Стабільність Сонячної системи: чи наближається фінал?
· Наука
Астрономи вважають, що Сонячна система не є статичною, а планети здатні до міграції, що ставить під сумнів довгострокову стабільність нашого «космічного дому».
Сонячна система може виявитися значно менш стабільною у віддаленому майбутньому, ніж вважалося раніше. Нове дослідження, опубліковане 21 вересня в Astrophysical Journal Letters, вказує на те, що процес перетворення Сонця на червоного гіганта та подальше скидання ним маси може призвести до руйнування орбіт планет-гігантів набагато раніше, ніж прогнозували астрономи.
Динаміка маси та «космічні поштовхи»
Деякі астрономи припускали, що зовнішні планети можуть залишатися стабільними протягом дуже тривалого часу — можливо, до 100 мільярдів років, тобто ще довго після смерті Сонця. Однак нове моделювання демонструє інший сценарій. Є підстави вважати, що втрата маси Сонцем не буде рівномірною. У симуляціях припустили, що втрата маси відбуватиметься серією з тисяч невеликих викидів, кожен з яких становитиме приблизно 0,01% її маси.
Такі викиди створюватимуть ефект реактивної тяги, що штовхатиме Сонце в хаотичних напрямках. Хоча кожен окремий поштовх є незначним, у сукупності вони діють подібно до «випадкового блукання», надаючи зірці додаткову швидкість. Це, своєю чергою, суттєво впливає на гравітаційний баланс усієї системи.
Доля зовнішніх планет
Результати симуляції виявилися неочікуваними: у 77% випадків через зміну маси Сонця та відповідну зміну орбіт зовнішні планети починають перетинати шляхи одна одної. Це призводить до гравітаційних конфліктів, що можуть закінчитися викиданням планет із системи.
Згідно з висновками дослідників, у 40% випадків такі взаємодії провокують руйнування системи ще до того, як Сонце повністю перетвориться на білий карлик. Після трьох мільярдів років розвитку цього процесу загальний розпад системи спостерігається у 90% сценаріїв. В окремих випадках Сатурн може бути втрачений лише через кілька мільйонів років після початку фази червоного гіганта.
За цими результатами, до моменту зближення з іншими зорями від Сонячної системи вже може мало що залишитися для подальшого руйнування.
Попри те, що для внутрішніх планет — Меркурія, Венери, Землі та Марса — фінал буде визначений значно раніше через поглинання або критичне нагрівання сонцем, що розширюється, ці дані суттєво змінюють уявлення про «довголіття» решти планетних тіл. Утім, наголошують науковці, йдеться про перспективу багатьох мільярдів років, тому найближчим еонам існування системи нічого не загрожує.
За матеріалами Scientific American
Космос зараз: хто на орбіті, скільки ракет злетіло цього року