Великі технології, великі шахрайства: шахраї у ваших додатках

· Навколо Світу

Великі технології, великі шахрайства: шахраї у ваших додатках

Шахраї все активніше приховуються у додатках Big Tech, на яких ми покладаємося щодня.

Роздуми про наші онлайн-дні

Згадайте про свій день: скільки справ ви зробили онлайн? Можливо, ви здійснили кілька дзвінків через WhatsApp. Ви надіслали, принаймні, одне повідомлення в WhatsApp. Ви, напевно, шукали ресторан, офіс або іншу локацію в Google Maps, можливо, зробили пошук у Google та використали Gmail для надсилання електронного листа. Ви могли скласти корзину покупок на Amazon після того, як помітили бренд, переглядаючи Instagram. І на додаток до всього, ви, напевно, забули забронювати Uber, поки повідомлення в WhatsApp не нагадало вам – "де ти?"

Великі технологічні компанії дедалі більше управляють нашим життям. Ми покладаємося на додатки для багатьох, якщо не більшості, наших основних завдань. А наслідок цього полягає в тому, що ми довіряємо їм надавати нам правильну інформацію, зв'язуватися з нашими близькими, безпечно доставляти нам речі та довозити нас до необхідних місць. Це величезна довіра, покладена на дуже невелику групу приватних компаній, що прагнуть прибутку. Що, якщо вони помиляються? Це може призвести до значних проблем.

І це може трапитися з будь-ким. Це сталося з моїм партнером і зі мною.

На честь свого дня народження, мій партнер Віджай вирішив влаштувати невелику вечірку у нашому домі. Ми звернулися до нашого надійного сусіднього магазину Seasons Wines. Протягом останніх кількох років Google поліпшив свої результати пошуку для кількох категорій за допомогою "карток" – зручно підсумованих панелей з усією інформацією, пов'язаною з вашим запитом. У випадку з бізнесом, ця картка відображає повну назву, адресу, місцезнаходження в Google Maps та корисну кнопку "дзвінок", що безпосередньо веде до їх номера.

Отже, Віджай знайшов результати пошуку магазину Seasons Wine і натиснув кнопку дзвінка. "Привіт, я хотів би замовити дві пляшки червоного вина, одну пляшку джину, одну пляшку того нового віскі, що ви рекомендували, та шість банок мого звичайного пива," сказав Віджай.

"Так, сер, це коштує 10,671 рупій. Будь ласка, сплатіть на Google Pay, і ми надішлемо замовлення,” – відповів голос на іншому кінці дроту.

"Зазвичай я користуюсь своєю кредитною карткою з кур'єром," – сказав Віджай.

"Так, сер, але це велике замовлення. Для таких замовлень ми почали нову політику передоплати," – сказав чоловік на телефоні.

Seasons Wine ніколи не просили нас попередньо сплатити замовлення. Але ми ніколи раніше не робили такого великого замовлення. Ми вирішили оплатити всю суму через Google Pay на контактний номер.

Минуло година. "Де алкоголь?" – запитала я Віддая.

Віджай знову зателефонував. "Сир, замовлення готове, але оскільки це велике замовлення, ми потребуємо вашого номера ліцензії," – сказав хлопець.

Мої тривожні сигнали спрацювали. Seasons ніколи не просили про це. Щось було не так.

Я взяла телефон у Віддая. "Що це за ліцензія?"

"Мадам, вам потрібно заплатити 25,000 рупій за ліцензію на алкоголь від уряду Махараштри, в іншому випадку одноразова ліцензія коштує 1,000 рупій," – відповів хлопець. "Інакше ми не зможемо вам доставити." Ці цифри звучали правдиво, але я почала підозрювати, що нас обдурюють.

"Немає проблем, якщо не можете доставити, я сама заберу," – сказала я. Seasons Wine знаходився всього за 800 метрів від нашої квартири.

"Ні, мадам, ми не доставляємо з магазину, всі замовлення доставляються з нашого складу," – відповів хлопець.

"Де знаходиться склад? Я прийду туди," – відповіла я. Я вже знала, що, швидше за все, ми стали жертвами шахрайства.

"Мадам, вхід на склад заборонений, вам потрібно заплатити за ліцензію," – сказав хлопець.

Я була в гніві. Я почала відзначати щось з вибіркового словникового запасу. Клік. Лінія замовкла.

Я зателефонувала знову, але дзвінок не пройшов. Я перейшла до облікового запису WhatsApp, з якого він надіслав повідомлення. Жодне повідомлення не було відправлено. Ми були заблоковані.

Тим часом, Віджай підійшов до магазину Seasons Wine. "Привіт, я щойно зателефонував на цей номер і розмістив замовлення, але хлопець продовжує говорити, що воно на складі? Де моє замовлення?"

Продавець з магазину Seasons Wine глянув на номер і зітхнув. "Аре, сир! Ви теж?" Він вказав на велике, помітне повідомлення на фасаді магазину з цим номером, надрукованим великим, жирним шрифтом. "Так багато клієнтів скаржилися! Нам набридло скаржитися Google. Не дзвоніть на цей номер. Це не наш."

І все. Ми не могли нічого зробити, хіба що подати заяву в поліцію. Я чула, як важко буває змусити поліцію серйозно сприймати скарги на кіберзлочини. Крім того, я подумала, що це ми винні. Ми добровільно переказали гроші на рахунок. Можливо, поліція так само скаже?

Того вечора я бачила, як Віджай ретельно вводить правильний номер телефону Seasons Wines і зберігає його. Я зайшла на Google-сторінку бізнесу і залишила відгук, попереджаючи інших, що номер, зазначений у досьє бізнесу, є шахрайським. Декілька інших також залишили подібні попередження. Ми просто ніколи не перевіряли.

Для більшості з нас інтернет – це сукупність додатків і вебсайтів, якими в один чи інший спосіб управляють кілька великих американських технологічних компаній. Ми купуємо смартфони, що працюють на Android (Google) або iOS (Apple), завантажуємо додатки з Play Store (Google) або App Store (Apple), спілкуємося з близькими та колегами через WhatsApp (Meta), використовуємо Instagram для підтримки зв’язків з соціальним колом (Meta), дивимось відео на YouTube (Google), використовуємо Google Maps для навігації та Google search для пошуку фактів чи інформації. Ми користуємося Gmail (Google) або Outlook (Microsoft) на нашому ноутбуці з Windows (Microsoft) для зв'язку один з одним. Понад третина всіх UPI-транзакцій проводиться на GPay (Google). Ми робимо покупки в інтернеті на Amazon або Flipkart (власність Walmart), і більше 40% з нас здійснюють UPI-платежі за допомогою PhonePe (Flipkart). Близько 80% онлайн-реклами розміщується в мережах, якими володіють Google та Facebook (Meta).

Для більшості індусів інтернет = великі технологічні компанії. Наш досвід інтернету формують ці компанії, і ми вважаємо, що все, що можна знайти або перевірити ними, є безпечним та справжнім. Ми довіряємо бізнесу більше, якщо він розміщений у Google або Google Maps. І з цією довірою ці бізнеси можуть переконати нас передати свої особисті дані та гроші.

Ми стали неявно довіряти системам і процесам, які компанії, такі як Google, Meta та Amazon, використовують для перевірки людей і бізнесів, що працюють на їхніх платформах.

В більшість днів це суттєво покращує нашу якість життя. Але це також означає, що ми не зупиняємося, щоб перевірити інформацію більшість часу. У епоху до інтернету та соціальних медіа, ведення бізнесу з новою суб’єктом вимагало здорового скептицизму та перевірок. Платити гроші комусь, кого ми не знали, було складним процесом. Якщо ви з покоління до інтернету, ви, напевно, пам'ятаєте, як сиділи, щоб зробити свою першу онлайн-транзакцію з кредитною карткою на великому настільному комп'ютері. Це зазвичай були сімейні справи, коли всі перевіряли стабільність з'єднання через набір і залишались у високій готовності, переконуючись, що дані картки введені правильно і жодна кнопка "назад" не буде натиснута випадково. Все для того, щоб не втратити свої гроші онлайн.

Цей скептицизм повільно зникає, оскільки ми все більше покладаємося на великі технології. Практично кожен шахрайство використовує охоплення і алгоритми компаній великих технологій та нашу неявну довіру до них. Шахраї використовують наші онлайн-дані, які зберігаються в великих технічних компаніях і банках. Вони користуються додатками і системами, якими володіють ці компанії, щоб націлювати нас. Це не обмежується тільки Індією; дебати відбуваються по всьому світу, і уряди розробляють правила щодо відповідальності, коли когось обманюють онлайн.

Google India активно проводить кампанії з підвищення обізнаності населення про цифрове шахрайство. Google інтегрував Google Pay у Національний портал повідомлень про кіберзлочини Індії, щоб допомогти жертвам швидше повідомляти про злочини. Вони також приєдналися до коаліції Safer Internet India, групи цифрових послуг, телекомунікаційних і фінансових компаній. Meta також є членом цієї коаліції, як і Microsoft та інші організації.

Meta також провела кампанії державних послуг, навчаючи людей про найпоширеніші шахрайства – лотерейні шахрайства, шахрайства з порадами про акції, шахрайські кредити та шахрайські повідомлення від шахраїв, що вдають з себе близьких.

Бізнеси у WhatsApp тепер можуть отримати підтвердження статусу з синьою галочкою, а в жовтні 2025 року компанія запустила функцію, яка попереджає користувачів, коли вони ділять свій екран у відеодзвінку з невідомим номером – звичайна тактика шахраїв.

Незважаючи на все це, компанії великих технологій не можуть зупинити онлайн-шахрайство. Більше 43,000 кіберзлочинів, повідомлених лише з січня по березень 2024 року, включали неправильне використання WhatsApp, найпопулярнішої платформи для шахраїв. Ще 22,680 злочинів було пов'язано з Telegram, і майже 20,000 – з Instagram.

Тож, що змусить уряд та компанії великих технологій зупинити шахраїв? Довгострокове вирішення, ймовірно, криється у формуванні законів, які встановлюватимуть відповідальність за інструменти, компанії та людей, які не захищають людей від того, щоб стати жертвами. Але поки це не станеться, все, що ми можемо зробити, це переконатися, що розуміємо, як працюють великі технології, щоб виявити шахрая та уникати жадібності і спокус, щоб шахраї не змогли заполонити наші думки.

Оригінал: restofworld.org

Про Що? — новини науки, технологій і світу