Прорив у надпровідності може відкрити шлях до ультраефективної електроніки

· Наука

Прорив у надпровідності може відкрити шлях до ультраефективної електроніки

Дослідники відкрили новий підхід для підвищення температури надпровідності.

Прорив у надпровідності може відкрити шлях до ультраефективної електроніки

Дата:
17 червня 2026
Джерело:
Університет технологій Чалмерса

Резюме:

Неймовірний редизайн на нано-рівні, можливо, вирішив одну з найбільших проблем надпровідності. Дослідники зі Швеції виявили, що, тонко формуючи поверхню під ультратонким надпровідним матеріалом, вони можуть зберігати надпровідність при вищих температурах та під сильнішими магнітними полями.


Надпровідники одного дня можуть допомогти живити нове покоління ультраефективної електроніки, але великі технічні перепони тримали цю технологію здебільшого у дослідницьких лабораторіях. Тепер, вчені Університету технологій Чалмерса в Швеції розробили новий підхід, який вирішує одну з найбільших проблем у цій області: підтримку надпровідності при вищих температурах, водночас протистоячи сильним магнітним полям.

Цей прогрес може наблизити надпровідні технології до практичного використання в електроніці, енергетичних системах та квантових пристроях.

Сучасні цифрові пристрої, центри обробки даних та інформаційно-комунікаційні технології (IKT) відповідають за приблизно 6–12% світового споживання електроенергії. Оскільки попит на енергію продовжує зростати, дослідники шукають способи зробити електроніку значно ефективнішою.

Надпровідники є особливо привабливими, оскільки можуть проводити електричний струм без втрати енергії. На відміну від звичайних електронних систем, які витрачають енергію у вигляді тепла, надпровідники можуть передавати електрику без опору. Теоретично це може зробити електромережі, електроніку та квантові технології в сотні разів більш ефективними.

Чому важко використовувати надпровідники

Попри їхній потенціал, надпровідники стикаються з кількома перешкодами, які обмежують їхнє використання у реальному світі.

Однією з проблем є температура. Багато надпровідників працюють лише при надзвичайно низьких температурах, часто близько -200 градусів Цельсія. Досягнення та підтримка таких температур вимагає складних і енергоємних систем охолодження.

Магнітні поля є ще однією суттєвою проблемою. Сильні магнітні поля можуть послабити або навіть повністю усунути надпровідність. Це особливо важливо, оскільки багато розвинутих електронних систем та квантових технологій або генерують, або залежать від магнітних полів.

Щоб стати практичними для широкого використання, надпровідні матеріали повинні мати можливість працювати при вищих температурах (ідеально близько до кімнатної температури) і залишатися стабільними в умовах сильних магнітних полів.

Інша стратегія для посилення надпровідності

Дослідники витратили роки на покращення надпровідників шляхом зміни їхнього хімічного складу, але прогрес був обмеженим. Команда Чалмерса вирішила піти іншим шляхом.

"Формуючи поверхню, на якій лежить надпровідник, нам вдалося індукувати надпровідність при значно вищих температурах, ніж це було раніше можливо. Ми також виявили, що матеріал залишався надпровідним, навіть коли піддавався сильним магнітним полям", - пояснює Флоріана Ломбарді, професор фізики квантових пристроїв у Чалмерсі та провідний автор дослідження, опублікованого в Nature Communications.

Як мала зміна поверхні зробила велике значення

Дослідники працювали з матеріалом на основі оксиду міді з сімейства купратів. Купрати вже відомі своїми надпровідними властивостями при відносно високих температурах, але їх структура складна для модифікації після виготовлення.

Надпровідний шар, використаний у дослідженні, мав лише кілька нанометрів завтовшки, менше ніж одна мільйонна частина товщини людського волосся. Такі ультратонкі матеріали повинні вирощуватися на підтримуючій основі, званій субстратом, який діє як шаблон під час виготовлення.

Прорив полягав у тому, що були зроблені модифікації на нано-рівні самого субстрату.

"Оскільки атоми в субстраті розташовані в певному малюнку, вони можуть 'направляти', як атоми в надпровідному шарі осаджуються. Змінюючи дизайн поверхні субстрату, ми змогли вплинути на надпровідні властивості та забезпечити їх збереження навіть при вищих температурах та під впливом сильних магнітних полів," - пояснює Ерік Вальберг, дослідник в RISE Research Institutes of Sweden.

Перед нанесенням надпровідної плівки команда обробила субстрат у вакуумі при високій температурі. Цей процес створив впорядкований малюнок з маленьких гребенів і долин на поверхні.

Ці мікроскопічні особливості змінили електронне середовище, де субстрат і надпровідний шар зустрічаються, створюючи умови, що сприяли зміцненню надпровідності.

"Ми могли бачити, як властивості електронів почали мати переважний напрям у цій межовій області та діяти так, що стабілізувало та зміцнювало надпровідний стан," - каже Ломбарді.

Новий принцип дизайну для майбутніх надпровідників

Отримані результати вводять новий спосіб мислення щодо надпровідних матеріалів. Замість того, щоб зосереджуватися лише на відкритті нових матеріалів або зміні їхньої хімії, дослідники можуть поліпшити продуктивність, ретельно проектуючи поверхні, на яких ці матеріали вирощуються.

"Замість того, щоб шукати абсолютно нові матеріали або маніпулювати хімічними властивостями існуючих, ми тепер демонструємо, як надпровідність можна посилити, формуючи субстрат," - каже Ломбарді.

Дослідники вважають, що ця стратегія може зрештою допомогти надпровідникам функціонувати при значно вищих температурах, потенційно навіть наближаючись до кімнатної температури.

Ця робота також вказує на майбутні застосування в енергоефективній електроніці, сучасних квантових компонентах та технологіях, які повинні працювати в сильних магнітних полях.

"Це показує, що дуже маленькі зміни на нано-рівні можуть мати вирішальні наслідки і навіть можуть розблокувати весь потенціал надпровідності в майбутній електроніці," - каже Ломбарді.

Деталі дослідження

Дослідження "Підвищення надпровідності в ультратонких YBa2Cu3O7−δ плівках за рахунок нанофасетних субстратів" було опубліковане в журналі Nature Communications.

Автори: Ерік Вальберг, Ріккардо Арпаїа, Дебмаля Чакраборті, Олексій Калабухов, Девід Віньйоллес, Сиріль Прустав, Анніка М. Блек-Шаффер, Тіло Баух, Гьотц Зейбольд та Флоріана Ломбарді.

Дослідники, задіяні в проєкті, пов'язані з Університетом технологій Чалмерса, RISE Research Institutes of Sweden, Університетом Ка' Фоскарі у Венеції, Італія, Інститутом технології та науки Бірла - Пілані, кампусом K. K. Birla Goa, Індія, Інститутом науки освіти та досліджень (IISER), Індія, Уппсальським університетом, Швеція, Університетом Гренобль Альпи, Університетом Тулузи, INSA-T, Франція та Інститутом фізики, BTU Коттбус-Сенфтенберг, Німеччина.

Частину дослідження проводили в Myfab Chalmers, чистій кімнаті.

Фінансування надано Шведським науковим радою (VR), Фондом Кнута та Аліси Валенберг, Європейським Союзом через грант EIC Pathfinder та Німецькою дослідницькою спілкою.

Оригінал: www.sciencedaily.com

Про Що? — новини науки, технологій і світу