Віддалена планета випустила спалах радіохвиль: чому це важливо?
· Наука
Вчені зафіксували найвіддаленіший швидкий радіосплеск, що стався понад 10 мільярдів років тому в крихітній молодій галактиці.
Понад 10 мільярдів років тому щось у далекій галактиці випустило неймовірно яскравий сплеск радіохвиль, який тривав лише кілька мілісекунд.
У новому дослідженні, опублікованому сьогодні в журналі Science, наша команда відстежила його походження до маленької галактики, сповненої молодих зірок, що існувала, коли Всесвіт мав лише одну п'яту свого нинішнього віку.
Швидкі радіоімпульси (FRB), подібні до цього, є загадкою, яку вчені намагаються розгадати майже 20 років з моменту їх першого відкриття. Наше відкриття — це найвіддаленіший такий сплеск, для якого вдалося ідентифікувати галактику-господаря.
Пошук радіосигналу з глибини 10 мільярдів років
Ми зафіксували сплеск, названий FRB 20240304B, за допомогою радіотелескопа MeerKAT у Південній Африці, використовуючи систему MeerTRAP, розроблену для виявлення швидкоплинних радіосигналів із космосу в реальному часі.
Різні частоти радіоімпульсу надходили з невеликою затримкою. Ми називаємо цей ефект «дисперсією», і він виникає через те, що сигнал на своєму шляху до Землі проходить крізь значну кількість електрично зарядженої матерії у космосі.
Вимірюючи рівень дисперсії, ми можемо визначити, крізь яку кількість цієї матерії пройшов сигнал, що, своєю чергою, дозволяє обчислити, як далеко він подорожував і на якій відстані від нас виник.
Сплеск FRB 20240304B продемонстрував високий рівень дисперсії, що вказувало на його значну віддаленість. Ми також змогли точно визначити його місцезнаходження на небі.
Але коли ми досліджували цю позицію за допомогою великих наземних телескопів, таких як обсерваторія Кека, ми не змогли побачити галактику-господаря. Вона була надто тьмяною.
Тож ми звернулися до космічного телескопа «Джеймс Вебб» (JWST). Інфрачервона камера телескопа виявила крихітну галактику дуже близько до місця розташування швидкого радіоімпульсу.
Потім ми розклали світло цієї галактики на спектр частот. Ми знаємо, як «має» виглядати частина цього спектра, і спостереження за тим, як змінилися ці частоти, дозволяє нам розрахувати, з якою швидкістю галактика віддаляється від нас через розширення Всесвіту — а це допомагає визначити її вік.
Ці розрахунки підтвердили, що ми спостерігаємо галактику, якою вона була 10,6 мільярда років тому.
Напрочуд маленька галактика
Сама галактика-господар стала ще одним сюрпризом.
Вона має масу, що становить лише близько 10 мільйонів мас нашого Сонця — це крихітна частка маси нашого Чумацького Шляху. Схоже, це молода галактика, яка досі активно формує зірки, має дуже низький вміст металів і кардинально відрізняється від багатьох більших галактик, де раніше знаходили більшість швидких радіоімпульсів.
Це узгоджується з однією з теорій щодо походження принаймні деяких швидких радіоімпульсів: вони продукуються молодими, сильно намагніченими нейтронними зірками, званими магнетарами.
Водночас швидкі радіоімпульси бувають різних форм і розмірів, тому ми не вважаємо, що всі вони обов'язково мають однакове походження.
Проте спостереження, подібні до наших, дають нам ще один елемент пазла. Вивчаючи галактики-господарі та середовища швидких радіоімпульсів протягом космічної історії, ми починаємо розуміти, які типи галактик і зоряних систем їх генерують.
Космічний ліхтарик
Найцікавіше в цьому відкритті, можливо, навіть не сама відстань.
Коли радіосигнал прямував до Землі, він увібрав у себе «відбитки» всього, крізь що проходив, зберігаючи записи про магнітні поля, зміни в космічному середовищі та турбулентність. Це робить його джерелом інформації про космос, до якої інакше було б важко дістатися.
Це включає відомості про те, як електрони розподілені в космічній павутині, а також дані про магнітні поля, що пронизують Всесвіт. Коли сигнал зустрічає на своєму шляху магнітні поля, вони ледь помітно скручують орієнтацію його радіохвиль. Вимірюючи це «скручування», ми дізнаємося про складність магнітних полів на відстані багатьох мільярдів світлових років.
FRB 20240304B дає нам більше, ніж просто дані про одну далеку галактику. Це нова точка відліку для вивчення того, як електрично заряджена матерія розподілялася у Всесвіті протягом космічного часу, і наскільки намагніченим є космос.
Чому це важливо
Наше відкриття вперше показало, що швидкі радіоімпульси виникали ще близько 3 мільярдів років після Великого вибуху — у період, коли Всесвіт найбільш активно формував зірки та галактики. Це дозволяє нам досліджувати електрично заряджену матерію протягом приблизно 80% космічної історії.
Пошук швидких радіоімпульсів на таких великих відстанях є складним завданням через поєднання дедалі слабших сигналів та вкрай тьмяних галактик.
Наступний крок — знайти їх набагато більше.
Маючи більші вибірки далеких швидких радіоімпульсів, ми зможемо використовувати ці короткі спалахи як космічні дороговкази, що відкривають, як матерія поширюється у Всесвіті, як ростуть галактики та як змінюється простір між ними з часом.

Оригінал: nautil.us