Астробіологиня відповідає на запитання про Марс
· Наука
Еріка ДеБенедиктіс, астробіологиня і керівниця Pioneer Labs, яка вчить мікроби жити на Марсі, відповідає на 20 запитань з інтернету: чому Марс червоний, чим там дихатимуть перші люди, чому повернутися звідти складніше, ніж долетіти, і чи могло на Марсі заснути давнє життя.
Марсіанська техпідтримка
— Я Еріка ДеБенедиктіс, дослідниця космосу й астробіологиня. Сьогодні я відповідатиму на ваші запитання з інтернету. Це «Марсіанська техпідтримка».
Чому Марс червоний (без чаклунства)
Secondfret запитує: «Чому Марс червоний, якщо не через світло диявола? Науко, поясни».
Марс червоний з дуже простої причини: він, по суті, іржавий. У ньому є метали, які й надають йому червоного кольору. Це не через світло диявола і не тому, що там надто спекотно, — таке я теж чула. Дехто думає, що Марс червоний, бо він буквально кипить чи щось таке. Марс холодний та іржавий, і саме тому він червоний.
Чому Ілон Маск сказав: «На Марс можна вирушити лише раз на два роки»?
BigBootyBear запитує: «Чому Ілон Маск сказав: "На Марс можна вирушити лише раз на два роки"?»
І Марс, і Земля обертаються навколо Сонця, а отже, у різний час вони на різній відстані одна від одної. Ось Земля, а ось Марс. Земля обертається близько до Сонця і досить швидко. Марс далі від нього й обертається повільніше, бо йому треба пройти довший шлях. Саме тому марсіанський рік триває два земні: Марсу потрібно вдвічі більше часу, ніж Землі, щоб обійти Сонце. Тож летіти між Землею і Марсом хочеться тоді, коли вони найближче одна до одного, а не тоді, коли вони по різні боки від Сонця. По суті, саме з цієї різниці в тривалості року і виникає ідея так званих вікон запуску.
Наскільки реалістичні сцени з вирощуванням урожаю в «Марсіанині»?
TimothyDooner запитує: «Наскільки реалістичні сцени з вирощуванням урожаю в «Марсіанині»?»
«Марсіанин» — дуже хороший фільм. І книжка теж чудова. Я дуже люблю «Марсіанина». Загалом, за кількома винятками, це і захопливе, і доволі реалістичне зображення того, як це — несподівано застрягти на Марсі. Є відома сцена, де головний герой розуміє, що може виростити картоплю, щоб протриматися до порятунку. Він змішує марсіанський реголіт, тобто ґрунт, з власними фекаліями як добривом і вирощує картоплю. Це майже правильно, але з однією великою проблемою. Коли писали книжку «Марсіанин», ми ще не знали про токсин у марсіанському ґрунті — перхлорат. Хімічно він дуже схожий на відбілювач, який, мабуть, є у вас удома, бо він убиває все живе: ним, наприклад, щось дезінфікують. Якби герой з'їв ту картоплю, він би помер, бо перхлорат знищив би його щитоподібну залозу. Тож тут є зовсім невеличка неточність.
Тераформування Марса
Carla Bitcoin запитує: «Скільки часу займе тераформування Марса?»
Тераформування — це ідея, що ми можемо взяти якесь інше місце у Всесвіті, іншу планету, і зробити її більш схожою на Землю: з м'якшими умовами, придатнішими для життя. Завдяки низці нових технологій значна частина тераформування Марса може статися набагато швидше, ніж ви думаєте. Марс може позеленіти ще за нашого життя: його може вкрити складна екосистема, переважно рослинна, яка фотосинтезує, виробляє кисень і еволюціонує.
Наукові неточності в «Марсіанині»
RussianRouletteTime запитує: «А є в «Марсіанині» наукові неточності?»
Хіба що одна дрібна причіпка. Є сцена, де під час сильної бурі вітер розгойдує ракету. Такого не буває. На Марсі дуже, дуже низький тиск. Швидкість вітру там може бути дуже високою, але повітря таке розріджене, що удару майже не відчуєш.
Скільки летіти на Марс? А назад?
Bertha Coombs запитує: «Питання до справжніх ракетників. Скільки триває політ до Марса? І як ми взагалі матимемо достатньо енергії та пального, щоб повернути людей на Землю?»
Чудове запитання. Відправити людей на Марс і повернути їх назад — і саме друга частина така складна. Через неї ми досі не полетіли на Марс: технологій, щоб повернути людей, у нас ледь вистачає. Дорога туди в найкращому разі займає шість місяців. Зважте: коли ви летите на Марс, ви стартуєте із Землі зі свіжими, цілком здоровими людьми. У вас ракета, яку ви встигли налаштувати, з усім вашим обладнанням. Ви заправляєте її пальним, яке виробила вся наша чудова земна промисловість. Коли ж ви стартуєте з Марса, нічого цього немає.
У вас люди, які можуть бути вже не такими здоровими. У вас ракета, яку вже раз використали, і дуже мало інструментів, щоб її полагодити. А найскладніше — пальне. Дуже важко або привезти на Марс достатньо пального для повернення, або виробити його на місці. Суть проблеми — як забезпечити зворотний шлях, а це набагато складніше, ніж дістатися туди.
Гори на Марсі
Bastilam запитує: «Чому гори на Марсі набагато вищі за найвищі гори на інших планетах Сонячної системи?»
На Марсі справді дуже високі гори. Найвідоміша — гора Олімп (Olympus Mons), величезний щитовий вулкан, більш ніж удвічі вищий за Еверест. Причин кілька. Перша — на Землі є тектонічні плити: усі материки ніби плавають на магмовому супі. Тож місце, де вивергається вулкан, з часом зсувається. Саме тому Гаваї — це ланцюг островів: один вулкан вивергався знову і знову, і так утворився цей ланцюг. На Марсі такого не сталося б. Тектонічних плит там немає, тож вулкан стоїть на одному місці, вивергається далі й стає дедалі вищим. А крім того, гравітація на Марсі слабша, тож каміння можна скласти вище.
Разом це й дає Марсу справді високі гори.
Чи є на Марсі пори року?
MakiejFran93290 запитує: «Чи є на Марсі пори року?»
Так, на Марсі є пори року. А ще на планеті є різні місця з різним кліматом, так само як на Землі. Опівдні на екваторі влітку температура може сягати 50 градусів за Фаренгейтом (близько +10 °C). Трохи прохолодно, але досить куртки — не так уже й холодно. Але вночі все дуже швидко вихолоняє: температура може падати до мінус 100 за Фаренгейтом (близько −73 °C). Взимку ще холодніше. На краю полярної шапки буває до мінус 200 за Фаренгейтом (близько −129 °C).
Чому всі так захоплені ідеєю колонізувати Марс?
Corruptboomerang запитує: «Чому всі так одержимі колонізацією Марса?»
Одним словом — цікавість. Люди — дослідники. Ми любимо розсувати межі можливого й пізнавати світ, у якому живемо. Серед місць нашої Сонячної системи Марс багато в чому найцікавіша ціль. Колись давно він був схожий на Землю. Там є все основне, що потрібне для життя. Сьогодні умови там дуже ворожі, але, можливо, за допомогою технологій ми зможемо зробити його справді гарним місцем для життя.
Хіба ми вже не знаходили воду на Марсі?
Manria4 запитує: «Що сталося з тією водою на Марсі? Ми з нею щось робитимемо чи як?»
Насправді це поширена помилка — думати, що на Марсі взагалі немає води. На Марсі дуже багато води. Просто вона замкнена у вигляді льоду трохи під поверхнею. Майже вся північна півкуля Марса — це вічна мерзлота: зверху дуже тонкий шар ґрунту й пилу, через який вона схожа на пустелю. Але якщо трохи розкопати — а один із марсоходів так і зробив, — просто під поверхнею буде лід.
Які батареї стоять у марсоходах?
BenHansen00 запитує: «Які батареї стоять у марсоходах? Хочу такі ж, щоб мій телефон працював 13 років».
Ідеї для різдвяних подарунків. Усі сучасні марсоходи насправді працюють на літій-іонних батареях, як і ваш телефон. Різниця в тому, що в них є вбудована сонячна панель, від якої вони щодня підзаряджаються. А сонячні панелі можуть служити набагато довше, ніж думали в NASA. Spirit і Opportunity, як відомо, спершу розраховували на місії десь по 90 днів, бо в NASA вважали, що за 90 днів їхні сонячні панелі вийдуть з ладу: що вони просто вкриються пилом і перестануть працювати. А виявилося, що пил на панелях справді осідав, але час від часу їх від пилу й очищало.
Тож замість трьох місяців ці марсоходи пропрацювали роки, і NASA довелося виділяти додаткові гроші, щоб науковці керували марсоходами ще багато років понад розрахований строк.
Дихайте глибоко
Westonbdev запитує: «Стривайте, а як люди дихатимуть на Марсі? NASA, хтось про це взагалі подумав?» Усе великими літерами.
Так, це велика галузь досліджень. NASA цим займається, і варіантів загалом два. На Марсі насправді є атмосфера. Вона майже повністю складається з вуглекислого газу і дуже розріджена: її густина — близько 1% від густини земної. Вуглекислий газ — отже, там є кисень. А ще є сухий лід, тобто той самий вуглекислий газ у твердому стані. Крім того, на Марсі насправді дуже багато води: під поверхнею маса льоду, вічна мерзлота. Вода — це H2O, тобто знову кисень. З будь-якого з цих щедрих ресурсів можна видобути кисень. NASA вже випробувало на Марсі технологію MOXIE: вона бере вуглекислий газ, розщеплює його й видобуває кисень.
Саме так, за нинішнім задумом, і дихатимуть перші люди на Марсі. Інший варіант — старий добрий, за допомогою рослин. Під час фотосинтезу рослини виділяють кисень в атмосферу, а цей кисень береться з води — так на Марсі можна отримати повітря, придатне для дихання.
Скільки ви важили б на Марсі?
Vection пише: «Північ. Тіло: "Спати". Мозок: "Цікаво, скільки я важу на Марсі"».
Марс трохи менший за Землю, тож і гравітація там слабша. Ви важили б приблизно 40% своєї земної ваги. Стрибали б дуже високо, але маса у вас лишилася б та сама. Якби ви розігналися й врізалися в когось, щоб збити з ніг, удар мав би ту саму енергію, хоча гравітація й менша.
Як швидко ви загинули б на Марсі без космічного корабля?
Pestets1324 запитує: «Як швидко ви загинули б на Марсі без космічного корабля?»
Якщо ви опинитеся надворі на Марсі, у вас великі проблеми. Дуже коротке перебування ви, мабуть, переживете. Ви не зможете дихати — це перша проблема. І менш ніж за хвилину ви, найімовірніше, знепритомнієте. Крім того, на Марсі значно холодніше, ніж ви здатні витримати тривалий час. Є там і інші речі, які вас уб'ють, але значно повільніше. На Марсі досить висока радіація, зокрема ультрафіолет. Ґрунт на Марсі буквально токсичний. Загалом сьогодні на Марсі вам потрібен космічний корабель або якесь житло.
Скільки років Марсу?
M3gummy запитує: «Скільки років Марсу, це важливо?»
Земля і Марс приблизно одного віку. Наша Сонячна система утворилася з величезної хмари речовини, що оберталася навколо Сонця. З часом під дією гравітації різні її частини злиплися в планети. Так і Земля, і Марс стали круглими кам'яними кулями приблизно чотири з половиною мільярди років тому — саме мільярди, дуже-дуже давно. Чотири мільярди років тому вони, ймовірно, були дуже схожі. На обох була рідка вода: це були прекрасні водяні світи з річками, що прорізали русла в поверхні.
Якщо колись на Марсі були умови для життя, чому немає жодних його слідів?
Cut-Unique запитує: «Якщо мільярди років тому на Марсі справді були умови для життя, чому досі не знайшли жодних справжніх його слідів?»
Найпростіша відповідь — там ніколи не було життя, але це нецікаво. Ми й далі шукаємо сліди життя, хоча досі не знайшли нічого, що було б однозначним доказом. Поки що ми знаємо, що Марс явно не вкритий рослинами. Знаємо також, що очевидних скам'янілостей чи чогось такого ми не знайшли — хоча, знову ж таки, планета дуже велика, а марсоходи вибірково перевірили лише кілька місць. Одна з ознак життя, яку ми шукали, — це, по суті, нафта. Один зі способів, яким ми знаємо, що 200 мільйонів років тому жили динозаври, — це те, що рештки вуглецевих організмів, і динозаврів, і тодішніх рослин, сьогодні перетворилися на нафту, бо їх стиснуло під великим тиском.
Вуглеводні самі по собі є свідченням давнього вуглецевого життя. А на Марсі нафти, по суті, немає, і це була величезна новина, коли знайшли найменші, мізерні сліди вуглеводнів. Тож ми знову в тій самій інтригуючій точці. Ознаки вказують, що життя, ймовірно, не було, а водночас ми шукаємо найменші натяки й, можливо, знаходимо сліди певних хімічних процесів, які могло спричинити життя. Але моя улюблена гіпотеза — що на Марсі, можливо, колись було життя, а сьогодні воно вже не росте. Марс для нього надто суворий, але воно може бути в сплячці, законсервоване: вмерзле в лід або висохле, зневоднене. Якби ми полетіли на Марс і зігріли його, щоб там знову могла бути рідка вода, можливо, ми змогли б оживити життя, яке колись існувало на його поверхні.
Саме так ми шукаємо життя на Землі в справді екстремальних місцях. Наприклад, в Антарктиді часто не дивляться прямо, чи щось там росте, а беруть зразок, переносять у м'якші умови й дивляться, чи щось у ньому виросте й стане явно живим.
Чи дізналися ми щось нове про Марс завдяки марсоходам?
Workbot1 запитує: «Чи дізналися ми про Марс щось нове, чого не знали до посадки марсохода?»
Ще до того, як ми відправили марсоходи, вчені багато чого зрозуміли просто з фотографій Марса. Те, що колись на Марсі була якась рідина, видно вже з орбіти. Достатньо глянути на супутниковий знімок — і видно дельти річок. Цілком очевидно, що якась рідина там текла й прокладала собі шлях по поверхні. Потім цей висновок підкріпили найрізноманітнішими доказами, коли на поверхню відправили марсоходи досліджувати хімію порід, — і вони дуже переконливо показують, що колись там була рідка вода. Але є речі, яких з космосу не побачиш. Про перхлорат у марсіанському ґрунті ми не мали жодного уявлення аж до 2010-х, коли туди прибули марсоходи. Тож про цю величезну проблему, яку доведеться розв'язати, коли ми полетимо на Марс, ми знаємо лише завдяки марсоходам.
Як не втратити форму в невагомості
Eric Jorem запитує: «Як люди будуватимуть базу на Марсі, якщо після дев'яти місяців у капсулі вони ледве стоять на ногах, коли їх звідти витягають?»
Перебування в космосі шкодить тілу. Якщо довго бути в космосі, дуже швидко стаєш кволим і слабким. Тіло там так розслабляється — йому не треба тримати себе, — що м'язи починають атрофуватися, а щільність кісток падає. Ми це знаємо, бо астронавти на МКС перебувають під пильним медичним наглядом, щоб ми могли зрозуміти, як цьому зарадити. Вже знайдено способи тренувати астронавтів у невагомості, які дуже допомагають зберегти м'язову масу й щільність кісток. Тож на МКС щодня тренуються приблизно по дві години.
З чого переважно складається поверхня Марса?
Konstructivizm запитує: «З якого матеріалу переважно складається поверхня Марса?»
На жаль, ми ще ніколи не привозили зразки марсіанського ґрунту на Землю, а я б дуже хотіла: тоді можна було б провести купу аналізів і точно знати, що в ньому є. Натомість у нас є дані марсоходів про те, який реголіт, тобто марсіанський ґрунт, у кількох різних місцях. Тож для досліджень вчені використовують так звані аналоги реголіту. Вони відтворюють мінеральний склад ґрунту в місці посадки Perseverance — це один марсохід — або Curiosity — це інший. Очевидно, це не справжній марсіанський ґрунт, бо інакше його охороняла б озброєна варта: він був би неймовірно цінним. Насправді хтось знайшов на Землі породи з мінеральним складом, схожим на той, що марсоходи побачили на Марсі.
Їх подрібнили до потрібного розміру й надсилають нам у маленькій пробірці. Між марсіанським і земним ґрунтом є кілька великих відмінностей. Перша — у марсіанському ґрунті є токсин, перхлорат. Він вас уб'є. Друга дуже велика відмінність — у цьому ґрунті ніколи нічого не жило й не вмирало. Це буквально просто подрібнені мінерали. А це проблема, наприклад, для сільського господарства. Більшості рослин потрібно, щоб у ґрунті було багато всього. Ґрунт має цілий мікробіом. У ньому є бактерії, які постачають рослинам азот. Є органічні рештки всього, що росло раніше, а в марсіанському ґрунті нічого цього немає. По суті, це стерильний кам'яний пил.
Затишно тут у вас
Letsandrea запитує: «Яким було б житло на Марсі?»
Опишу, мабуть, два можливі варіанти. Перший — щось на кшталт глинобитної хати, тільки на Марсі: вона максимально використовує місцеві ресурси, а це важливо, бо тягати на Марс важкі речі не хочеться. По суті, можна зробити щось на кшталт землянок, що захищають людину всередині від радіації товстими стінами з саманної цегли. Інший варіант трохи високотехнологічніший і, можливо, естетичніший: розглядають сучасні матеріали для теплиць на Марсі, і я принесла зразок одного з них. Це аерогель, дуже легка речовина. Він прозорий і дуже добре блокує випромінювання. Тож думають про теплиці з такого матеріалу, які захищатимуть людей усередині від радіації, утеплюватимуть їх і водночас даватимуть дивитися назовні.
Гаразд, це всі запитання, дякую за перегляд.
Оригінал: www.youtube.com
Космос зараз: хто на орбіті, скільки ракет злетіло цього року