«Жінкам не місце за стійкою»: екс-ідол HKT48 відкрила суші-бар попри хейт
· Азія
Колишня учасниця гурту HKT48 Томонаґа Міо відкрила власний суші-ресторан у Токіо, успішно долаючи сексистські упередження та сумніви щодо професійної кваліфікації ідолів.
Томонага Міо було лише 15 років, коли вона стала центром HKT48 — сестринської групи популярного музичного ідол-колективу AKB48, що базується у Фукуоці. У 16 вона вже виступала на престижному новорічному шоу Kōhaku Uta Gassen на телеканалі NHK. Тепер, у 28 років, вона береться за дещо інший виклик: готує суші для клієнтів у Токіо.
Дівчата просто хочуть готувати суші
Її ресторан Sushi Mio працює на орендованій стійці в районі Ебісу, де вона раз на тиждень подає суші в стилі омакасе (おまかせ寿司). «Омакасе», що означає «я залишаю вибір за вами», — це стиль вечері, при якому шеф-кухар сам обирає та подає страви. Sushi Mio став настільки популярним, що місця заброньовані до грудня 2026 року.
Проте такий незвичний кар’єрний поворот привабив не лише допитливих відвідувачів. Коли вона оголосила про свої плани стати суші-шефом, вона зіткнулася з двома поширеними закидами: «Жінкам не варто готувати суші» та «Не треба глузувати з професії суші-майстра».
Ці два заперечення стосуються різних проблем. Одне ставить під сумнів доречність присутності жінок за суші-стійкою. Інше — чи має право людина без багаторічного професійного досвіду називати себе суші-шефом.
Від центру HKT48 до школи суші
Томонага приєдналася до HKT48 як учасниця другого покоління у 2012 році. Наступного року, ще будучи стажеркою, вона стала подвійним центром для синглу гурту «Melon Juice». Вона залишалася в колективі до 2020 року, поки травма коліна не зробила роботу ідола занадто складною. Вона далеко не єдина, хто пішов із групи, але, схоже, вона розійшлася з ними на хорошій ноті.
У світ суші її привів несподіваний подарунок на день народження. Влітку 2025 року її чоловік, підприємець Ямаучі Канато, подарував їй навчання у школі суші. Він обожнює суші й, очевидно, хотів мати можливість насолоджуватися ними вдома. Спочатку Томонага подумала, що він жартує.
Хоча вона й відвідувала кулінарні курси, вона ніколи навіть не обробляла рибу. Попри це, вона вступила до школи суші та витратила шість місяців на навчання ремеслу.
Згідно з інтерв’ю для Shueisha Online та ABEMA, вона поставилася до навчання серйозно. Вона каже, що займала перші місця на всіх іспитах, частково через свою звичку до змагань, вироблену під час виборів у групі AKB48, де рейтинг учасниць залежав від голосування фанатів.
Орендована стійка та армія прихильників
Замість того, щоб відкривати власний ресторан, Томонага орендує простір у Sushi Satoru — вже існуючому закладі в Ебісу, яким керує Аракі Сатору. Така домовленість, відома як магарі (間借り), передбачає оренду приміщення або стійки іншого закладу для ведення власного бізнесу. Подібним чином Осава Такамаса колись орендував місце в індійському ресторані, щоб продавати біряні, перш ніж відкрив власне кафе.
Sushi Mio відкрився у квітні 2026 року, спочатку працюючи за набагато скромнішим графіком, ніж сьогодні, дозволяючи бронювати місця лише учасникам фан-клубу, а пізніше відкрившись для широкої публіки. Протягом літа вона обслуговувала клієнтів раз на місяць, пропонуючи сет, меню якого змінювалося щодня, за ціною 28 000 єн (приблизно 177 доларів). Повідомляється, що всі шість доступних місць розкуповувалися менш ніж за хвилину.
Коли телеканал ABEMA знімав один вечір, шість відвідувачів принесли приблизно 200 000 єн (близько 1265 доларів) виручки, включно з напоями. Звісно, це не чистий прибуток; ще потрібно врахувати бізнес-витрати, такі як інгредієнти та оренда. Але це сума, з якою варто рахуватися.
Зараз ресторан відкривається раз на тиждень, і Томонага не планує збільшувати кількість робочих днів. Як вона пояснила Shueisha Online, її основною зайнятістю залишається телебачення та індустрія розваг. Вона також не вдає з себе досконалого шефа, чесно розповідаючи про випадки, коли через невдалу форму грудки рису риба зверху з’їжджає вбік.
Два аргументи критики: стать та досвід
Ідея про те, що жінкам не варто готувати суші, не є новою для Японії. Nadeshiko Sushi в Акіхабарі, суші-бар, де працювали лише жінки, відкритий у 2010 році, зіткнувся з подібною ворожістю. Критики стверджували, що руки жінок занадто теплі, менструація впливає на здатність працювати з рибою, а пудра для макіяжу може потрапити на суші.
Твердження про те, що руки жінок занадто теплі, звучить досить комічно, оскільки дослідження свідчать про протилежне: руки жінок зазвичай холодніші за чоловічі.
Цей гендерний дисбаланс чітко видно у високій кухні. Фуд-критик Мацуура Тацуя нарахував лише двох жінок на посадах головних шеф-кухарів серед 160 ресторанів із зірками Мішлен у путівнику по Токіо за 2026 рік. Це лише 1,25%, попри те, що жінки становлять приблизно 30-40% студентів кулінарних шкіл. Аналогічна диспропорція спостерігається і серед кухарів якіторі.
Однак справа не лише в гендері. У світі суші існує традиційне прислів’я: «три роки варити рис, вісім років готувати нігірі». Це відображено у традиційному навчанні суші, яке зазвичай передбачає багаторічну виснажливу працю з проживанням у майстра.
У випадку Томонаги вона пройшла лише шість місяців навчання. Для багатьох уже цього достатньо, щоб дивитися на неї скептично.
Чи це просто «фанатський бізнес»?
Цікаво, що найпопулярніша реакція серед коментаторів Yahoo! News стосувалася не гендерної дискримінації чи традиційного навчання. Серед 198 коментарів найбільш вподобаним став той, де автор зазначає: було розумно побудувати потік доходу навколо фанатів, оскільки головний магніт — це сама Томонага, а не суші. Фанатський бізнес існує вже давно, тому це не таке вже й велике перебільшення.
Коментатор стверджував, що відвідувачі не вимагають від її суші майстерності рівня професіонала. Її чоловік висловив майже таку саму думку під час репортажу ABEMA, визнавши, що її суші не можуть зрівнятися з тими, хто готує їх 20 чи 30 років, але додав, що сам процес — це частина задоволення.
Сама Томонага розуміє цінність цих стосунків. Вона завдячує колишній старшій учасниці HKT48 Сашіхарі Ріно за те, що та навчила її важливості підтримувати зв’язок із фанатами. Події рукостискань та вибори фанатів, які вона недолюблювала в підлітковому віці, допомогли створити ту віддану аудиторію, яка зараз підтримує її суші-бізнес.
Заглядаючи вперед, вона не особливо прагне відкривати стаціонарний ресторан. Натомість вона хотіла б возити свої суші до Фукуоки, займатися кейтерингом і, можливо, працювати за кордоном. Вона також рада бачити колишніх молодших учасниць HKT48, які хочуть опанувати це ремесло.
Чи достатньо шести місяців навчання, щоб заслужити звання суші-шефа — питання дискусійне. Але клієнти бронюють столики, бізнес зростає, а Томонага явно насолоджується цим викликом.
Оригінал: unseen-japan.com