Тепло — головний ворог орбітальних дата-центрів: нове рішення від Sophia Space

· Майбутнє

Тепло — головний ворог орбітальних дата-центрів: нове рішення від Sophia Space

Стартап Sophia Space та Каліфорнійський технологічний інститут розробили інноваційні панелі TILE для ефективного відведення тепла від супутникових дата-центрів у глибокий космос.

Sophia Space

Щоразу, коли ви ставите запитання ChatGPT, комп'ютерні чипи у величезному центрі обробки даних починають працювати. У мить ока вони видають відповіді. Проте за лаштунками штучний інтелект споживає колосальну кількість електроенергії, води та генерує значне тепло.

AI-бум впливає на громади. Після появи 37 центрів обробки даних мешканці округу Генрайко, штат Вірджинія, зіткнулися зі стрімким зростанням рахунків за електроенергію. Школи та державні установи були змушені вимикати світло, вимикати комп'ютери та уникати використання обігрівачів, щоб знизити навантаження на енергомережу та зменшити витрати.

Генрайко — не виняток. Дедалі більший спротив спонукає багато штатів розглядати законодавчі акти, що обмежують будівництво нових об'єктів. На газонах і вздовж доріг з'явилися таблички «Ні центрам обробки даних». Але попит на AI продовжує зростати, а разом із ним — і потреба в обчислювальних потужностях.

Це змушує провідні AI-компанії дивитися в небо. Замість того щоб спрямовувати запити до наземних дата-центрів, майбутні завдання могли б виконувати тисячі супутників на сонячних батареях, що обертаються на орбіті. Результати потім передавалися б назад, а користувачі навіть не помітили б різниці.

Але існує серйозна перешкода: тепло.

Холодний вакуум космосу може здатися ідеальним місцем для охолодження чипів, але все не так просто. Через відсутність повітря та води, які могли б відводити тепло, орбітальні дата-центри змушені використовувати теплове випромінювання. Тут тепло перетворюється на інфрачервону енергію та випромінюється у відкритий космос, що часто вимагає масивного обладнання, яке збільшує вагу, вартість і складність конструкції.

З огляду на ці виклики, Каліфорнійський технологічний інститут (Caltech) та Sophia Space, каліфорнійський стартап, що розвиває орбітальні обчислення, нещодавно представили патент на систему охолодження чипів, розроблену для випромінювання тепла в глибокий космос. Під назвою Sophia TILE тисячі таких чипів можна об’єднувати у великі орбітальні дата-центри або організовувати в менші розподілені кластери.

Живлячись від сонячного світла, ці чипи можуть працювати безперервно, не виснажуючи ресурси Землі. Команда сподівається протестувати свою концепцію до 2030 року.

«Цей патент відображає інший підхід до комп'ютерної інфраструктури в космосі», — зазначив Леон Алкалай, засновник і технічний директор Sophia Space, у пресрелізі. «Замість того, щоб передавати енергію з орбіти на Землю, ми вирішили розмістити обчислювальні потужності в космосі, а на Землю передавати лише дані».

Проєкт приєднується до зростаючого міжнародного руху в напрямку орбітальних обчислень. Компанія ADA Space у співпраці з Чжецзянською лабораторією вже запустила супутники для свого сузір'я «Three-Body Computing» і планує розширення до значно більшої мережі. Тим часом американські компанії, включаючи SpaceX, Starcloud та Blue Origin, прагнуть отримати дозвіл на розгортання сузір'їв, які згодом можуть налічувати до мільйона супутників з підтримкою AI.

Безсумнівно, перегони розпочалися.

Космічний кадет

Орбітальні центри обробки даних складатимуться з високопродуктивних комп'ютерних чипів, розміщених у захисних кожухах, здатних витримувати суворі умови космосу. На орбіті вони отримуватимуть безперебійну сонячну енергію. На відміну від них, сонячні панелі на Землі потребують акумуляторів для накопичення енергії, яку можна використовувати після заходу сонця.

Сонячна енергія в космосі — не новина. Міжнародна космічна станція, супутники та інші космічні апарати давно покладаються на сонячні панелі. Останнім часом інженери розробили гнучкі легкі конструкції, такі як розгортані сонячні батареї NASA, які запускаються в щільно згорнутому стані, а потім розгортаються на орбіті.

Однак AI потребує значно більше енергії. Одна з давніх ідей збору сонячної енергії полягає в тому, щоб збирати її в космосі й передавати на Землю. Але такий підхід не повністю вгамовує зростаюче невдоволення центрами обробки даних. Вони все одно споживатимуть енергію на землі та займатимуть територію. Нова ідея змінює підхід: замість того щоб доставляти енергію до комп'ютерів, чому б не наблизити комп'ютери до джерела енергії?

Аргументи на користь виведення дата-центрів на орбіту стають дедалі вагомішими. Нещодавнє опитування Gallup показало, що близько 70 відсотків американців виступають проти будівництва центрів обробки даних поруч із місцем проживання, а експерти погоджуються, що задоволення майбутніх енергетичних потреб AI виключно на Землі стає все менш життєздатним.

Але хоча енергії в космосі вдосталь, головна проблема — це тепло. Без повітря чи води для його відведення комп'ютери в космосі повинні покладатися на теплове випромінювання. Це означає додавання великих, важких радіаторів до й без того громіздкої конструкції на сонячних батареях. У космосі вага — це гроші, і масштабування орбітальних дата-центрів коштуватиме дуже дорого (м’яко кажучи).


Гаряче і холодне

TILE вирішує проблему охолодження за допомогою спеціалізованого матеріалу, який перетворює тепло на інфрачервоне випромінювання. Концепція може здатися незвичайною, але все, що тепліше за абсолютний нуль, охолоджується саме так. Наші тіла, кухонні плити та автомобільні двигуни виділяють тепло у вигляді невидимого інфрачервоного світла.

Кожен модуль TILE поєднує сонячні елементи, теплоізоляцію, процесори, пам'ять та обладнання для оптичного зв'язку. Під електронікою розташований спеціальний шар для розподілу тепла, який запобігає виникненню небезпечних гарячих точок. Як і при встановленні розпеченої сковорідки на деко, він розподіляє тепло по значно більшій поверхні, перш ніж направити його до радіатора.

Модулі спроєктовані для спільної роботи. Тисячі TILE можуть з’єднуватися у гігантську обчислювальну мозаїку, де кожен діє як мінікомп'ютер, з’єднаний із сусідами. Подібно до сучасної енергомережі, розподілена архітектура підвищує надійність — якщо один модуль виходить з ладу, інші можуть перехопити його завдання — одночасно спрощуючи розподіл живлення та управління температурою.

Модульна конструкція також розв'язує практичну проблему: ракети не мають багато місця для вантажу. Подібно до розгортаних сонячних батарей NASA, дата-центр на основі TILE може бути запущений у компактній конфігурації, а потім розгорнутися у велику плоску обчислювальну платформу на орбіті.

Дивлячись у майбутнє, команда планує послідовний запуск кількох взаємопов'язаних масивів, схожих на «нитки перлів». Кожен із них зможе функціонувати як незалежний центр обробки даних, що обмінюється інформацією з іншими, ефективно розширюючи хмарні обчислення на орбіту.

Sophia Space планує демонстраційну місію на кінець 2027 року. До 2030 року команда очікує, що масив із 2 000 модулів TILE зможе забезпечити до мегавата виділеної обчислювальної потужності. Для порівняння: один наземний дата-центр може видавати сотні мегаватів, а майбутні центри обробки даних вимірюватимуться вже тисячами.

Існують проблеми, що виходять за межі чисто технічних. Орбіта Землі переповнена діючими космічними апаратами та сміттям, що підвищує ризик зіткнень. Наприклад, супутники Starlink від SpaceX часто виконують маневри ухилення після небезпечного зближення у 2019 році. Руйнування китайської ракети «Long March» у 2024 році створило загрозу для приблизно 1 000 супутників. Великі угруповання дата-центрів — SpaceX планує розмістити до мільйона на низькій навколоземній орбіті — додадуть ще більше трафіку.

Окрім зіткнень, астрономи стурбовані тим, що зростання кількості супутників може завадити вивченню Всесвіту, перешкоджаючи спостереженням телескопів та радіоастрономії.

Наразі орбітальні дата-центри навряд чи замінять наземні аналоги. Натомість вони, швидше за все, будуть їх доповнювати, обробляючи дані, зібрані космічними апаратами, і передаючи на Землю лише готові результати. Хоча ця сфера супроводжується галасом і суперечками, вона також має перспективу, і розвиток очевидно прискорюється.

«Це просто вибухове зростання», — сказав The New York Times Серджо Пеллегріно, інженер Caltech, який співпрацює із Sophia Space. «Нам потрібно стати більш звичними до того, що космос працює на нас».

Оригінал: singularityhub.com

Космос зараз: хто на орбіті, скільки ракет злетіло цього року

Про Що? — новини науки, технологій і світу