибину та реконструювати сцену в трьох вимірах.

Технологія спирається на масив мікролінз (MLA), розташований між основним об'єктивом камери та імідж-сенсором. Кожна мікроскопічна лінза діє як маленька камера, записуючи одну й ту ж сцену з трохи іншого кута. Коли інформація з усіх цих лінз об'єднується, система може реконструювати світлове поле, яке описує інтенсивність, позицію та напрямок вхідного світла.

Для виявлення частинок ця здатність є особливо корисною, тому що світло всередині сцинтилятора може бути дуже слабким.

Коли пленоптичні камери поєднуються з датчиками масиву діодів лавини одиничних фотонів (SPAD), вони можуть виявляти окремі фотони і потенційно реконструювати траєкторії частинок навіть за дуже слабкого освітлення. Незважаючи на цю обіцянку, камери світлового поля раніше не досліджувалися для відстеження частинок.


Всередині прототипу PLATON

Нова система була розроблена в рамках проекту PLATON, що фінансується Швейцарським національним науковим фондом.

Команда ETHZ-EPFL побудувала детектор, що підтверджує концепцію, який об'єднує масив мікролінз з імідж-сенсором SPAD. Сенсор, відомий як SwissSPAD2, був розроблений командою EPFL. Компанія Raytrix GmbH спроектувала MLA та встановила його безпосередньо на сенсор, щоб створити повну систему пленоптичного зображення.

SwissSPAD2 також забезпечує детекцію фотонів з обмеженням. Це означає, що сенсор фіксує фотони лише у визначених часових вікнах.

Цей контроль часу допомагає дослідникам зосередитися на періодах, коли ймовірно наявне справжнє світло сцинтиляції, фільтруючи випадкові фонові сигнали та інші помилкові підрахунки.


Тестування детектора з лише кількома фотонами

Дослідники протестували просторову роздільну здатність PLATON в лабораторних експериментах, використовуючи рівні світла, починаючи з кількох сотень виявлених фотонів до всього лише п’яти.

Вони також оцінили, чи може прототип виявити електрони та реконструювати їх положення всередині блоку пластикового сцинтилятора. Електрони були отримані за допомогою джерела стронцію-90.

Усі різні умови тестування демонструють, що симуляції тісно співпадають з лабораторними вимірюваннями, надаючи дослідникам впевненості в тому, що їх моделі точно описують ефективність детектора.

Результати першого демонстратора вже сформували плани команди на наступну версію PLATON.


Швидше часування та більша чутливість

Дослідники розробляють новий сенсор масиву SPAD, призначений для підвищення ефективності виявлення фотонів та забезпечення субнаносекундного часування для окремих фотонів.

У поточній системі фотони привласнюються фіксованим часовим вікнам. У вдосконаленій версії кожен виявлений фотон отримає свій власний точний часовий штамп.

Ця додаткова інформація про час може допомогти системі більш точно визначити, звідки походить кожен фотон, і поліпшити реконструкцію траєкторій частинок.

Дослідники також оптимізували пленоптичну камеру, щоб розширити її поле зору та зібрати більше світла. Симуляції, представлені в статті, свідчать, що ці зміни повинні ще більше покращити просторову роздільну здатність PLATON.


Штучний інтелект реконструює приховані взаємодії частинок

Команда також використовувала симуляції, щоб оцінити, як вдосконалена система PLATON могла би працювати під час виявлення нейтрино.

Симуляції включали новий метод обробки зображень на основі нейронної мережі (NN). Система використовує архітектуру Transformer, адаптовану з типу, що зазвичай застосовують у великих мовних моделях.

Однак замість аналізу слів цей Transformer вивчає закономірності серед фотонів сцинтиляції, зафіксованих детектором. Він розроблений для виявлення кореляцій у тому, де і коли наявні фотони, що дозволяє реконструювати початкову частинкову взаємодію.

Симуляції вказують, що не сегментований детектор PLATON об'ємом (10x10x10) см³ може реалістично досягти просторової роздільної здатності нижче 1 мм.

Вони також свідчать, що система могла б ідентифікувати взаємодії нейтрино, які продукують финальні низькомоментні протони з високою чистотою та високою ефективністю. Іншими словами, детектор може мати можливість вибирати бажані події, відхиляючи багато нерелевантних сигналів.


Масштабування до кубічного метра

Дослідники також розглядали, як технологія могла б працювати в набагато більшому детекторі.

Через обмежені ресурси обчислень вони не проводили повні симуляції нейтрино для блоку незгорнутого сцинтилятора об'ємом в один кубічний метр. Замість цього вони змоделювали спрощене точкове джерело фотонів.

Симуляції свідчать, що детектор цього розміру міг би досягти просторової роздільної здатності кількох міліметрів, що ставить його на один рівень із сучасними детекторами пластикового сцинтилятора.

Цей результат особливо примітний, оскільки PLATON досягне цієї продуктивності без поділу сцинтилятора на мільйони окремих частин.

Автори вважають, що додаткові поліпшення в оптичному дизайні та інших частинах системи зрештою можуть зробити можливим субміліметрову роздільну здатність у детекторах типу PLATON об'ємом більше 1м³.


Потенційне використання поза фізикою частинок

Дослідники ETH Цюриха вважають, що технологія може врешті-решт виявитися корисною далеко за межами експериментів з нейтрино та коллайдерів.

Оскільки PLATON розроблений для реконструкції положення слабких світлових сигналів у трьох вимірах, це може покращити широкий спектр систем зображення.

Діемінгер, Алонсо-Монсальве та Сгалаберна вже подали три окремі патенти на використання технології PLATON у позитронній емісійній томографії (ПЕТ). ПЕТ — це медичний метод зображення, який відслідковує радіоактивні трасери в організмі, щоб виявити активність в органах і тканинах.

Патенти охоплюють як дизайн сканера, так і техніки обробки зображень, включаючи NN, розроблену Алонсо-Монсальве.

Фізика частинок має довгу історію створення технологій, які згодом знаходять більш широке застосування. Всесвітня павутина була створена в CERN, тоді як протонна терапія виникла на основі досягнень у прискорювачах частинок і радіаційній фізиці.

PLATON може стати ще одним прикладом експерименту з фізики, який призводить до технології з великими науковими та медичними застосуваннями.


Оригінал: www.sciencedaily.com

Про Що? — новини науки, технологій і світу