Віялові відключення світла на Яві оголили залежність Індонезії від вугілля
· Азія
Масштабні відключення світла на острові Ява підкреслили вразливість енергосистеми Індонезії через її надмірну залежність від вугілля та цінові розриви на ринку.
З 8 по 20 червня 2026 року віялові відключення електроенергії торкнулися кількох регіонів Яви, економічного центру Індонезії. Проблеми, про які спочатку повідомили в Богорі, Тангеранг-Раї, Семарангу та Східній Яві, згодом поширилися на інші частини острова, а в деяких випадках відключення тривали до шести годин. Хоча згодом ситуація здебільшого стабілізувалася, частота та тривалість перебоїв спричинили значні незручності.
Найбільше постраждав бізнес-сектор Індонезії. Малі підприємства зіткнулися з зупинкою виробництва, перериванням продажів та втратою продукції під час тривалих відключень, тоді як промислові виробники відчули операційні труднощі. Ервін Акса, координаційний віцеголова з питань організації, комунікації та регіонального розширення Торгово-промислової палати Індонезії, підрахував, що повторювані перебої в електропостачанні знизили щоденну продуктивність на 10–30 відсотків. Хоча загальні економічні збитки ще не оцінені, очікується, що вони будуть суттєвими, враховуючи ключову роль Яви в економіці Індонезії.
Віялові відключення є більш звичним явищем за межами Яви, де у 2025 році перебої з електропостачанням траплялися приблизно удвічі частіше, ніж на самому острові. Ця диспропорція була ще помітнішою щодо тривалості відключень — того ж року споживачі за межами Яви в середньому проводили 17,02 години без електрики, порівняно з 2,58 годинами на Яві та 8,5 годинами в середньому по країні.
Велика взаємопов’язана енергосистема Яви з’єднує десятки електростанцій через інтегровану мережу передачі, що дозволяє різним генераторам підтримувати один одного у разі збоїв. Виникнення віялових відключень на Яві, що вважається регіоном із найбільш надійною системою електропостачання в Індонезії, ставить ширші питання щодо стійкості енергосистеми країни в цілому.
Виявлено кілька факторів, які могли спричинити віялові відключення. Окрім технічних несправностей на двох великих електростанціях, виникли побоювання щодо наявності вугілля для внутрішнього виробництва електроенергії. Існує значний розрив між регульованою внутрішньою ціною на вугілля та цінами на міжнародному ринку. У той час як вартість вугілля, що постачається для електроенергетичної галузі в межах зобов’язань щодо внутрішніх поставок (Domestic Price Obligation), обмежена 70 доларами США за тонну, міжнародні базові ціни на високо- та середньокалорійне вугілля в червні 2026 року досягли 84,53 та 121,83 доларів США за тонну відповідно.
Ця розбіжність знижує комерційний стимул для виробників надавати пріоритет внутрішньому постачанню енергії, попри вимогу щодо обов'язкового розподілу на внутрішній ринок (Domestic Market Obligation), згідно з якою вуглевидобувні компанії повинні виділяти щонайменше 25 відсотків свого річного видобутку для внутрішнього ринку.
Ефективність існуючих санкцій у запобіганні порушенням також викликає сумніви. Коли штрафи недостатні для того, щоб компенсувати альтернативні витрати від постачання вугілля на внутрішній ринок, для деяких виробників недотримання вимог залишається фінансово привабливим. Крім того, дотримання зобов’язань щодо внутрішнього ринку не обов’язково гарантує постачання вугілля в електроенергетичний сектор. Гірничодобувні компанії можуть віддавати перевагу іншим внутрішнім галузям, таким як переробка вугілля та виплавка металів, де продаж може запропонувати більш привабливі прибутки, не підпадаючи під обмеження внутрішніх цін. Це створює додаткову конкуренцію за внутрішні запаси вугілля.
Станом на червень 2026 року державна електроенергетична компанія PT PLN (Persero) уклала контракти лише на приблизно 134 мільйони тонн вугілля при орієнтовній потребі близько 154 мільйонів тонн.
Більш фундаментально, нещодавні відключення ставлять під сумнів подальшу залежність Індонезії від вугілля. Станом на квітень 2026 року національне виробництво електроенергії сягнуло приблизно 165,51 терават-годин, при цьому на вугілля припадала найбільша частка — 64,87 відсотка.
Відновлювана енергетика відіграє важливу роль у зміцненні енергетичної безпеки через диверсифікацію. Варто визнати, що такі технології, як сонячні панелі та вітрові турбіни, а також критично важливі мінерали, необхідні для їх виготовлення, залишаються інтегрованими в глобальні ланцюги постачання, які не застраховані від геополітичної напруженості. Але після впровадження ці технології генерують електроенергію на місцях і менш прямо залежать від волатильності світових цін, ніж викопне паливо. Індонезія могла б повчитися у В’єтнаму, де до цілей енергетичної безпеки підійшли через наголос на відновлюваних джерелах енергії.
За оцінками, Індонезія має до 3687 гігават потенціалу відновлюваної енергії. Сонячна енергія становить найбільшу частку — 3294 гігавати. План розвитку бізнесу з постачання електроенергії PT PLN (Persero) на 2025–2034 роки передбачає поступове збільшення частки відновлюваних джерел енергії з 15,9 відсотка у 2025 році до 34,3 відсотка до 2034 року.
Станом на квітень 2026 року частка відновлюваних джерел у загальному обсязі виробництва електроенергії вже становила приблизно 17,89 відсотка, перевищивши цільові показники на рік згідно з Планом розвитку бізнесу з постачання електроенергії. Цей прогрес є обнадійливим, але потребує постійного моніторингу, особливо з огляду на суттєве збільшення запланованої частки після 2030 року. Ширше кажучи, замість того, щоб сприймати існуючі цілі як кінцеву точку, постійна оцінка технологічних, інфраструктурних, фінансових та мережевих обмежень допомогла б визначити, де можливе досягнення більших амбіцій при збереженні надійності системи.
Хоча не існує універсального шляху до побудови стійкої енергосистеми, більш збалансований енергетичний баланс може зменшити системні ризики, пов’язані з надмірною залежністю від одного джерела енергії, і забезпечити більшу гнучкість у реагуванні на перебої в постачанні. У цьому відношенні відновлювана енергетика є одночасно кліматичним рішенням і стратегічною можливістю для зміцнення національної енергетичної безпеки.
В епоху зростаючої геополітичної та ринкової невизначеності зміцнення енергетичної безпеки стає все важливішим. Надійне електропостачання є фундаментальним для економічної діяльності, державних послуг і добробуту домогосподарств. Нещодавні віялові відключення є своєчасним нагадуванням про те, що енергетична безпека вимагає сталих реформ, які ставлять диверсифікацію в центр довгострокового планування електроенергетики.
Хенінг Вікан — дослідник у SMERU Research Institute.
Оригінал: eastasiaforum.org