Вчені використовують ШІ для проєктування інструментів редагування генів CRISPR
· Майбутнє
Дослідники використовують алгоритми штучного інтелекту для розробки більш точних інструментів редагування генів CRISPR, зменшуючи ризик випадкових мутацій.

Редагування генів нагадує молекулярне побачення наосліп. Коли білкові «ножиці» стикуються з цільовим геном, навіть найменша помилка — розміром не більше ширини атома водню — може зруйнувати зв’язок, і білок може причепитися до схожих послідовностей ДНК неподалік. У романтичній комедії невдале побачення означає розбите серце; у генній терапії це може призвести до небезпечних позацільових ефектів.
Тепер штучний інтелект бере на себе роль свахи.
У нещодавньому дослідженні вчені використали ШІ для створення більш надійних «ножиць» для редагування генів, які мають вищу точність, ніж попередні версії. В іншому дослідженні ШІ спроєктував ножиці з нуля. Хоча ці синтетичні білки помітно відрізняються від своїх природних аналогів, вони успішно відредагували гени в клітинах різних видів.
Ці дослідження розширюють можливості дизайну білків. «Здатність налаштовувати молекулярну геометрію редакторів геному сприятиме прогресу на шляху до безпечнішої та ефективнішої терапії», — зазначають Хої Ї Чу та Алан Вонг з Гонконзького університету, які не брали участі в жодному з досліджень.
Вченим ще належить протестувати нові молекулярні ножиці всередині живого організму. Тим часом вони продовжуватимуть шукати природні інструменти для редагування генів, які можна як використовувати безпосередньо, так і застосовувати для навчання ШІ.
Довгий шлях до точності
Немає сумнівів, що CRISPR змінив біологію.
Від хвороб крові до спадкової сліпоти та високого рівня холестерину — інструмент редагування генів перетворився з академічної цікавинки на потужний терапевтичний засіб лише за трохи більше ніж десять років. Дослідники та лікарі також використовують його для створення імунних клітин, які розпізнають і атакують рак, раніше вважався невиліковним.
Але не все так безхмарно: CRISPR не завжди редагує правильний ген.
Білковий інструмент редагування, який називають нуклеазою, спрямовується до певної послідовності ДНК за допомогою фрагмента направляючої РНК. Досягнувши цілі, «ножиці» розрізають ДНК і змінюють геном.
Спочатку CRISPR використовували для інактивації цільових генів. Більш досконала версія, відома як редагування основ (base editing), може виконувати заміну окремих літер ДНК. Проте точність залишається перешкодою. Ранні версії CRISPR навіть називали «генетичним вандалізмом» через те, що вони відхилялися від наміченої цілі та спричиняли непередбачувані зміни в усьому геномі. Ще одна проблема називається «побічним редагуванням» (bystander editing). Це відбувається, коли інструмент змінює сусідні літери ДНК, які не повинні були чіпати. Навіть невелика кількість ненавмисних редагувань може звести нанівець ефективність лікування.
Зробити CRISPR точнішим — це своєрідний «Святий Грааль». Але нуклеази — це складні молекулярні машини, і навіть незначні зміни в кількох критичних «цеглинках» можуть їх вивести з ладу. Щоб покращити білки, вчені вносили тонкі зміни в існуючі нуклеази та тестували варіанти, намагаючись знайти версії з кращою специфічністю без втрати активності — компроміс, який тривалий час був головною проблемою в цій галузі.
Обидва методи є виснажливими та повільними. А оскільки вони починаються з природних ферментів, вони охоплюють лише крихітну частку тих білкових конструкцій, які насправді могли б працювати.
«Залишається незрозумілим, які саме амінокислотні залишки [будівельні блоки білка] в Cas9 можна ще більше змінити, щоб максимізувати точність — тобто гарантувати, що фермент розщеплює геном у правильному місці та виконує задумане редагування», — пишуть Чу та Вонг.
Інтуїція ШІ
Китайська команда звернулася до AlphaFold 3 від Google DeepMind, щоб відкрити «чорну скриньку». AlphaFold прогнозує не лише форму білків, а й те, як вони взаємодіють з ДНК, ліками та іншими біомолекулами.
Більшість дослідників використовують AlphaFold, щоб зрозуміти структуру CRISPR і цільової ДНК, виявляючи потенційні гарячі точки для інженерії. Ця ж команда застосувала інший підхід. Замість того, щоб зосереджуватися на структурі одного білка-ДНК, вони використали ШІ для обчислення ймовірності того, що конкретні частини білкових ножиць CRISPR взаємодіятимуть з різними послідовностями ДНК.
Спочатку вони нанесли на карту зміни в геномі після редагування основ у клітинах нирок людини, а потім порівняли тисячі позацільових і цільових змін. Щоб розібратися в даних, вони розробили ContactSeek — ШІ, який виявляв ділянки білка, що найчастіше асоціюються з помилковим націлюванням. Саме вони стали основними кандидатами на переробку.
Потім вони використали ContactSeek для вдосконалення редактора основ, який змінює літеру ДНК A на G. Всього після двох змін новий редактор перевершив кілька існуючих високоточних версій. Вони також створили більш селективні варіанти CRISPR — ті, що використовували іншу пару білкових ножиць — не втрачаючи при цьому ефективності редагування.
Традиційні методи часто покладаються на поодинокі експерименти методом спроб і помилок. Але ContactSeek видобуває закономірності з тисяч прогнозованих взаємодій, виявляючи контактні зони, які важко помітити за результатами поодиноких тестів. Однак, як і в інших моделей ШІ, прогнози ContactSeek настільки хороші, наскільки хороші дані, використані для їхнього навчання. Інструмент можна було б ще більше вдосконалити завдяки більшій кількості даних та додаванню додаткових інструментів ШІ, таких як RoseTTAFoldNA.
В окремому дослідженні піонер CRISPR Дженніфер Дудна та її колеги попросили ШІ «створити» абсолютно нові нуклеази. Вони зосередилися на компактних білках, які призвели до появи Cas12 — білкових ножиць, що часто використовуються в редагуванні основ. Замість того, щоб коригувати існуючі білки, вони ввели 3D-структуру білків у модель ШІ та попросили її переробити їх. ШІ видав тисячі синтетичних кандидатів.
Але він не давав жодних підказок щодо того, які з них можуть працювати, а тестувати кожен з них було непрактично.
Натомість команда навчила другу модель ШІ розрізняти, які частини білків взаємодіють одна з одною, а які — з ДНК. Згодом друга модель навчилася визначати, які секції можна змінити, і зосередилася на кількох перспективних дизайнах. Вони відрізнялися від послідовностей своїх природних аналогів приблизно на 30 відсотків — значно більше, ніж попередні розроблені ШІ нуклеази CRISPR.
Попри певну «чужорідність», кілька з них успішно відредагували гени в бактеріальних, рослинних і людських клітинах. Деякі навіть перевершили свої природні аналоги за ефективністю. Як і у випадку з розробками ContactSeek, синтетичні нуклеази мають довести свою ефективність у живому організмі. Дослідники хочуть переконатися, що вони не провокують імунну атаку і здатні редагувати достатню кількість клітин для лікування хвороб.
Жодне з досліджень прямо не розв’язало проблему побічного редагування, ще одного головного болю в цій галузі. Але ці інструменти можуть доповнювати один одного. Один вдосконалює природні редактори генів; інший створює абсолютно нові дизайни. Це лише початок, але ШІ вже починає допомагати проєктувати наступне покоління інструментів редагування генів.
Оригінал: singularityhub.com