Від Парижа до Ханчжоу: дев'ятимільйонна місія з повернення загубленої китайської енциклопедії

· Азія

Від Парижа до Ханчжоу: дев'ятимільйонна місія з повернення загубленої китайської енциклопедії

Два загублені томи легендарної Енциклопедії Юнле повернулися до Китаю після того, як бізнесмен викупив їх на аукціоні в Парижі за $9,31 млн.

Від Парижа до Ханчжоу: дев’ятимільйонна місія з повернення втраченої китайської енциклопедії

Протягом понад шести століть «Юнле дадянь» («Енциклопедія Юнле») майже повністю зникла. Замовлена мінським імператором Чжу Ді та упорядкована зусиллями понад 3000 вчених, вона колись налічувала понад 11 000 томів, присвячених науці, поезії, філософії, медицині та праву. Сьогодні збереглося менше ніж 4% цього видання — решту знищили пожежі та іноземні загарбники.

Тому, коли Вень Ляньсі з Пекінського музею Гугун у 2020 році дізнався, що два томи будуть виставлені на аукціон у Франції, він поставився до цього скептично. Підробки траплялися часто, а через пандемію та скасування більшості міжнародних рейсів він не міг вилетіти, щоб особисто оглянути лоти.

У дослідника було лише 39 JPEG-зображень, досвід роботи з древніми книгами та набір суворих критеріїв щодо типу палітурки й паперу, що використовувалися в епоху династії Мін (1368–1644). Фотографії відповідали всім вимогам, а продавцями виявилися нащадки французького морського офіцера, який служив у Китаї наприкінці XIX століття.

Переконавшись у їхній автентичності, Вень зв’язався з бізнесменом і колекціонером книг Цзінь Ляном, який зрештою викупив томи на аукціоні за 8,12 мільйона євро (9,31 мільйона доларів) — це у 1600 разів перевищувало стартову ціну. У червні цього року Цзінь передав їх у дар Китайському національному архіву публікацій і культури (CNAPC).

Однак шлях цих «національних скарбів» з паризького горища, де вони пролежали непрочитаними 140 років, до нового дому в Ханчжоу, столиці східної провінції Чжецзян, був далеко не простим.

Культурний компендіум

Вень вперше почув про аукціон Beaussant Lefèvre & Associés від друга в червні 2020 року, але не поспішав тішити себе надіями. «За останні роки з’явилося так багато нібито томів "Енциклопедії Юнле", і так мало з них виявилися справжніми», — пояснює він.

Оригінальна праця була замовлена у 1403 році. Після того, як перший чернетковий варіант не виправдав його очікувань, Чжу Ді — відомий як імператор Юнле — наказав видатним вченим і каліграфам з усієї імперії зібрати та впорядкувати знання, «згруповані за категоріями та організовані за римами».

Фінальна версія, затверджена у 1407 році, складалася з 22 877 сувоїв, розділених на 11 095 томів. За оцінками різних вчених, вона містила від 370 до 450 мільйонів китайських ієрогліфів. Спочатку книгу зберігали в палаці Мін у Нанкіні, який був столицею країни з 1368 по 1421 рік. Пізніше її перевезли до Забороненого міста в Пекіні, де зараз розташований музей Гугун.

Після пожежі 1557 року імператор Цзяцзін наказав зробити копію енциклопедії, яка стала відомою як «копія Цзяцзін». Усі відомі томи, що збереглися до сьогодні, походять саме з цього видання.

Два примірники зберігалися окремо в Забороненому місті: у павільйоні Втілення Доброти та сусідньому імператорському архіві Хуан-ші-чен. Коли династія Мін впала у 1644 році, павільйон згорів, і доля оригіналу стала загадкою.

Між 1723 та 1735 роками копію Цзяцзін перевезли до елітної Академії Ханьлінь, що на схід від Забороненого міста. Проте інвентаризаційні записи династії Цін від 1794 року свідчать, що 1154 томи вже були відсутні.

Коли імператорський двір був поглинутий конфліктами з іноземними державами та внутрішніми чварами, до 1875 року залишилося менше ніж 5000 томів. Протягом наступних 25 років майже вся «Енциклопедія Юнле» була втрачена — здебільшого через корупцію серед чиновників династії Цін та мародерство під час інтервенції Альянсу восьми держав.

Сьогодні Китай володіє лише 241 томом, включно з тими двома, що придбав Цзінь; більшість із них зберігається в Національній бібліотеці в Пекіні.

Вень, старший член Китайської асоціації зі збереження та консервації древніх книг, каже, що у 2020 році його найбільше зацікавило походження томів. «За словами колекціонера, вони передавалися у спадок у родині, — розповідає він. — Один із предків був французьким морським офіцером, який мав тісні зв’язки з кількома китайськими чиновниками у 1870-х роках і отримав багато подарунків, серед яких були й ці томи».

Але найважливішим було визначити їхню автентичність.

Бачивши справжні фрагменти древньої енциклопедії, він був упевнений, що зможе легко відрізнити підробку при особистому огляді. Проте через пандемію багато авіасполучень було скасовано, і поїздка до Парижа була неможливою. Йому довелося робити висновки лише на основі 39 фотографій, зроблених другом у Франції.

Спочатку Вень перевірив томи за загальноприйнятими критеріями автентичності. «Енциклопедія Юнле» має палітурку «wrapped-back» — традиційний китайський метод, при якому тверда обкладинка додається для захисту вже після прошивки сторінок. Обкладинка, виготовлена з високоякісного паперу сюань та шовку, має книжкову етикетку, що складається з шару синього шовку під меншим шаром жовтого, а також ярлик з індексом у верхньому правому куті.

Сторінки мають розмір 50,3 на 30 сантиметрів, з текстовим полем приблизно 35,5 на 23,5 сантиметра та намальованими від руки рамками з усіх чотирьох сторін.

«Усі ці рамки тексту мали бути намальовані вручну. Щоб забезпечити швидкість і якість, інтервали між лініями контролювалися за допомогою наколів», — пояснює Вень, додаючи, що укладачі проколювали стопку паперу перед тим, як накреслити лінії.

Окрім майстерності палітурників, ще одним способом перевірки автентичності є текст. Копія Цзяцзін була написана повністю чорним і червоним чорнилом, основним текстом — каліграфічним стилем часів Мін.

Для виправлення помилок переписувачі використовували техніку вставки: вирізали помилковий фрагмент ножем під кутом 45 градусів і наклеювали латку, ретельно поєднуючи волокна паперу. Такі виправлення помітні лише на просвіт.

Протягом двох тижнів Вень проводив детальний аналіз кожного фото і зрештою визначив, що томи справжні. Невдовзі він зателефонував Цзіню, своєму давньому другу. «Я сказав йому, що з книгами все гаразд. Нам просто потрібно підготувати гроші», — згадує він.


Перлини мудрості

З наближенням аукціону Цзінь, 50-річний текстильний магнат із міста Тайчжоу (провінція Чжецзян), одразу виділив 100 мільйонів юанів (14,9 мільйона доларів) особистих заощаджень. «Ця сума виникла після обговорень з експертами, — каже він. — Що важливіше, це було все, що я міг дозволити собі витратити».

7 липня 2020 року він використовував три телефонні лінії для зв’язку з французьким аукціонним домом — про всяк випадок, якщо одна з них обірветься. Торги розпочалися о 23:10 за пекінським часом, на годину пізніше запланованого через несподівано велику кількість учасників.

Стартова ціна становила лише 5000 євро. «Ми дізналися, що, попри зростання економічного добробуту Китаю, аукціоністи очікували фінальну ціну продажу лише у 200 000 євро. Вони явно недооцінили вартість цих двох томів», — говорить Цзінь.

Після першого раунду ставки вже досягли 4 мільйонів євро.

«Темп почав сповільнюватися після 5 мільйонів. Коли ціна дійшла до 6 мільйонів, я подумав, що це межа, бо люди почали вагатися, і зрештою торги завершилися на 6,4 мільйона», — додає він. З урахуванням ПДВ та комісії фінальна ціна склала 8,12 мільйона євро.

Цзінь одразу зателефонував Веню, щоб повідомити хороші новини.

«Люди та книги зустрічаються завдяки долі, — розмірковує підприємець. — Якби не труднощі з транспортуванням через пандемію, багато експертів з усього світу змогли б відвідати аукціон і одразу впізнати справжність цих лотів. Уряд також організував би професійну експертизу та виділив би кошти на викуп».

Однак придбання було найпростішою частиною. Тепер перед Цзінем постало завдання доставити їх до Китаю.

Першою перешкодою став французький процес перевірки експорту культурних цінностей. Цзінь вважає, що оскільки китайський уряд приділяв цьому питанню пильну увагу, Міністерство культури Франції стало «надмірно обережним». Бізнесмену довелося двічі подавати заяву на отримання експортної ліцензії.

Коли дозвіл було нарешті отримано майже через п’ять місяців, китайські органи культури, митна служба та служби безпеки розробили план повернення томів. «Ми отримали значну підтримку з боку Національної бібліотеки Китаю та CNAPC, — каже Цзінь. — Ми повинні були ретельно продумати процес, щоб уникнути будь-яких помилок».

На початку 2021 року співробітники China Shipping Group супроводжували реліквії від складу аукціонного дому в центрі Парижа до аеропорту Шарль-де-Голль, де їх завантажили на літак China Eastern Airlines, що прямував до Шанхаю.

Після проходження митниці томи спочатку зберігалися на митному складі в Шанхайській зоні вільної торгівлі, а потім були передані під опіку бібліотеці Чжецзян у Ханчжоу.

30 липня 2022 року CNAPC відкрив спеціалізовані сховища для древніх книг у Пекіні та Ханчжоу, а також у Сіані (провінція Шеньсі) та Гуанчжоу (провінція Гуандун). Нові томи «Енциклопедії Юнле» незабаром були розміщені в Ханчжоуському відділенні CNAPC.

На офіційній церемонії передачі в дар у липні цього року Цзінь висловив полегшення та радість від того, що «національні скарби» благополучно повернулися додому.

«Якби вони залишилися в приватній колекції, їхня справжня цінність не була б повністю реалізована, — розповідає він газеті Jiefang Daily. — CNAPC проводить глибокі дослідження цих томів. Ось чому я подарував їх цій установі… книги — це просто посудина для знань».

Цзінь передав у дар Ханчжоуському CNAPC 3337 предметів, але «Енциклопедія Юнле» є «настільки важливою і дорогоцінною», — каже він, описуючи її як гігантський «банк генів», що зберігає тисячоліття китайської цивілізації.

З точки зору змісту, ця монументальна праця містить величезну кількість втрачених текстів епох Сун (960–1279) та Юань (1279–1368) і дає дослідникам уявлення про процес створення рукописів у період Мін.

«На відміну від "Повної бібліотеки чотирьох скарбів", укладеної за часів династії Цін, яка суворо дотримувалася конфуціанських принципів, відкидаючи всі неактуальні матеріали, "Енциклопедія Юнле" була набагато менш обмеженою», — каже Чжан Пу, заступник директора Ханчжоуського CNAPC.

Книга династії Мін надає багатство першоджерел для досліджень — від рецептів лікарів із провінції Хунань до детальних правил гри «пітч-пот» (кидання стріл у вазу).

«Тут так багато всього, що можна вивчати, — каже Чжан, чия команда вже опублікувала вісім наукових робіт про нові томи та відкрила 22 раніше невідомі вірші. — Кожен з них — як перлина, залишена історією».

Оригінал: www.sixthtone.com

Про Що? — новини науки, технологій і світу