Деякі супутникові компанії все ще мають попит на нішеві послуги запуску

· Майбутнє

Деякі супутникові компанії все ще мають попит на нішеві послуги запуску

Попри домінування SpaceX, супутникові компанії активно шукають альтернативних провайдерів космічних запусків, що підтверджується успіхом німецької ракети Spectrum від Isar Aerospace.

Якщо ви запитаєте більшість космічних компаній, окрім SpaceX, вам скажуть, що у світі не вистачає потужностей для виведення корисних навантажень на орбіту. Це попри шалений темп запусків, який ми спостерігаємо в останні роки в усьому світі, де лідером є ракета Falcon 9 компанії SpaceX.

Клієнти в будь-якому секторі, звісно, зазвичай вітають конкуренцію. Теоретично, вона має призводити до зниження цін і дозволяти найкращим гравцям вийти на лідерські позиції. Схоже, що замовники послуг із запуску мали рацію. SpaceX скорочує програму запусків Falcon 9, і немає жодної визначеності щодо того, коли багаторазова надважка ракета наступного покоління Starship почне виводити на орбіту щось, окрім власних супутників Starlink.

Тож не дивно, що супутникові оператори вітають успіх нового постачальника послуг із запуску. Особливо це відчувалося кілька днів тому, коли німецька компанія Isar Aerospace вперше досягла орбіти зі своєю ракетою Spectrum. Ракета-носій вивела партію CubeSat на низьку навколоземну орбіту з космодрому в північній Норвегії, і Isar нарешті відчула смак успіху після того, як їхній перший випробувальний політ торік закінчився невдачею.

Успіх Isar — це хороша новина для європейського космічного сектору, який прагне знайти новий шлях до орбіти поряд із нинішніми операторами — Arianespace та Avio. Кілька європейських компаній намагаються наздогнати Isar, зокрема ще один німецький стартап Rocket Factory Augsburg та іспанська PLD Space. Компанія The Exploration Company, що базується в Німеччині та Франції, працює над ракетним двигуном важкого класу.

Рано вранці

На іншому боці земної кулі від Європи керівники супутникової компанії Astroscale зі штаб-квартирою в Японії прокинулися о 5 ранку за місцевим часом у неділю, щоб подивитися пряму трансляцію з Норвегії, де Isar націлилася на зірки. Лише за кілька днів до цього Astroscale оголосила про підписання угоди з Isar про запуск місії вже наступного року.

Це вже другий контракт на запуск, укладений Astroscale з Isar. Компанії оголосили про домовленість у березні щодо використання ракети Spectrum для запуску іншого супутника Astroscale. Astroscale підписала ці угоди з Isar ще до того, як компанія досягла орбіти.

Astroscale була не єдиною, хто зробив ранні ставки на Isar. Місії, підтримані Європейським космічним агентством, Європейським Союзом, а також урядами Норвегії та Німеччини, становлять більшу частину портфеля замовлень компанії. Ці клієнти зацікавлені в тому, щоб допомогти Isar закріпитися на ринку пускових послуг.

Але Isar Aerospace не могла розраховувати на Astroscale як на частину свого «кептивного» ринку, тому було примітно, що авторитетна компанія обрала неперевірену ракету для запуску двох своїх найважливіших місій. Бізнес Astroscale зосереджений на обслуговуванні супутників та боротьбі з космічним сміттям — сегмент ринку, який добре відповідає можливостям ракет класу Spectrum від Isar для здійснення спеціалізованих виведень на орбіту.

Інша компанія з обслуговування супутників, американська Katalyst Space, у липні запустила космічний апарат для допомоги астрономічному супутнику NASA, що сходив з орбіти. Як і Astroscale, Katalyst потребувала спеціалізованого запуску на унікальну орбіту, щоб дістатися цілі. Вони обрали рідко використовувану ракету повітряного старту Pegasus XL виробництва Northrop Grumman. Технічні проблеми завадили Katalyst врятувати старіючу обсерваторію Swift від NASA.

Одна з місій Astroscale, призначена для запуску з Isar Aerospace, — це ELSA-M, яку очолює британський підрозділ Astroscale. Космічний апарат ELSA-M захопить і зведе з орбіти супутник із широкосмугового угруповання OneWeb компанії Eutelsat, щоб продемонструвати обслуговування наприкінці терміну експлуатації. Інша місія — ADRAS-J2, демонстраційний проєкт, частково фінансований японським космічним агентством, що спробує захопити несправну японську ракету в космосі та прибрати її з орбіти. ADRAS-J2 є продовженням успішної демонстраційної місії ADRAS-J, яка у 2024 році наблизилася до того самого корпусу ракети та провела його огляд.

Обидві місії є ключовими для підтвердження спроможностей Astroscale у тому, що вони вважають прибутковими можливостями на ринку обслуговування супутників. Цього тижня Ars поспілкувався з Крісом Блекербі, операційним директором Astroscale, щоб обговорити цілі компанії та її попит на послуги із запуску. Нижче ми наводимо частину цього інтерв'ю.

Nobu Okada, chief executive officer of Astroscale Holdings, center, and Chris Blackerby, group chief operating officer, left, and Nobuhiro Matsuyama, chief financial officer, pose for a photograph during the company’s listing ceremony at the Tokyo Stock Exchange on June 5, 2024.

Ars Technica: Ви, мабуть, були в захваті від результатів випробувального польоту Isar. Яким було відчуття бачити, як ракета досягає орбіти?

Кріс Блекербі: Це було в неділю вранці, близько 5 години за японським часом, і я дивився трансляцію. Вони виконали фантастичну роботу в усьому: від піару до того, що на екрані був головний інженер, який усе пояснював. Навіть просто слухаючи їхні пояснення, сидячи на дивані рано в неділю, я відчував, як зростає моя впевненість, коли команда описувала все, що вони зробили, і всю підготовку, яку вони провели. Ми провели багато фонових досліджень. Наші команди виїжджали на місце, щоб провести перевірку на їхньому виробничому майданчику та поспілкуватися з багатьма їхніми технічними лідерами. Тому ми вже були досить впевнені. Безумовно, запуск був неймовірним. Позначити всі пункти, всі етапи, вивести корисне навантаження — це все, на що ми могли сподіватися. Звісно, вітаємо їх. Але так, ви праві. У нас заплановано дві великі місії на Isar, і ми з нетерпінням чекаємо, як вони будуть продовжувати вдосконалюватися та демонструвати успіхи.

Ars: Схоже, бізнес-модель Astroscale вимагає спеціалізованих запусків. Поділ місця на ракеті (rideshare) не зовсім підходить, якщо ви намагаєтеся вийти на дуже специфічну орбіту і дістатися конкретного супутника. Це так? Чому не обрати запуск на перевіреній ракеті, як-от Electron від Rocket Lab, яку ви використовували для своєї попередньої місії?

Блекербі: Запуски, як ви добре знаєте, є великою проблемою для галузі загалом. По-перше, відповідаючи на конкретне запитання: так, ви праві, спеціалізований запуск для більшості наших місій є досить важливим. Ми могли б скористатися спільним запуском, але це набагато складніше. Тому спеціалізований запуск робить все значно простішим. Потім ми повинні врахувати потужність для корисного навантаження, і це може відповісти на ваше друге запитання. Зараз ми переросли поточні можливості Rocket Lab. ADRAS-J був меншим за масою, тому він міг поміститися в Electron. ADRAS-J2 та ELSA-M — ні. Звісно, вони могли б поміститися в (Rocket Lab) Neutron, але вона ще не готова.

І коли ми дивимося навколо на інші варіанти, Стівене, попри всі розмови про всюдисущість запусків, зниження цін і потужності, які є повсюди... я не знаю. Я цього ще не бачу. Не так багато послідовно надійних варіантів. Не думаю, що це надто суперечлива заява. Тому ми повинні були шукати щось, що відповідає нашому бюджету. Воно повинно відповідати нашій вантажопідйомності за розміром. Це має бути спеціалізований запуск, як ви зазначили. Отже, коли ви поєднуєте всі ці різні вимоги, Isar дійсно підійшла ідеально. І так, вибір постачальника запусків, який ще не довів стабільного успіху, — це безумовно ризик. Але, як я вже казав, ми провели багато перевірок, багато досліджень, і ми дуже впевнені в тому, що вирішили.

Ars: Єдиним іншим перевіреним постачальником запусків у цьому діапазоні до 1 тонни є Firefly Aerospace, але у них були певні проблеми з їхньою ракетою Alpha.

Блекербі: Саме так. Наші місії знаходяться в цьому діапазоні, до тонни, десь у межах 500–700 кілограмів. І так, варіантів небагато. Було багато компаній, які працювали в цьому діапазоні, включаючи Relativity — вони до цього прагнули, Astra теж була там. Було ще кілька гравців. Але зараз усі стають більшими, тому вибір невеликий. Є ще кілька маленьких, але якщо говорити про спеціалізований клас до 1 тонни, варіантів обмаль. Ми сподіваємося на краще. Ми думаємо про ракети-носії, про що ми всі маємо думати, особливо з огляду на всі нещодавні новини про SpaceX та широке висвітлення невизначеності щодо доступності спільних запусків з цією компанією. Ми просто раді бачити докази успіху від різних операторів. Blue Origin, ми нещодавно бачили велике фінансування Stoke, тож так, побачимо. Але ви праві: щодо класу від 500 кг до 1 тонни, варіантів небагато.

King Charles III views a scale replica of Astroscale’s ELSA-M satellite during his visit to the Sustainable Markets Initiative exhibition and reception at Hampton Court Palace on March 12, 2026, in London.

Ars: Місія ADRAS-J виявилася величезним успіхом для Astroscale. Чого ви навчилися і як це підготувало вас до майбутньої спроби захопити ракету?

Блекербі: Це була неймовірна місія. Я обожнюю про це говорити. Це був справжній прорив. Ми надзвичайно раді і надзвичайно вдячні JAXA (Японському агентству аерокосмічних досліджень) за підтримку. Це перший крок до доведення можливості обслуговування на орбіті задля більш сталого використання космосу та видалення сміття, що було фундаментом Astroscale. Окрім того, здатності ідентифікувати, наблизитися, здійснити стикування з об'єктом на орбіті — це досить безпрецедентно для комерційної компанії, особливо з некерованим об'єктом, яким був клієнт для ADRAS-J, і яким знову буде для ADRAS-J2.

Щодо того, чого ми навчилися — нам знадобилася б ціла розмова про це. Але сама побудова місії, яка вимагала наближення до непідготовленого, некерованого об'єкта... все, що входить у це з боку обладнання, з боку розробки концепції операцій (ConOps), гарантування максимально можливої безпеки... щоб було виявлення помилок і аналіз, який дозволяє сказати: «Окей, вияви проблему, переконайся, що космічний апарат знає, що коли він автономно наближається, він може ідентифікувати будь-яку аномалію і знає, що нам потрібно спробувати ще раз». Безпека є першочерговою проблемою, коли ми робимо щось подібне, наближаючись до об'єкта на орбіті. Це було ключовим, і всі ті уроки з проєктування, створення, виробництва, запуску та експлуатації супутника — це було все. Ми так багато дізналися з цього.

Зображення, які ви бачили, зняті ADRAS-J, просто вишукані, і вони допомогли нам побудувати ADRAS-J2. Ми тепер знаємо, як виглядає цільовий об'єкт. Ми знаємо, що він не обертається. Це був ключовий крок. Ми створили ADRAS-J так, щоб він міг обертатися навколо об'єкта на орбіті, щоб, якби нам довелося шукати адаптер корисного навантаження, ми могли б зайти і захопити його для ADRAS-J2. З ADRAS-J ми дізналися, що об'єкт досить стабільно спрямований на Землю. Ми отримали дуже чітке зображення того, як виглядає об'єкт прямо зараз. Ми знаємо, що він не зруйнований. Ми знаємо, що є чіткий шлях до захоплення за адаптер корисного навантаження. Це все речі, які ми дізналися під час розробки ADRAS-J і які допомогли з побудовою ADRAS-J2. Я не скажу, що це стало легше, бо нічого з цього не є легким, але принаймні доступніше, ніж було б без такого досвіду та знань.

Ars: У вас є ще одна місія спільно з JAXA, ISSA-J1, для зустрічі та огляду двох виведених з експлуатації японських супутників. Чим це відрізняється від інспекції корпусу ракети?

Блекербі: ADRAS-J2 прямує до видовженого корпусу ракети. Він не обертається. ISSA-J1 прямує до супутників, і йому доведеться наближатися до чогось, що має сонячні панелі, що стирчать, тому ми очікуємо, що він може обертатися. Тож операції зі зближення та проходження (RPO) однозначно будуть складнішими. Нам потрібно розвивати технологію, щоб точно наблизитися до великого шматка сміття, який, швидше за все, не буде стабільним об'єктом. Багато технічних можливостей, які ми розвинули, будуючи всі наші місії... вони мають спільну базу з точки зору технологій: керування, навігація, візуалізація та RPO, необхідні для цієї ідентифікації та зближення. Але є всі ці маленькі відмінності, і саме тому кожна місія є унікальною, і все це вибудовується в цей великий набір даних, який ми розвиваємо. Якщо ми хочемо досягти такого рівня екосистеми обслуговування для безпеки, економіки та сталості космічного середовища, нам потрібно мати великий масив даних про наближення до об'єктів, їх ідентифікацію та захоплення.

Ars: Отже, ви спочатку вчитеся повзати, перш ніж ходити чи бігати?

Блекербі: Саме так. Наша перша місія, ELSA-D, це був справді етап «повзання». У тому випадку ми привезли своє сміття з собою, випустили його, а потім показали, що можемо захопити. Це був перший крок.

Astroscale’s ADRAS-J spacecraft captured these views of the H-IIA rocket upper stage on July 15, 2024.

Ars: Який операційний кейс для технології, яку розробляє Astroscale?

Блекербі: Я припускаю, ви маєте на увазі повторюване, послідовне обслуговування. Кожен наш крок — це ще один крок до цієї мети. Нам важко назвати конкретну дату чи часові рамки для цього. Але факт у тому, що зараз у нас у виробництві по всьому світу вісім або дев'ять місій. У нас вже є різні апарати на орбіті. Жоден з них ще не досяг рівня, скажімо, повторюваного багаторазового сервісу. Це прийде. Це лише питання часу. У місіях, які ми виконуємо зараз, ми зробили поступові кроки. ELSA-D, наша перша місія, була повністю профінансована з власних коштів. ADRAS-J, друга місія, фінансувалася спільно з JAXA. Над ELSA-M ми працюємо спільно з ESA та Космічним агентством Великої Британії. З ADRAS-J2 ми наближаємося до того, щоб місії ставали прибутковими. Наші майбутні місії, здебільшого, є прибутковими. Якщо подивитися на це з точки зору сталості — не космосу, а нашої компанії, економічної та фінансової сталості — ми вже досягаємо цієї точки. Нам потрібно більше рухатися до комерційно повторюваної місії, і ми ще не там. Але ми хотіли б бачити, що до початку наступного десятиліття, на початку 2030-х років, ми почнемо спостерігати розвиток більш послідовної, комерційно життєздатної екосистеми обслуговування.

Ars: У вас є демонстраційна місія з дозаправки, Provisioner, за контрактом з Космічними силами США. Які можливості для бізнесу ви бачите з боку американських військових?

Блекербі: Provisioner — це серйозно. Ми дуже раді цьому. Це теж скоро запускається, і це продемонструє можливість дозаправки. Ми вважаємо, що ринок для цього зростатиме, і сигнал попиту надходить зі США. Коли ми думаємо про те, де будуть наступні технології та попит, дозаправка — це величезна ніша. Ви бачили інші контракти, що існують на ринку. Є дослідження щодо послуг зі зведення з орбіти (від Defense Innovation Unit). Ми бачимо інтерес до місій з подовження терміну експлуатації. Ми бачимо багато запитів щодо інспекції на близькій відстані — клієнт хоче розуміти, де знаходяться загрози, чи то сміття, чи щось інше, вони хочуть мати здатність здійснювати RPO на близькій відстані. Ми раді всім таким місіям, до яких виявляють інтерес уряди, і які вимагають RPO на близькій дистанції.

Щоб бути зрозумілим: ми говоримо про здатність ідентифікувати, утримувати станцію та підходити близько до об'єкта. Це не просто пролетіти повз і зробити знімки, або підійти на пару кілометрів. Ми підійшли на відстань метрів з ADRAS-J. Це саме той рівень вишуканої спроможності, яку ми розбудовуємо. Ми бачимо, що інтерес до стикування та огляду зростає не лише з боку уряду США, а й від урядів та навіть комерційного сектору в усіх регіонах, де ми працюємо.

Оригінал: arstechnica.com

Космос зараз: хто на орбіті, скільки ракет злетіло цього року

Про Що? — новини науки, технологій і світу