Багато космічних місій шукають життя за межами Землі — чи готові ми до наслідків у разі успіху?
· Наука
Пошук позаземного життя стає реальнішим, проте сучасне міжнародне право абсолютно не готове до регулювання питань власності та біобезпеки у разі відкриття інопланетних мікробів.
Мікроби з космосу стали основою сюжетів таких науково-фантастичних творів, як «Проєкт „Аве Марія“» та «Штам „Андромеда“». Але оскільки з кожним роком здійснюється все більше космічних місій, виявлення позаземного життя у формі мікробів стає дедалі імовірнішим. Якою буде реакція на Землі, якщо — чи коли — вчені знайдуть позаземні мікроби? Чи будуть міжнародні політичні та безпекові структури готові до наслідків?
Коли ви чуєте про позаземне життя, на думку може спадати розумна істота, подібна до тих, що часто зустрічаються в голлівудській науковій фантастиці. Але навіть підтвердження існування мікробного життя, що виникло десь за межами Землі — що є значно вірогіднішим — стало б подією, яка докорінно змінює світогляд. Роздуми про те, якими можуть бути ці наслідки, допоможуть країнам та міжнародній спільноті підготуватися заздалегідь.
Наша команда зацікавлена цим питанням. Ми — це професор міжнародних відносин із докторським ступенем з хімії, чия експертиза зосереджена на тому, як новітні досягнення науки й технологій можуть впливати на глобальні конфлікти та співпрацю, а також молодий науковець у галузі космічної політики й безпеки, експерт із соціальних і політичних наслідків передових технологій, таких як ШІ, космос, квантові та енергетичні джерела.
Кілька марсіанських апаратів виявили на «червоній планеті» велику кількість замерзлої та рідкої води, необхідної для життя. Зразки, отримані японським космічним апаратом Hayabusa2 з навколоземного астероїда, підтвердили наявність урацилу — компонента РНК, який є будівельним блоком життя. Безпілотні космічні зонди, як-от Europa Clipper від NASA та Jupiter Icy Moons Explorer від Європейського космічного агентства, вже прямують до супутників Юпітера, щоб провести детальну розвідку та з’ясувати, чи існують там умови, придатні для життя.
Разом із даними космічного телескопа «Джеймс Вебб» та майбутніми місіями до крижаного супутника Сатурна Енцелада, ймовірність відкриття позаземного мікробного життя суттєво зросла.
Проблема управління
Відкриття мікробного життя виявить значні прогалини в міжнародному регулюванні космічного простору.
Хоча існують певні міжнародні угоди, зокрема Договір про космос, які встановлюють норми космічного права, вони погано пристосовані до складнощів позаземної біології.
Договір про космос, укладений у 1967 році, зобов’язує країни використовувати космічний простір у мирних цілях. Він також зазначає, що жодна держава не може претендувати на власність чи здійснювати суверенітет над частинами космічного простору чи небесними тілами, як-от Місяць.
Однак у ньому майже нічого не сказано про те, хто може володіти позаземними організмами та що робити з ризиками у сфері біобезпеки. У договорі немає вказівок щодо того, хто має право використовувати, зберігати чи знищувати живі об’єкти — наприклад, бактерії чи гриби, — які можуть бути виявлені в космосі.
Історичні аналогії та майбутні шляхи
Хоча людство ще не знайшло позаземного життя, існують важливі геополітичні події, які допомагають дослідникам зрозуміти, якими можуть бути наслідки такої знахідки.
Космічні перегони 1950-х і 60-х років призвели до дослідження Місяця, але вони були зумовлені боротьбою за владу між двома країнами часів Холодної війни. Замість того, щоб об'єднатися для дослідження космосу, обидві сторони відчули сплеск націоналізму. Вони використали нові відкриття, отримані під час космічних перегонів, для нарощування власного військового потенціалу.
З іншого боку, дослідники можуть проаналізувати, як держави реагують на астероїдні загрози. Оскільки астероїд може становити екзистенційну загрозу, запобігання найгіршому сценарію вимагає співпраці та завбачливості.
Астрономи створили глобальну мережу для відстеження загроз та оповіщення про них. Ця мережа довела, що країни здатні відкласти земні суперечки заради спільної роботи, якщо бачать у космічному об’єкті справжню екзистенційну загрозу.
Міжнародна космічна станція — ще один приклад того, як країни, що конкурують між собою на Землі, здатні співпрацювати в космосі. Держави об’єдналися для вирішення конкретних, короткострокових та чітко визначених завдань на борту станції.
Ці приклади демонструють діапазон можливих реакцій на відкриття космічних мікробів. Ситуація може призвести до нових космічних перегонів між країнами-конкурентами та мілітаризації, або ж стати підґрунтям для безпрецедентної співпраці.
Потенційні сценарії
Ми визначили три основні сценарії розвитку подій після відкриття позаземного мікробного життя.
По-перше, це кооперативний сценарій, що нагадує мережу протидії астероїдній загрозі або роботу Міжнародної космічної станції. У цьому разі країни співпрацюють, щоб регулювати дослідження, обмінюватися даними, захищати планету або просувати спільні інтереси.
Цей шлях не є апріорі «добрим» чи «поганим». Він може передбачати розширення повноважень міжнародних організацій або створення нових правових інструментів.
По-друге, це конкурентний сценарій, що характеризується стратегічним суперництвом між державами. Подібно до космічних перегонів, країни можуть боротися за технологічну перевагу. Вони можуть намагатися монополізувати доступ до позаземних мікробів або використати біологічні відкриття на їхній основі для власної економічної чи військової вигоди.
Наукові прориви, отримані завдяки позаземним організмам, можуть призвести до інновацій у медицині, сільському господарстві, енергетиці та інших сферах. Однак ці організми також можуть бути використані як біологічна зброя (навмисно чи випадково), що посилить ризики у сфері біобезпеки. У цьому сенсі відкриття мікробного життя може створити нову форму технологічної конкуренції, де дослідження космосу поєднуватимуться з біологічними дослідженнями та розробками.
Зростання ролі приватних компаній, як-от SpaceX, ускладнює цю динаміку. Ці компанії отримують урядові контракти, що розмиває межу між комерційною цивільною діяльністю та стратегічними інтересами.
Наприклад, близько 60% усіх супутників, що зараз перебувають на орбіті Землі, належать дочірній компанії SpaceX — Starlink. Компанія може — і вже це робила — обмежувати доступ до послуг відповідно до своїх політичних пріоритетів. Коли комерційні інтереси розходяться з державними, питання про те, хто отримає доступ, а кому в ньому буде відмовлено, залишається непевним.
Тут може виникнути питання біопіратства. Цей термін застосовується до двох основних проблем: патентування знань корінних народів або патентування природних ресурсів (наприклад, мікробів) з метою отримання прибутку. Будапештський договір забороняє претендувати на право власності на природні мікроби на Землі, але аналогічного механізму для космічних мікробів не існує.
По-третє, це ізоляціоністський сценарій, за якого держави можуть припинити міжнародну співпрацю через побоювання за біобезпеку або політичну недовіру. Потенційні невідомі біологічні ризики, якими б мінімальними вони не здавалися, можуть спричинити запобіжні обмеження на обмін даними, що гальмуватиме міжнародну співпрацю.
Країни можуть втрачати або здобувати союзників, намагаючись визначити, чи здатні ці мікроби зашкодити людям чи довкіллю, або чи можуть вони бути перетворені на біологічну зброю.
Новітні технології також впливатимуть на ці сценарії. Штучний інтелект і машинне навчання вже є невід’ємною частиною наукових досліджень. Вчені використовують їх для обробки астрономічних даних і виявлення потенційних біосигнатур. Нанотехнології, а також успіхи в біологічних науках та інженерії можуть дозволити дослідникам вивчати, модифікувати або використовувати позаземні мікроби, якщо вони отримають до них доступ.
Країнам доведеться готуватися не лише до наукових наслідків відкриття, а й до його суспільного та політичного резонансу. Політизація наукових відкриттів може ускладнити або змінити реакцію країн як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях. Дезінформація щодо мікробів може сформувати політичний курс і реакцію громадськості.
Підготовка до безпрецедентного
Відкриття позаземного мікробного життя стане не просто науковою віхою — це буде геополітична подія.
Замість того, щоб намагатися передбачити єдиний сценарій, політикам варто вже зараз застосувати підходи сценарного планування, щоб підготуватися до широкого спектра можливостей. У такому підході учасники досліджують майбутнє за допомогою структурованих вправ, схожих на професійні або військові командно-штабні навчання, де вони систематично аналізують різні варіанти розвитку подій, щоб протестувати стратегії та оцінити потенційні ризики в умовах реальної невизначеності.
На нашу думку, питання полягає не в тому, чи відкриє людство життя за межами Землі, а в тому, чи буде воно готове до наслідків, коли це станеться.
Ця стаття публікується повторно з видання The Conversation на умовах ліцензії Creative Commons. Читайте оригінал статті.
Головне зображення: Aruvia / Adobe Stock
Оригінал: nautil.us
Космос зараз: хто на орбіті, скільки ракет злетіло цього року