Ідеальний A-frame будинок у долині Гудзон, який варто відвідати
· Навколо Світу
Цей стильний A-frame будинок у Пайн-Плейнс — ідеальний вибір для тих, хто хоче змінити гамір Нью-Йорка на спокій лісу та архітектурний затишок.
У розпал літа, у чудові липневі вихідні, коли Нью-Йорк пригощав звичним коктейлем із переповнених тротуарів, безперервної метушні та такої вологості, що вона відчувалася майже як особиста образа, я зрозуміла: мені потрібно тікати. У штаті Нью-Йорк немає браку в місцях для втечі — чарівні готелі, бутик-готелі та нескінченна кількість перлин на Airbnb, — і вибір завжди є найскладнішою частиною. Навіть як корінна нью-йоркерка, я постійно відкриваю нові куточки долини Гудзону.
Цього разу я шукала не просто зміни декорацій; мені потрібно було повністю зануритися в природу. Я хотіла пити ранкову каву серед дерев, мати причину взути кросівки для хайкінгу та провести вихідні з меншою кількістю часу перед екраном і значно більшим контактом із живою природою. Після одного з моїх улюблених занять — «провалювання» в кролячу нору пошуків на Airbnb, звісно, — ми з партнером вирушили до «The Upstate A», нещодавно відремонтованого, надзвичайно затишного А-подібного будиночка в Пайн-Плейнс, який видавався саме тим перезавантаженням, що нам було потрібно.
Щойно ми залишили місто позаду, я відчула, як мої плечі розслабилися. Жителі мегаполісів зрозуміють це відчуття — той самий видих, який з’являється лише тоді, коли змінюєш гудки авто на широкі відкриті дороги. Трохи більше двох годин їзди від Мангеттена — і ми дісталися Пайн-Плейнс, чарівного та мальовничого містечка в долині Гудзону, розташованого прямо на кордоні округів Датчесс і Колумбія. (Якщо ви без власного авто, сідайте на поїзд до станції Райнкліфф, а звідти викликайте таксі).
Хоча двом людям навряд чи потрібен будинок із трьома спальнями, моє давнє бажання мати більше простору після майже десятиліття життя в компактній нью-йоркській квартирі зробило вибір очевидним. Є щось неймовірно полегшуюче в тому, щоб мати достатньо місця, аби вільно дихати, особливо коли до цього додається справжній ліс на задньому дворі.
Одразу після з’їзду з шосе нас зустріли довгі смуги ферм і пагорбів. Зрештою, ми побачили звивисту вулицю, на якій стоїть наш будиночок. Розташований на тихій ділянці землі з безкрайнім лісом позаду, будинок виглядав точно так само, як на фотографіях: дерев’яні панелі гармоніювали з темнішим дахом, а передній фасад був майже повністю скляним. Будинок був збудований ще в 1968 році, але його реконструювали та перепроектували у 2021 році.
Усі три спальні та дві повноцінні ванні кімнати розташовані на першому поверсі, поруч із пральною машиною та сушаркою. На другому поверсі ми знайшли вітальню з величезними скляними вікнами та балконом, де ідеально споглядати лісові краєвиди. Навпроти стояв обідній стіл, а праворуч — простора сучасна кухня з високотехнологічним обладнанням (та пляшкою вина в подарунок). Гвинтові сходи з кухні вели до окремого лофту, який можна використовувати як четверту спальню.
Ми швидко зрозуміли, що це не типовий «будиночок у лісі». Саме там, поруч із розлогими трикутними вікнами на всю висоту 6-метрової стелі, я по-справжньому оцінила продумане планування простору. У цих відкритих, наповнених світлом спільних зонах я зрозуміла, як цей А-подібний будинок може комфортно розмістити до восьми гостей.
Перш ніж остаточно облаштуватися, я хотіла ознайомитися з Пайн-Плейнс. Я не проводила багато часу в цьому містечку, лише проїжджала повз. За порадою господарів ми поїхали за п’ять хвилин до Chaseholm Farm — чарівної фермерської крамниці, де продають місцеві продукти та смаколики (наприклад, морозиво Alleyway, яке роблять у Согертісі, іншому містечку долини Гудзону). Це було на заході сонця, і ми якраз паркувалися, коли засвітилися святкові вуличні гірлянди. Дорогою назад я опустила вікна, вдихаючи свіже повітря.
На вечерю ми пішли в один із моїх улюблених закладів неподалік — Stissing House. Це одна з найстаріших таверн в Америці, а нині — популярне місце з камерними обідніми залами та лаунжами біля каміна. Біла колоніальна будівля з улюбленими світло-зеленими дверима була жвавою та наповненою приглушеним світлом. Після десерту (і ідеального літнього мартіні — горілка Ketel One з апельсиновою цедрою) я була більш ніж щаслива повернутися до свого неймовірно зручного ліжка.
Хоча ми спали в головній спальні з її елегантною ванною кімнатою, викладеною бірюзовою плиткою (та евкаліптовим спреєм для душу), я б з радістю зупинилася в будь-якій із кімнат — усі вони вирізняються яскравими кольоровими акцентами, затишною білизною та привабливими кімнатними рослинами. Наступного ранку я піднялася до вітальні, яка була залита сонячним світлом, що пробивалося крізь зелені крони дерев. Я зробила чашку кави (зерна надав господар) і насолоджувалася нею на балконі під спів птахів, що співали свої солодкі літні пісні. Перед тим, як вирушити на бадьорий хайкінг на гору Стіссінг, я кинула швидкий погляд на вуличне багаття біля лісу.
Крута стежка вгору, якою ми йшли, вела до пожежної вежі на горі Стіссінг. Мушу визнати, я трохи втомилася від підйому, але на вершині, дивлячись на кришталеві озера та яскраво-зелені пагорби, що, здавалося, тягнуться нескінченно, я була в захваті. Я згадала про разючий контраст із краєвидом із моєї бруклінської квартири у Вільямсбурзі, де через нові забудови я більше не бачу відкритої набережної та горизонту Нью-Йорка. Вдячність за цей момент, тишу та простір наповнила мене.
Після фінальної чудової вечері в сусідньому Oakhurst Diner, закладі старої школи, де можна пальчики облизувати, ми провели останню затишну ніч у мальовничому будиночку, перш ніж настав час вирушати в дорогу. Я залишила цей будинок, відчуваючи себе більш врівноваженою, ніж будь-коли, і (можливо, наївно) готовою впоратися з ще одним літом — як із партнером, так і з моєю токсичною любов’ю всього життя: Нью-Йорком.
Оригінал: www.cntraveler.com