Від «купівлі-продажу» до спільного створення: нова ера контент-індустрії Японії та Південної Кореї
· Азія
Японія та Південна Корея трансформують свої медіаіндустрії, відмовляючись від простого експорту на користь спільного створення інтелектуальної власності для глобального ринку.
Бізнес у сфері контенту Японії та Південної Кореї вступає в нову фазу. Співпраця більше не обмежується лише імпортом-експортом творів чи продажем авторських прав — сторони переходять до спільного планування, виробництва та розвитку інтелектуальної власності (IP). В основі цього лежить прагнення Японії отримати ноу-хау для міжнародної експансії та потреба Кореї компенсувати витрати на виробництво, які стрімко зростають і вже не окупаються лише внутрішнім ринком.
Щоб підтримати цей рух, Корейське агентство креативного контенту (KOCCA) з 29 вересня по 2 жовтня 2026 року вперше провело «Тиждень спільної творчості контенту Японії та Кореї 2026» (Japan-Korea Content Co-Creation Week 2026) у центрі KOCCA CKL TOKYO в районі Тораномон, Токіо. Під час форуму в перший день представники урядів та практики з обох країн обговорили питання контентної політики, спільного виробництва відеопродукції та бізнес-моделей на основі IP.
Чому Японії та Кореї важливо «створювати разом» саме зараз? З якими викликами стикається спільна робота і які перспективи вона відкриває? Ми досліджуємо сучасний стан японсько-корейського бізнесу у сфері контенту, спираючись на інтерв’ю з Лі Хе Ин, головою Токійського бізнес-центру KOCCA, та матеріали форуму.
Вихід за межі «купівлі-продажу»: роль CKL TOKYO як опорного пункту
Корейське агентство креативного контенту (KOCCA) — це державна установа, заснована у 2009 році на основі політики Міністерства культури, спорту та туризму Республіки Корея. Агентство підтримує широкий спектр галузей, включаючи телебачення, музику, ігри, анімацію та манґу, допомагаючи творцям і компаніям виходити на закордонні ринки, а також займається розвитком талантів. Воно має 28 бізнес-центрів у 25 країнах світу, одним із яких є Токійський бізнес-центр.
У листопаді 2024 року в токійському районі Тораномон відкрився «KOCCA CKL TOKYO». На відміну від офісу KOCCA, розташованого в Корейському центрі в Йоцуї, цей об'єкт є інкубатором для корейських компаній, що ведуть діяльність на японському ринку. Це перший подібний об'єкт, створений закордонним центром KOCCA.
«Продаж контенту японським покупцям та реальне управління бізнесом і ведення діяльності в Японії — це речі зовсім різного масштабу», — зазначає Лі Хе Ин, яка очолила Токійський бізнес-центр у січні 2025 року. CKL TOKYO не лише надає офіси, а й забезпечує управлінську підтримку: допомогу в адміністративних процедурах для створення юросіб, підготовку документів, юридичні консультації та навчання з питань японської податкової системи.
Наразі в центрі розміщуються 15 компаній. Щорічно проводиться конкурсний відбір, і після заселення компанії можуть користуватися підтримкою до трьох років. Оскільки нові місця з'являються лише після виїзду старих резидентів, конкуренція є досить високою.
«Головна причина заснування CKL TOKYO полягала в тому, що японсько-корейські ділові відносини вже переросли етап простої купівлі-продажу контенту», — додає Лі.
Більшість резидентів — це компанії, які вже ведуть діяльність у Японії та намагаються розширити свою роботу до спільного виробництва. Фактично, завдяки таким колабораціям вже з'явилися хіти, як-от дорама «Одружуйся з моїм чоловіком».
Чого прагне «Тиждень спільної творчості»? Чому Японія та Корея потрібні одна одній?
Перший «Тиждень спільної творчості контенту Японії та Кореї» був спроєктований саме з урахуванням цих змін. Поки інші закордонні центри KOCCA зазвичай влаштовували бізнес-події для залучення місцевих покупців з метою продажу контенту, на японському ринку дедалі сильнішою стає тенденція до спільного створення контенту для глобального ринку.
«Спочатку ми думали використати слово "спільне виробництво" у назві заходу, але назвали його "спільна творчість" (co-creation), щоб створити простір, де можна не лише виробляти, а й спільно творити та співпрацювати», — каже пані Лі.
За її словами, останні два-три роки формат спільного виробництва змінився. Раніше це було переважно 50/50 фінансування та створення типових історій про кохання японців і корейців. Тепер же корейські продюсерські компанії заходять у Японію, залучають японських акторів і персонал та створюють дорами у співпраці з японськими компаніями. За цим стоять потреби обох сторін.
Японська контент-індустрія намагається вийти за межі внутрішнього ринку, прагнучи вивчити ноу-хау Кореї, яка вже досягла успіху за кордоном завдяки телебаченню та K-POP. З іншого боку, у Кореї якість контенту зросла, що призвело до збільшення бюджетів, і тепер корейський ринок сам по собі не може покрити витрати. Японія з її великим ринком і глибоко інтегрованою корейською культурою стає для корейських компаній привабливим майданчиком для творчості.
«Раніше співпраця Японії та Кореї часто мала характер разових подій, але зараз вона перетворюється на потік, де обидві сторони з огляду на власні потреби хочуть створити щось спільне».
«Made with Korea»: ера, на яку орієнтується політика двох країн
На форумі «Політика та підтримка контенту в Японії та Кореї» Сон Джин, керівник відділу політичних досліджень KOCCA, зазначив: «Хвиля корейської культури (Халлю) не була спланованим успіхом, але вона не була і простою випадковістю».
Роль уряду полягала не у втручанні в контент, а в підтримці екосистеми через регулювання та фінансування. У 2024 році дохід корейської контент-індустрії сягнув 157 трильйонів вон, а експорт — 14,08 мільярда доларів. Проте зараз галузь зіткнулася з новими викликами: уповільненням зростання, зростанням витрат, скороченням інвестицій та поширенням AI.
У відповідь на це KOCCA просуває концепцію «NEXT K». Сон навів приклад успішної колаборації «APT.» (ROSÉ та Bruno Mars) або серіалу «K-POP: Демон-хантери» на Netflix як доказ того, що глобальні системи виробництва поєднуються з корейськими творцями.
«Настала ера, коли погляд "Made in Korea" має змінитися на "Made with Korea"», — підкреслив він, наголошуючи на важливості ділення доходами та спільних проєктів, де IP стає ключовим елементом, пов'язуючи харчову, косметичну та модну галузі.
З японського боку заступник начальника відділу культурних індустрій Міністерства економіки, торгівлі та промисловості (METI) Хіроюкі Оіва заявив, що уряд Японії прагне збільшити доходи від експорту контенту (ігри, аніме, манґа, музика, кіно) з 6,1 трлн єн до 20 трлн єн до 2033 року. Основою стратегії є «360-градусний розвиток IP». Оскільки японська модель виробничих комітетів часто обмежується внутрішнім ринком, уряд прагне стимулювати співпрацю з іноземними творцями, щоб контент, «створений у Японії, доходив до світу».
Спільна творчість: виклики та результати
Форум, присвячений практиці спільного виробництва, підняв питання відмінностей у робочих культурах. Наприклад, сценарії в Кореї зазвичай містять детальний опис відеоряду, тоді як японські сценарії часто базуються на діалогах. Продюсер Масакі Коіде розповів, що іноді корейським акторам важко зрозуміти японські тексти, через що доводиться залучати режисерів для пояснення емоційного контексту.
Крім того, різняться графіки зйомок та умови праці. У Кореї виробництво дорам часто орієнтоване на 4-денний робочий тиждень, тоді як у Японії це може бути 5 або 6 днів. Проте режисери та продюсери підкреслюють, що ці відмінності долаються через повагу до досвіду партнера та ретельну підготовку.
Щодо IP, то приклади як «WASABI BEAR» чи аніме-адаптації корейських вебтунів («Solo Leveling») доводять: контент стає глобальним, вільно перетинаючи кордони. Наприклад, для аніме «Solo Leveling» було створено дві версії озвучення: з корейськими іменами для закордонних фанатів і японськими — для внутрішнього ринку.
Не «клієнти», а партнери
Лі Хе Ин підсумовує: «Справа не в тому, що культури абсолютно різні, але є різниця в "системах". Японська індустрія має певну "ремісничу" якість, тоді як корейська більше фокусується на творчому вираженні та прямоті».
За її словами, CKL TOKYO хоче стати платформою, де японські та корейські компанії будуть на рівних.
«Раніше японські компанії приходили до нас як покупці, як "клієнти". Тепер ми хочемо, щоб вони були партнерами, з якими ми обговорюємо навіть найдрібніші деталі співпраці. Ми прагнемо, щоб цей захід став фундаментом для постійної взаємодії».
Перехід від простого «купівлі-продажу» до «спільного створення» означає, що, попри мовні бар'єри та різні підходи до роботи, творці обох країн уже пліч-о-пліч борються на одній «сцені». Перший «Тиждень спільної творчості» став лише першим кроком до того, щоб цей процес став довгостроковим та успішним.
Оригінал: www.cinra.net