Вчені SLAC довели існування загадкового третього типу магнетизму

· Наука

Вчені SLAC довели існування загадкового третього типу магнетизму

Вчені SLAC експериментально підтвердили існування третього типу магнетизму — альтмагнетизму, який відкриває шлях до надшвидких комп'ютерів та енергоефективних технологій.

Протягом майже 90 років фізики поділяли магнітні матеріали на дві основні категорії: феромагнетики та антиферомагнетики. Тепер учені підтвердили існування третього типу, виявивши раніше невідому форму магнітної поведінки, яка може призвести до значних зрушень у сфері обчислювальної техніки та електроніки.

Це відкриття належить дослідницькій групі під керівництвом Національної прискорювальної лабораторії SLAC Міністерства енергетики США. У дослідженні, опублікованому в журналі Science, вчені представили переконливі експериментальні докази існування альтермагнетизму — окремої магнітної фази, що поєднує важливі характеристики двох традиційно визнаних типів.

«Останніми роками вчені спостерігали явища, які не вписувалися в дихотомію феромагнетизм–антиферомагнетизм, — пояснив провідний автор дослідження Деніел Джост, науковий співробітник SLAC та Стенфордського інституту матеріалів та енергетики. — Дослідники накопичували свідчення існування третього типу магнетизму, що поєднує якості цих двох класів. Ми вважаємо, що наші результати забезпечують надійне експериментальне підтвердження того, що ця третя фаза — альтермагнетизм — є реальною».

Команда зосередилася на телуриді марганцю (MnTe) — матеріалі, який довгий час класифікували як антиферомагнетик. Спираючись на попередні дослідження, вчені виявили прямі докази хіральності, характерної асиметрії в магнітній структурі матеріалу. Ця властивість нагадує те, як спіральні сходи або гвинт закручуються у певному напрямку, і є вирішальною ознакою альтермагнетизму.

Окрім важливості для фундаментальної фізики, це відкриття може допомогти дослідникам розробити магнітні матеріали з властивостями, придатними для майбутніх технологій, зокрема сучасних систем пам’яті, квантових пристроїв та більш енергоефективних центрів обробки даних.


Розуміння двох традиційних типів магнетизму

Ми звикли до магнетизму у повсякденному житті, будь то магніт на холодильнику чи компас, що орієнтується за магнітним полем Землі. Проте фізика, що стоїть за цими ефектами, набагато складніша, ніж здається.

На атомному рівні магнетизм пов'язаний із квантовою властивістю електронів, відомою як «спін». Хоча спін не є буквально обертанням електрона, як у крихітної кульки, він певним чином поводиться так, ніби електрон має власний момент імпульсу. Вчені зазвичай описують дві можливі орієнтації спіну як «вгору» та «вниз».

Коли ці спіни організовуються у певні структури, матеріал може демонструвати магнітні властивості. Однак це не обов'язково означає, що він створюватиме зовнішнє магнітне поле.

У феромагнетиках спіни електронів вирівнюються в одному напрямку (вгору-вгору-вгору або вниз-вниз-вниз). Їхній сукупний ефект створює знайоме магнітне поле, притаманне звичайним магнітам. Люди використовують матеріали з такою поведінкою вже тисячі років.

Друга категорія, визначена у 1933 році, працює інакше. В антиферомагнетиках спіни сусідніх електронів спрямовані у протилежні боки (вгору-вниз-вгору-вниз). Оскільки магнітні внески протидіють один одному, вони нейтралізуються, не залишаючи загальної намагніченості.


Третій тип магнетизму кидає виклик старим правилам

Протягом майже дев'яти десятиліть ці дві категорії були базовою основою для розуміння того, як виникає магнітний порядок у матеріалах. Проте експериментальні спостереження останніх років почали виявляти поведінку, яку не могла повністю пояснити жодна з категорій.

Деякі матеріали демонстрували чергування спінів електронів і відсутність загальної намагніченості, як антиферомагнетики. Проте вони також могли підтримувати корисні спінові струми — властивість, асоційовану з феромагнетизмом. Спінові струми дозволяють передавати інформацію через спінові властивості електронів, а не покладатися виключно на їхній електричний заряд.

Така незвичайна комбінація підштовхнула вчених до думки, що вони мають справу з чимось фундаментально іншим. У 2022 році дослідники запровадили термін «альтермагнетики» для матеріалів, що належать до цього запропонованого третього магнітного класу.

Ключова відмінність полягає у розташуванні атомів у матеріалі. Альтермагнетики мають почергову орієнтацію спінів (вгору-вниз-вгору-вниз), але кристалічні структури, що оточують протилежно орієнтовані спіни, повернуті одна відносно одної.

Це обертання порушує певну симетрію, яка існує у звичайних антиферомагнетиках. Хоча ця відмінність є ледь помітною, вона може кардинально змінити поведінку електронів, дозволяючи альтермагнетикам поєднувати властивості, які раніше вважалися несумісними.


Вчені знаходять відсутні докази альтермагнетизму

Навіть після накопичення експериментальних даних, дослідникам було потрібно знайти переконливий спосіб підтвердити, що альтермагнетизм є справді окремою магнітною фазою.

«До 2024 року було багато чинників, які свідчили на користь реальності альтермагнетизму, — каже Джост, — але залишався останній шматочок пазла».

Цим доказом стала хіральність — властивість, яку іноді описують як «ліво- або правосторонність». Об'єкт є хіральним, якщо його дзеркальне відображення не може бути ідеально суміщене з оригіналом. Людські руки є простим прикладом: ліва та права руки є дзеркальними відображеннями, але ліва рука не підійде до правої рукавички.

В альтермагнетику незвичайне розташування атомів і спінів електронів може створювати таку «ручність» в електронній та магнітній структурі матеріалу. Звичайні антиферомагнетики не мають такої характерної хіральної ознаки.

Виявлення цієї різниці дало б потужний спосіб відрізнити справжній альтермагнетик від матеріалу, який лише на нього схожий. Дослідники обрали телурид марганцю як тестовий зразок. Десятиліттями вчені вважали його звичайним антиферомагнетиком, але останні дослідження припустили, що він належить до нової категорії.


Потужні рентгенівські промені виявляють приховану магнітну ознаку

Для дослідження незвичайних властивостей матеріалу команда провела експерименти на Європейському центрі синхротронного випромінювання (ESRF) у Франції. Спеціалізована лінія ID32 генерує точно налаштовані поляризовані рентгенівські промені, що дозволяє вченим вивчати тонкі магнітні структури, які інакше вкрай важко помітити.

Дослідники використовували циркулярно поляризовані рентгенівські промені, електричні поля яких обертаються вліво або вправо під час руху світла. Вимірюючи, як матеріал розсіює ці два види випромінювання, вони шукали ознаки хіральності.

«Хіральні матеріали розсіюють лівополяризовані рентгенівські промені інакше, ніж правополяризовані, — пояснює Джост. — Нехіральні матеріали розсіювали б кожен промінь світла однаково».

Експеримент виявив чітку різницю у тому, як телурид марганцю взаємодіяв з двома типами поляризації. Ця унікальна хіральна відповідь була саме тим сигналом, якого очікували від альтермагнетизму, і вона була відсутня у звичайних антиферомагнетиках.

«Ця хіральна ознака дала нам надійний експериментальний ґрунт, щоб заявити: альтермагнетизм є окремим класом», — підсумував Джост.


Чому альтермагнетизм може змінити майбутнє комп'ютерів

Це відкриття може мати важливі наслідки для спінтроніки — галузі, що прагне використовувати спін електронів для створення досконаліших електронних пристроїв.

Сучасна електроніка зберігає та обробляє інформацію переважно шляхом контролю електричного заряду електронів. Спінтроніка додає ще один спосіб роботи з даними, використовуючи також їхній спін. Ця додаткова можливість дозволила б створювати пристрої, які працюють швидше, стійкіші до перешкод і споживають значно менше електроенергії.

Проте два традиційні типи магнетизму створюють різні перешкоди для розвитку спінтронних систем.

«Феромагнетики занадто чутливі до магнітних полів, — пояснює Джост. — Якщо у вас у кишені постійний магніт і ви проходите повз спінтронний пристрій, ви можете випадково змінити біти інформації, пошкодивши дані. Антиферомагнетики вирішують цю проблему, але вони практично «невидимі» — їх важко зчитувати або використовувати для генерації ефективних спінових струмів».

Альтермагнетики пропонують ціннішу альтернативу. Як і антиферомагнетики, вони не мають загальної намагніченості, що захищає їх від небажаних магнітних перешкод. Водночас їхня незвичайна електронна структура дозволяє генерувати спін-поляризовані струми, які можна використовувати для вилучення даних.

«Альтермагнетики поєднують найкраще від обох типів, — каже Джост. — У них нульова загальна намагніченість, тому вони стабільні, але водночас мають здатність генерувати спін-поляризовані струми, необхідні для легкого зчитування інформації. Це дає додатковий ступінь свободи для роботи».

Новий рубіж для квантових технологій та електроніки

Підтвердження існування альтермагнетизму надає вченим новий клас матеріалів для вивчення та інженерії. Поєднуючи магнітну стабільність із можливістю маніпулювати інформацією на основі спіну, ці матеріали можуть допомогти подолати обмеження традиційних спінтронних пристроїв.

Наступним кроком стане вивчення того, як контролювати альтермагнітні стани за допомогою зовнішніх впливів, таких як світло або електрика. Дослідники сподіваються, що оволодіння цим контролем дозволить створювати практичні пристрої, що використовують ці унікальні властивості.

Хоча до широкого застосування цих матеріалів ще далеко, отримані результати створюють потужний експериментальний фундамент для майбутніх розробок у галузі квантових технологій, комп'ютерної пам'яті та енергоефективних центрів даних.

Оригінал: www.sciencedaily.com

Про Що? — новини науки, технологій і світу