Вояджер-1: найвіддаленіший об'єкт людства досягає позначки в одну світлову добу
· Навколо Світу
Космічний апарат NASA «Вояджер-1» готується подолати символічну межу в одну світлову добу від Землі, продовжуючи свою майже 50-річну подорож у міжзоряний простір.
У 1977 році апарати Voyager 1 та Voyager 2 стартували з мису Канаверал у Флориді з метою вивчення планет зовнішньої Сонячної системи. Майже пів століття потому ці космічні близнюки вже давно виконали свою початкову місію, але продовжують стрімкий політ у невідомість. Фактично, статус Voyager 1 як найвіддаленішого об'єкта, створеного людиною, незабаром буде підтверджений надзвичайним досягненням: зонд ось-ось опиниться на відстані однієї світлової доби від Землі.
Космічний апарат досягне цього астрономічного рекорду 18 листопада о 5:16:07 за східним часом; у цей момент він перебуватиме на відстані 16,094 мільярда миль (понад 25,9 мільярда кілометрів) від нашої планети. Це відстань, яку світло долає за 24 години. (Для порівняння: світлу Сонця потрібно в середньому трохи більше восьми хвилин, щоб дістатися до Землі).
«Я навіть уявити не могла, що місія триватиме так довго», — розповідає Лінда Спілкер, планетологиня з Лабораторії реактивного руху (JPL) NASA, у коментарі Лізі Гроссман із Science News. Спілкер приєдналася до команди Voyager ще до запуску апаратів, а зараз є провідною науковицею проєкту.
Чи знали ви? «Блідо-блакитна цятка» У 1990 році Voyager 1 зробив знаменитий знімок Землі, відомий як «Блідо-блакитна цятка». Ця фотографія надихнула астронома Карла Сагана на написання книги «Блідо-блакитна цятка: Погляд на майбутнє людства в космосі», у якій він зазначив: «Погляньте на цю цятку. Це наш дім. Це ми».
Нічого особливого не станеться з апаратом, коли він перетне межу однієї світлової доби — цей показник є суто символічним. І все ж ця подія знаменує собою надзвичайний подвиг науки, технологій та космічних досліджень, що став можливим завдяки постійному розв'язанню складних завдань командою Voyager. «Літні» космічні зонди вже перебувають на межі своїх можливостей, і вченим на Землі доводиться шукати креативні способи економії енергії, зокрема вимикати несуттєві прилади.
Коли космічні близнюки вирушили в політ майже 50 років тому, на кожному з них працювало по десять інструментів. Сьогодні на Voyager 1 залишилося лише два: магнітометр, що вимірює магнітні поля, і підсистема плазмових хвиль, яка фіксує коливання заряджених частинок. У квітні команда вимкнула експеримент із вимірювання низькоенергетичних заряджених частинок, який досліджував електрони, іони та космічні промені Сонячної системи й галактики. А у вересні вчені вимкнули три пристрої на Voyager 1 і замінили їх на три альтернативні, що споживають менше енергії. Цей ризикований маневр, який отримав назву «великий вибух» (big bang), раніше був успішно проведений на Voyager 2.
Кожен апарат Voyager отримує живлення від бортової «ядерної електростанції», яка використовує розпад плутонію, розповідає Геррі Гант, астрофізик, який був частиною оригінальної команди візуалізації Voyager, у подкасті Річарда Спіда «Kettle».
Але запаси плутонію вичерпуються. «Ми втрачаємо кілька ватів на рік. Настане час, коли сигнал [від зондів] стане настільки слабким, що ми просто не зможемо його вловити», — каже Гант. Ймовірно, це станеться приблизно у 2035 році.
Вчені на Землі спілкуються з апаратами Voyager через радіосигнали, які передаються та приймаються Мережею далекого космічного зв'язку (Deep Space Network) — міжнародною системою величезних антен. Радіохвилі поширюються зі швидкістю світла, тому, коли Voyager 1 досягне відстані однієї світлової доби, знадобиться 24 години, щоб повідомлення від вчених дійшло до апарата, і ще 24 години, щоб ми отримали відповідь.
«Якщо ви хочете привітатися з Voyager, ви надсилаєте повідомлення, йдете додому і чекаєте два дні, перш ніж нарешті отримаєте відповідь», — зазначає Сюзанна Додд, керівниця проєкту Voyager у JPL.
Втім, Додд та її колегам доводиться мати справу не лише з енергетичними чи відстанями проблемами. Як і будь-яка застаріла техніка, зонд іноді видає помилки без жодних пояснень. Наприклад, минулого місяця Voyager 1 раптово замовк. 18 та 19 жовтня Мережа далекого космічного зв'язку не змогла отримати два очікувані радіосигнали поспіль. Незрозуміло як, але 20 жовтня сигнал таки надійшов, і з того часу перебоїв не було, проте в NASA досі не знають, що саме стало причиною проблем зі зв'язком.
Попри це, такі щасливі випадки, а також наполегливість науковців дозволили обом апаратам стати міжзоряними мандрівниками. Voyager 1 офіційно залишив захисну «бульбашку» Сонця в серпні 2012 року, а Voyager 2 перетнув цю історичну межу в листопаді 2018 року. На кожному космічному апараті встановлено золоту платівку, на якій записані звуки та зображення Землі на випадок, якщо вони коли-небудь потраплять до рук розвиненої позаземної цивілізації.
«Мені пощастило бути присутнім на запуску Voyager 2», — писав минулого року науковий оглядач Боб Макдональд для CBC Radio, згадуючи, що на початку роботи над висвітленням цієї місії він ще користувався друкарською машинкою. «Важко усвідомити відстані в космосі й те, скільки часу потрібно, щоб кудись дістатися, але це глибокий досвід — відчути, наскільки ми повільні, спостерігаючи, як я сам старію, поки ми робимо свої перші несміливі кроки серед зірок».
Щоб відсвяткувати майбутній рубіж Voyager 1, NASA запрошує ентузіастів космосу взяти участь у події «Shine Bright for Voyager’s Light-Day», надіславши в небо сигнал азбуки Морзе «V-G-R» після заходу сонця 17 листопада. Ви можете скористатися автоматизованим ліхтариком на своєму телефоні або дотримуватися інструкцій агентства щодо того, як подати сигнал азбукою Морзе за допомогою ліхтарика.
Оригінал: www.smithsonianmag.com