Як римський бетон протримався тисячоліття? 1900-річна вбиральня відкриває нові секрети

· Навколо Світу

Як римський бетон протримався тисячоліття? 1900-річна вбиральня відкриває нові секрети

Римський бетон витримує тисячоліття завдяки унікальним хімічним процесам.

Давня римська інфраструктура витримала випробування часом. Сьогодні ви можете прогулятися Італією і побачити бетонні споруди, дороги та акведуки, що стоять уже майже два тисячоліття. Сучасний бетон, натомість, зазвичай починає руйнуватися приблизно через 100 років.

Вчені тривалий час намагалися розгадати секрети довговічності римського бетону. Роками вони припускали, що його довголіття зумовлене одним ключовим хімічним процесом: пуцолановою реакцією, яка виникає, коли вулканічний попіл взаємодіє з вапном та водою. Хоча це твердження залишається слушним, схоже, що історія на цьому не закінчується.

Виявляється, що ще одна хімічна реакція, відома як карбонізація, також може сприяти довговічності римського бетону. Результати дослідження, опубліковані 8 липня в журналі Science Advances, можуть допомогти вченим розробити більш екологічні та стійкі бетонні матеріали.

Для нової роботи дослідники вирушили до 1900-річної вілли Адріана — об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що розташований приблизно за 27 кілометрів на схід від Риму. Цей розлогий маєток є архітектурним дивом, але однією з його наукових перлин є громадські вбиральні. Вони дають унікальну можливість вивчати римський бетон у його первісному стані, до якого не торкалися руки сучасних реставраторів.

«Ніхто не реставрує вбиральні», — каже Пауло Дж. М. Монтейро, співавтор дослідження та інженер-будівельник з Каліфорнійського університету в Берклі, у коментарі Сему Макдональду для Scientific American. «Тож матеріал залишався недоторканим протягом 19 століть, спокійно проводячи експеримент, який ніхто з живих не зміг би розпочати».


Що варто знати: Хто такий Адріан?

Адріан був імператором Риму з 117 по 138 рік н. е. Він відомий тим, що наказав звести в північній Англії стіну, яку назвали Валом Адріана, щоб захистити римську провінцію Британія від сусідів із території сучасної Шотландії.


Монтейро та його колеги взяли зразок бетону з-під сидіння вбиральні. У лабораторії вони дослідили його за допомогою потужного мікроскопа, просканували рентгенівськими променями та проаналізували хімічний склад.

Як і очікувалося, зразок містив докази того, що для створення матеріалу використовували вулканічний попіл, вапно та воду. Однак детальніший огляд пор і тріщин бетону показав, що основним сполучним компонентом був кальцит — мінерал, до складу якого входить кальцій, вуглець і кисень.

Коли атмосферний вуглекислий газ реагує зі сполуками кальцію в бетоні, утворюється твердий мінерал кальцит, який містить велику кількість карбонату кальцію. Цей мінерал заповнює дрібні тріщини та пори в бетоні, дозволяючи стародавнім спорудам зміцнюватися та «загоюватися» з часом.

«Хоча пуцоланова реакція має фундаментальне значення, наші результати свідчать про те, що тривала карбонізація також підвищує довговічність бетону та допомагає йому закривати тріщини в міру старіння», — зазначає Монтейро у своїй заяві.

Ця робота розвиває ідеї дослідження 2023 року, в якому припускалося, що римський бетон міг самостійно відновлювати тріщини завдяки хімічним реакціям за участю негашеного вапна — форми вапняку, що залишає в матеріалі багаті на кальцій відкладення. Ці відкладення могли взаємодіяти з водою, наприклад, під час дощу, і перекристалізовуватися, заповнюючи будь-які порожнечі.

У новому дослідженні основна увага прикута саме до карбонатів. Це дослідження «підкріплює думку про те, що карбонати є більш динамічними в цих системах і відіграють фундаментальну, а не другорядну роль», — повідомив Scientific American Адмір Масич, матеріалознавець із Массачусетського технологічного інституту (MIT), який був співавтором дослідження 2023 року, але не брав участі в новій роботі.

Монтейро та його колеги сподіваються, що розуміння того, як працював римський бетон, допоможе сучасним експертам створювати матеріал з меншим впливом на довкілля. Бетон є одним із найбільш споживаних матеріалів у світі, проте його виробництво викидає величезну кількість вуглекислого газу, що утримує тепло — близько 8 відсотків усіх світових викидів. За даними Організації Об'єднаних Націй, приблизно половина будівель, які існуватимуть до 2050 року, ще навіть не побудовані, тому вкрай важливо розробляти будівельні матеріали зі зменшеним вуглецевим слідом.

«Це дослідження показує, як вивчення стародавніх інженерних методів може призвести до важливих відкриттів», — додає Монтейро. «Ми сподіваємося, що, розкривши римські секрети підвищення довговічності бетону, ми зможемо колись досягти сталого розвитку сучасної інфраструктури».

Оригінал: www.smithsonianmag.com

Про Що? — новини науки, технологій і світу