Місяць виглядав дивно: Хто контролював місію Artemis II
· Наука
Контролер місії Artemis II розповів про емоції під час історичного обльоту Місяця.
'Місяць виглядав неправильно': контролер місії Artemis II Кріс Уайт про історичні фотографії місячного обльоту з відстані 250,000 миль
Головний комунікаційний офіцер місії Artemis II Кріс Уайт описує найнапруженіші та найшокуючі моменти історичної місячної місії, спостерігаючи з свого стола в центрі управління місією в Х'юстоні.
6 квітня троє членів екіпажу місії NASA Artemis II пролетіли навколо зворотного боку Місяця на своєму космічному кораблі Orion, зникнувши з виду Землі та втративши контакт з людством на приблизно 40 хвилин.
В той же час, приблизно за 250,000 миль (400,000 кілометрів) відстані, Кріс Уайт, головний комунікаційний офіцер місії, нервово крокував коридорами Центру управління місіями NASA в Х'юстоні, чекаючи можливості знову виконати свою роботу.
"Це були чисті нерви," — сказав Уайт, головний інтегрований комунікаційний офіцер (INCO) на Artemis II.
Окрім підтримки зв'язку з космічним кораблем Orion (неможливе завдання, поки Місяць перекриває всі сигнали), команда INCO також контролювала його зовнішні камери — роботу, яку Уайт раніше виконував для Міжнародної космічної станції (МКС).
Команда знала більше року, чого чекати від місячного обльоту Orion та які кадри мають бути зафіксовані камерами. Цього ранку вони надіслали контрольний список з майже 300 команд для Orion, вказуючи камерам, що робити після того, як космічний корабель зникне за Місяцем. Все, що залишалося, це чекати.
Після 40 хвилин на моніторі Уайта з'явилися шматочки телеметричних даних, коли екіпаж Orion безпечно вийшов з-за Місяця. Незабаром після цього відновився голосовий контакт. Але ще один день знадобився, щоб фотографії з обльоту Orion перетнули простір між Місяцем і Х'юстоном. Коли Уайт нарешті відкрив файл на ранок наступного дня, його тіло його підвело.
"Я відкрив фотографію — фотографію затмення — і не зміг дихати," — сказав Уайт. "Я думав: 'Не може бути, що це настільки добре вийшло з першої спроби.'"
Неймовірні фотографії космічного корабля Orion команди INCO тепер побачили десятки мільйонів землян. Live Science нещодавно поспілкувалася з Уайтом, щоб дізнатися про внутрішню історію зображень і всієї місії Artemis II, як це було видно з управління місією NASA.
Брендон Спектор: У двох словах, яка була ваша роль під час місії Artemis II?
Кріс Уайт: Під час місії консоль INCO управляє всіма системами зв'язку на космічному кораблі, як це і випливає з назви. Ми відповідаємо не лише за відео та систему камер, але й за бортову аудіосистему — це був перший політ для цього — а також за систему радіозв'язку та оптичну систему зв'язку, яка була лазерною системою на Artemis II. Ми також обслуговуємо кілька інших незначних систем.
БС: Яка атмосфера панувала під час запуску?
КУ: Отже, під час запуску я був у задній частині, в кімнаті підтримки. Атмосфера була напруженою. Усі були зосереджені на поставленому завданні. Під час симуляцій перед цим ми мали фальшиві комп'ютерні зображення [з запуску], щоб дати нам уявлення про те, що ми будемо бачити. Я завжди думав: "Боже, це виглядатиме набагато крутіше в реальному часі." Але під час запуску я не піднімав очей з екрану консолі, щоб подивитися на живе відео. Тож я не бачив багато з тих кадрів до наступного дня, коли у мене з'явилася можливість дихати.
Команда INCO фактично була зайнята щонайменше протягом перших трьох днів польотів. Для багатьох членів моєї команди з моменту польоту до третього дня ситуація — і я використаю повітряні лапки — умовно "втихомирилася". Я не думаю, що хтось із нас справді розслабився, поки апарат не був безпечно у воді.
БС: Давайте поговоримо про місячний обліт. Які ваші враження від спостереження за екіпажем, коли вони наближалися до Місяця?
КУ: Це було неймовірно. Я бачив Місяць через камери МКС, і за попередні п’ять днів польоту спостерігав, як Місяць повільно стає все більшим і більшим. Але на шостий день польоту відчувалося, що Місяць стає величезним набагато швидше.
І Місяць виглядав неправильно, що звучить доволі дивно. Ми настільки звикли до вигляду Місяця з нашої перспективи на Землі, що коли апарат підійшов з кута, можна було побачити більше зворотного боку Місяця. Тому ти захоплювався, спостерігаючи, як він наближається і збільшується, усвідомлюючи, що ось-ось трапиться щось неймовірне — але також мій мозок болів, намагаючись примирити те, що я бачив, тому що це не виглядало правильно. Форма та текстура були іншими, ніж я очікував.
БС: І кольори теж, згідно з тим, що говорили астронавти. Ви помітили щось незвичайне в забарвленні Місяця?
КУ: Було важко сказати. Обмеження пропускної здатності на такій відстані від Землі ускладнили визначення багатьох дрібних деталей. Але був момент, коли ми подивилися на це і подумали: "Я думаю, ми можемо налаштувати експозицію." Це було трохи занадто темно, і ми трохи підвищили її. І раптом ці приглушені сірі кольори стали трішки коричневими. Я не очікував, що зможу це побачити з наших камер.
Ви бачите це набагато краще на деяких високоякісних фотографіях, які зробив екіпаж. Але насправді було шокуюче побачити, як набагато більше кольору з'являється навіть з невеликою відстанню.
БС: Під час обльоту у вас був строгий контрольний список знімків, які ви мали зробити?
КУ: Так, абсолютно. Обліт був ретельно спланованою подією для камер Orion, а також для екіпажу і наукової спільноти. Але ми почали працювати над цим планом більше року тому, і знали точно, які кадри ми хочемо і коли. Таймінг всього цього трохи зміщується, залежно від того, коли запускаєш. Тож у нас була схема на місці, а потім ми просто налаштували таймінг за 24 години до подій.
Я думаю, що це було близько 290 загальних команд протягом восьми годин. Ми просто підготували їх за сценарієм, прив'язали до часу та вклали їх в апарат, щоб він просто пройшов їх по черзі.
БС: Як це працює під час фази затмення, коли ви були без зв'язку?
КУ: Ми знали, коли буде Земнесет — а отже, початок втрати сигналу (LOS) — і коли буде Земнішння. Тож ми змусили камери перейти у своєрідний режим таймлапсу в цей момент, а потім зняти 30-секундний таймлапс, коли Земля ставала все менше і менше за Місяцем. Все це було прописано.
А потім, за Місяцем, під час LOS, вони продовжували знімати фотографії в повільнішому темпі. Я думаю, це було приблизно раз на кілька хвилин. У нас все це було на таймері, по суті.
БС: Як швидко після місячного обльоту ви побачили зображення?
КУ: На щастя, у нас була чудова оптична передача в ту ж ніч. Тож усі ці фотографії дійшли до Землі через лазер, і я побачив їх наступного дня. Я не бачив їх у той момент; я побачив їх наступного дня.
І я відкрив ту фотографію — фотографію затмення — і не зміг дихати. Я думав: "Не може бути, що це настільки добре вийшло з першої спроби."
БС: Чи є ця фотографія, що найбільше запам'яталася вам з обльоту?
КУ: Так, вона абсолютно виражає це. Багато фотографій, які ви робите в космосі, люди запитують: "О, де зірки?" І це тому, що вам потрібно експонувати камеру на дуже яскравий, блискучий космічний корабель перед вами, і всі зірки зникають у чорному тлі позаду.
Але оскільки Сонце було за Місяцем, ви маєте Місяць на першому плані в фокусі, а Сонце якось просвітлюється ззаду. Зірки і планети всі були там. Ви можете побачити Венеру, ви можете побачити Сатурн, ви можете побачити Марс. А потім ви маєте сяйво космічного корабля — це не освітлюється Сонцем, а Землею — на передньому плані. Це була неймовірна фотографія.
БС: Що ви робили під час фази втрати сигналу? Яка атмосфера була тоді?
КУ: Я блукав навколо центру управління. Команда INCO відповідає за підтримку зв'язку з апаратом, наскільки це можливо, а ми не можемо зробити нічого, коли ви ставите небесне тіло між нами та екіпажем.
Це були чисті нерви. Це все про те, "Гей, чи правильно ми налаштували все? Чи з'явиться зв'язок з іншого боку?" Тож, щоб відволіктися під час 40 хвилин, поки ми були в режимі LOS, я просто прогулювався будівлею і спілкувався з іншими людьми, намагаючись себе чимось зайняти.
Лише приблизно через три чи чотири хвилини після Земнішння ми почали отримувати стабільне відео, а потім екіпаж зателефонував. І це було насправді тоді, коли я зітхнув з полегшенням, коли почув голос, що знову надходить з апарата.
БС: Чи ви почуваєтеся інакше після цієї місії?
КУ: Люди постійно запитують мене про це. Я не знаю, чи достатньо часу, щоб повністю усвідомити місію. Але, мабуть, поступово починає усвідомлюватись, що ми буквально відправили чотирьох людей навколо Місяця, насправді далі від Землі, ніж будь-коли. І я думаю, що не лише ми змінили їх і команду контролю польотів від цього досвіду, але я думаю, що ми змінили сприйняття багатьох людей щодо Місяця, що просто чудово.
БС: Ви знаєте, яка буде ваша роль у Artemis III?
КУ: Я точно планую бути в команді INCO для Artemis III. Я не буду керівником цієї місії. Але я безумовно планую бути на консолі і сподіваюся зробити ще більш неймовірні фотографії під час цієї місії.
БС: Будь-які підсумкові думки?
КУ: Я просто хочу підкреслити, якою командною роботою це було. Камери апарату мали сценарій і план, що включало не лише команду INCO. Але щоб навести ці камери, мені потрібно було, щоб сонячні батареї були повернуті вперед у певному напрямку, тому я мусив координуватися з командирами енергетики. Іноді мені потрібно запитати команду GNC [керування, навігації та контролю], щоб повернути сам апарат, що абсолютно відрізняється від того, як ми діємо на МКС. Була наша команда зображень, яка займалася налаштуванням камер і правильною експозицією. Є інженери, які розробили ці системи.
Це було не лише я та команда INCO на консолі. Це справді була повна робота команди управління польотом, щоб отримати ці зображення.
Оригінал: www.livescience.com
Космос зараз: хто на орбіті, скільки ракет злетіло цього року