Внутрішній конфлікт: що таке синдром подразненого кишківника і як із ним боротися?

· Майбутнє

Внутрішній конфлікт: що таке синдром подразненого кишківника і як із ним боротися?

Синдром подразненого кишківника — це складний розлад взаємодії мозку та кишківника, від якого страждає до 23% людей у світі, частіше проявляючись у віці від 20 до 40 років.

Синдром подразненого кишківника (СПК) — це складний розлад, який сучасна медицина класифікує як порушення взаємодії між кишківником та мозком. Хоча точні механізми виникнення стану все ще вивчаються, він вражає від 5% до 23% населення планети. Найчастіше перші ознаки з’являються у віці 20–40 років, причому жінки стикаються з цією проблемою вдвічі частіше за чоловіків.

Як розпізнати та діагностувати СПК

Основними проявами синдрому є періодичний біль у животі, що зазвичай слабшає після дефекації, а також здуття, метеоризм і зміни частоти чи консистенції випорожнень. Залежно від переважання симптомів, виділяють чотири типи розладу: з діареєю, із закрепом, змішаний тип або такий, що не піддається класифікації. Окрім кишкових проявів, пацієнти можуть скаржитися на втому, головний біль, розлади сну чи дискомфорт у спині.

Діагностування ускладнюється відсутністю специфічного біомаркера чи видимих змін під час ендоскопії. Лікарі спираються на так звані Римські критерії, враховуючи тривалість та характер болю. Важливо, що симптоми СПК часто нагадують ознаки серйозніших запальних захворювань кишківника, таких як хвороба Крона, тому самодіагностика є небезпечною. Дослідження показують, що встановлення правильного діагнозу в середньому займає 6,6 року.

Пошук причин та підходи до лікування

Дослідники пов’язують розвиток синдрому з вісцеральною гіперчутливістю — станом, коли нервова система кишківника надто гостро реагує на нормальні процеси травлення. Також серед факторів ризику — зміни складу кишкової мікробіоти, перенесені шлунково-кишкові інфекції та психологічні травми. Зокрема, метааналіз 2017 року вказує на те, що після перенесеної інфекції ризик розвитку СПК зростає у 4–6 разів.

Єдиного протоколу лікування не існує, тому терапія підбирається індивідуально. Часто призначають дієту з низьким вмістом ферментованих оліго-, ди-, моносахаридів та поліолів (FODMAP).

«Це дієта, яку не слід застосовувати самостійно, адже серед FODMAP-продуктів багато корисних і потрібних: злаки, бобові, горіхи, насіння тощо», — наголошують фахівці.

Оскільки мозок і кишківник постійно обмінюються сигналами, ефективними методами корекції стану є психотерапевтичні практики. Дослідження підтверджують успішність когнітивно-поведінкової терапії та шлунково-кишкової гіпнотерапії у зменшенні болю та рівня тривожності. Окрім психологічної підтримки та дієтичних обмежень, пацієнтам можуть призначати препарати для усунення конкретних симптомів, наприклад, пробіотики або антидепресанти.

За матеріалами Kunsht

Про Що? — новини науки, технологій і світу