Зростання прибутковості казначейських облігацій США знову ставить Азію в небезпечне становище
· Азія
Різке зростання прибутковості казначейських облігацій США до рівнів 2007 року провокує валютну турбулентність та відтік капіталу з азійських ринків.
НЬЮ-ЙОРК — Прибутковість казначейських облігацій США наближається до найвищих рівнів з 2007 року, і азійські політики добре знають, що це зазвичай означає: попереду турбулентність.
Цього тижня аукціон 10-річних казначейських зобов'язань на суму 42 мільярди доларів завершився з показником 4,683% — це найвища прибутковість напередодні світової фінансової кризи. Інвестори вимагають вищих доходів для фінансування запозичень Вашингтона, оскільки державний борг наближається до 40 трильйонів доларів. Постійне втручання президента Дональда Трампа в незалежність Федеральної резервної системи (ФРС) лише посилює тривогу в Токіо та Пекіні — двох найбільших іноземних власниках боргу США.
Азія опинилася прямо в епіцентрі можливого шоку на ринку казначейських облігацій. У 1997, 2007 та 2013 роках стрімке зростання прибутковості в США найсильніше вдарило по азійських економіках, які залежать від експорту та долара, і мало підстав вважати, що цей цикл порушить закономірність.
Кілька успішних аукціонів не гарантують стабільного попиту на довгостроковий борг США, попереджає Міхал Станчі з Allspring Global Investments. Механіка ринку знайома: капітал стрімко перетікає в долари, азійські валюти падають, експорт сповільнюється, інфляція зростає, фінансові умови стають жорсткішими, а центральні банки змушені підвищувати ставки, яких вони воліли б уникнути.
Азійська фінансова криза 1997 року бере початок від посилення політики ФРС у 1994–95 роках, коли Алан Грінспен подвоїв короткострокові ставки протягом року. Наслідком стало зростання курсу долара, що зруйнувало валютні прив'язки в Азії та змусило Таїланд, Індонезію та Південну Корею звертатися за допомогою до МВФ. У 2013 році «істерика через згортання стимулів» (taper tantrum) породила термін Morgan Stanley «тендітна п'ятірка» (fragile five): Бразилія, Індія, Індонезія, Південна Африка та Туреччина.
Що змінилося у 2026 році, так це поєднання тригерів, що накладаються на знайому динаміку: високі ціни на нафту та премії за ризик після війни в Ірані, новий раунд тарифів Трампа як проти союзників, так і проти суперників, кампанія тиску на ФРС, що вносить безпрецедентну для країни G7 невизначеність у політику, а також надмірний ентузіазм щодо штучного інтелекту, який підштовхнув акції до небес.
Попри зростання боргу, стійку інфляцію та активну торговельну війну, долар продовжує зростати.
Список валют, що постраждали цього року, очолюють індонезійська рупія та індійська рупія, які з початку року впали на 7,2% та 6,2% відповідно, оскільки капітал, який міг би підтримати місцеві ринки, натомість тече в активи США. Волатильність, спричинена ШІ, посилює стрес на ринках від Сеула до Токіо та Шанхаю, де оцінки компаній раніше зростали на хвилі оптимізму щодо технологій. Moody’s Analytics очікує, що турбулентність триватиме довше, ніж початковий шок.
Тим часом ФРС стала «темною конячкою». Ринок праці США різко охолов — кількість робочих місць у липні скоротилася на 23 000, а з урахуванням переглядів за попередні місяці цифра зменшилася на 103 000. Це дає ФРС простір для того, щоб утримувати ставки на поточному рівні. Курт Ранкін з PNC каже, що цей звіт посилює аргументи на користь вичікувальної позиції, оскільки інфляційний тиск слабшає.
Вероніка Кларк із Citigroup бачить мало ознак того, що вищі виробничі витрати перекладаються на споживчі ціни, хоча в серпні можливе відновлення. Новий голова ФРС Кевін Ворш був призначений в очікуванні, що він спрямує політику на агресивне зниження ставок, але дані не сприяють цьому, і поки що він не піддався вподобанням Трампа.
Маючи досвід спостереження за протистояннями епохи Пауелла, Ворш, схоже, має намір зберегти незалежність ФРС, а не перетворювати її на більш поступливу інституцію. Проте ця рішучість може бути перевірена на міцність, якщо зростання кількості робочих місць продовжуватиме сповільнюватися, а ринки ставатимуть більш волатильними. Через пів року ніхто точно не знає, яку позицію він займе і як відреагує Трамп, якщо його ставленик не виправдає очікувань.
Оскільки багато членів ради ФРС більше зосереджені на ризиках зростання інфляції, ніж на уповільненні економіки, Ворш може зіткнутися з бунтом, якщо спробує повернутися до зниження ставок. «Наш базовий сценарій залишається незмінним: Федеральний комітет з відкритого ринку підвищить ставку в грудні», — каже Брітні Джексон, економіст BNP Paribas Securities. «Існують ризики, що це станеться раніше».
Водночас надзвичайно повільні темпи підвищення ставки Банку Японії (понад 1%) тиснуть на єну і нівелюють ефект минуломісячної спільної інтервенції США та Японії, спрямованої на її підтримку.
Захист валюти вимагає стійкої вогневої потужності та переконливих зобов’язань підвищувати ставки, стверджує Рік Рідер з BlackRock — те, чого ринки поки що не очікують від Банку Японії: «Ви повинні вивести грошово-кредитну політику на такий рівень, щоб люди повірили, що ви будете підвищувати ставку», — каже він Bloomberg.
Базова ставка в Токіо залишається значно нижчою за діапазон ФРС у 3,5%–3,75%, навіть попри те, що уряд прем’єр-міністра Санае Такаїті, який раніше називав підвищення ставок «дурницею», здається, починає схилятися до цієї ідеї.
Поки єна наближається до 40-річних мінімумів, рупія впала нижче рівнів часів кризи 1997–1998 років, і Джакарта разом із Банком Індонезії намагаються зупинити відтік капіталу. Сурьяпутра Віджаяна з UOB Kay Hian каже, що війна США та Ірану суттєво обтяжує зовнішні рахунки Індонезії — тиск, який, ймовірно, збережеться до кінця року.
Подвійний дефіцит бюджету та поточного рахунку за президента Прабово Субіанто, у поєднанні з протекціоністською політикою від моменту вступу на посаду в жовтні 2024 року, зробили економіку вразливою саме тоді, коли глобальний апетит до ризику згасає. Політичний тягар величезний: Прабово є протеже Сухарто, диктатора, поваленого 1998 року, а його наступники — зокрема Джоко Відодо — витратили 25 років на виправлення наслідків того режиму.
Звільнення Прабово шанованого міністра фінансів Шрі Мульяні Індраваті у вересні 2025 року, за яким послідувало посилення державного втручання та тиск на центральний банк, настільки стривожило інвесторів, що індексний гігант MSCI тепер розглядає можливість зниження статусу Індонезії з ринку, що розвивається, до прикордонного ринку.
Раптова відставка голови Банку Індонезії Перрі Варіджійо минулого місяця з «особистих причин» ситуацію не покращила. Ті, хто грає на пониження рупії, навряд чи повірили в цю версію, що підігріває нові побоювання щодо незалежності центрального банку. Тим часом Арті Лам з Oxford Economics відносить країну до тих, хто перебуває під найбільшим тиском необхідності скорочення витрат, оскільки падіння валюти та зростання прибутковості облігацій звужують її фіскальний простір.
Тим часом «історія успіху» Індії руйнується. Слабша рупія призводить до зростання вартості нафти та іншого імпорту, розганяючи інфляцію і змушуючи інвесторів виводити кошти, тоді як обслуговування номінованого в доларах боргу стає дорожчим. Рупія — найгірша валюта в Азії у 2025 році — продовжує падати, торгуючись близько 95 за долар.
Удар США та Ізраїлю по Ірану 28 лютого та наступний нафтовий шок були непередбачуваними, але уряд прем'єр-міністра Нарендри Моді мав понад десятиліття, щоб вирішити проблему дефіциту, яка перетворила зовнішній шок на масштабнішу кризу.
Власна математика Вашингтона лише погіршує ситуацію. Цього року США перетнули сумнівний поріг: 1 трильйон доларів щорічних відсоткових виплат за федеральним боргом, що, як зазначає Комітет за відповідальний федеральний бюджет, стало «новою нормою» на фоні зростання боргу до 100% ВВП. Оскільки адміністрація Трампа нарощує випуск облігацій для покриття дефіциту, їй потрібно, щоб її найбільші іноземні кредитори продовжували купувати ці папери — а ці кредитори здебільшого знаходяться в Азії.
Японія тримає майже 1,2 трильйона доларів у казначейських облігаціях США, Китай — 659 мільярдів доларів. Це ставить незручне запитання: чому Токіо чи Пекін мають продовжувати збільшувати вкладення в борг США в такий ризикований момент? Традиція — одна з відповідей, адже великі торговельні економіки потребують доларових резервів. Проте фіскальна траєкторія Вашингтона дає обом урядам привід для сумнівів, і будь-який прояв цієї нерішучості може непередбачувано відгукнутися на глобальних ринках.
Запитань щодо використання боргу як важеля впливу багато. Азійські вкладення в казначейські облігації США давно викликають спекуляції щодо їх використання як інструмента тиску. Економіст Morgan Stanley MUFG Такеші Ямагучі порушив питання, чи може Японія використовувати свої активи як розмінну монету. Це перегукується зі словами колишнього міністра фінансів Кацунобу Като, який ще минулого травня зазначав, що все має розглядатися як важіль впливу, і відсилає до 1997 року, коли прем'єр-міністр Рютаро Хасімото заявив у Нью-Йорку, що Японія мала спокусу продати великі обсяги казначейських облігацій, щоб підкріпити свою позицію під час напружених торговельних переговорів щодо автопрому.
Наразі Такаїті залишається обережною стосовно Трампа, побоюючись спровокувати його. Але прагнення Трампа до слабшого долара погано узгоджується з її планом «Санаеноміки» щодо відновлення зростання заробітних плат — стратегією, яка залежить від слабкої єни та наднизьких ставок Банку Японії. Ці умови буде важко підтримувати, якщо Трамп активно працюватиме над девальвацією долара.
Для найбільших азійських власників боргу США фіскальний шлях Вашингтона стає неможливо ігнорувати. Оскільки борг США виходить з-під контролю, а прибутковість зростає, інвестори та центральні банки Азії переосмислюють, наскільки великий портфель казначейських зобов’язань вони готові тримати надалі.
Оригінал: asiatimes.com