Що трапляється, коли батьки визнають свою помилку
· Human OS
Вибачення батьками може покращити стосунки з підлітками і сприяти зрощенню довіри.
Підліткова проблематика
Те, як батьки сприймають своїх дітей, може сильно впливати на їхнє самопочуття.
Ось як це може виглядати:
Підліткова дівчина підходить до своїх батьків із скаргою: «Я відчуваю, що ви даєте моєму старшому брату значно більше привілеїв. Це не лише через мій вік, я відчуваю, що ви більше довіряєте йому, ніж мені коли-небудь довірятимете».
Жан-Мішель Робішо, психолог в Університеті Монктон у Нью-Брансвіку, вивчає такі ситуації, коли підлітки відчувають образу через дії батьків. Під час роботи терапевтом в Єврейській загальноосвітній лікарні в Монреалі під час своїх докторатських досліджень, він стикався з сім'ями, у яких стосунки були пошкоджені, часто через біль, який виник, коли підлітки були молодшими. Це викликало у нього цікавість щодо того, яким чином реакції батьків на образу впливають на сімейні зв’язки та добробут підлітків.
Уявний випадок
У цьому уявному сценарії, Софи, так ми її назвемо, відчуває, що її порівнюють з її старшим братом, який досягає успіху і є добрим хлопцем, в той час як її вважають бунтаркою в родині. Її батьки піклуються про неї, тому надають їй менше автономії.
Робішо прагнув надавати своїм клінічним пацієнтам поради на базі досліджень, щоб допомогти їм вирішити конфлікти. Його дослідження стосується того, як вибачення вписуються в батьківство—чи є вони корисними і якими вони мають бути. Він цікавився, як запропонувати вибачення, що призводять до задовільного вирішення та благополуччя, але, починаючи свою роботу, він не знайшов багато досліджень з цієї теми.
Дослідження вибачень
Попередні дослідження підтверджують думку, що вибачення можуть полегшити прощення тих, кого завдали болю.
Каріна Шуман, яка також навчалася на докторській програмі в середині 2010-х, зауважила, що більшість досліджень з прощення вивчали перспективу жертви: «Як люди сприймають вибачення? Чи сприяє це прощенню?» Але вона задумалася про сторону порушника. «Що означає бути людиною, яка завдала шкоди, і що тоді спонукає вас до участі в відшкодуваленні?»
Для заповнення цього пробілу Шуман, тепер психолог в Університеті Піттсбурга, почала зосереджуватись на вибаченнях. «Що може вплинути на нашу готовність вибачитися? ... Як ми можемо зрозуміти, що спонукає порушників вибачатися?»
Тим часом Робішо помітив, що нерегулярні дослідження стосувалися динаміки, відмінної від батьківства, таких як державні чи інституційні вибачення і романтичні взаємозв'язки. Коли він зайняв свою першу посаду на факультеті в Університеті Монктон у 2022 році, він став рішуче налаштованим на дослідження вибачень у стосунках батьків та дітей.
Препятствия для вибачень
Шуман описала три основні бар'єри до вибачення на основі аналізу останніх досліджень. Найбільш загальною перешкодою є збереження обличчя. Люди захищають свій імідж.
«Це неприємне, незручне відчуття, коли нам доводиться стикатися з нашими помилками. Ми хочемо бути добрими людьми, партнерами. Всі ці фактори змушують нас почуватися дуже незручно»,— каже вона.
У той момент, коли ми усвідомлюємо, що наша поведінка була болісною, ми відразу думаємо про всі причини, чому ми поводилися так, як ми є. «Я стресую, втомлений, або ти не допомагав мені». Ми можемо створювати виправдання, навіть якщо не висловлюємо це вголос.
Додатково, багато конфліктів характеризуються подвійною відповідальністю.
«Ми часто відчуваємо, що не лише ми винні. Ми знаходимося в ситуації: "Так, мабуть, не варто було це робити," але в нас є сильне бажання відчувати себе добре».
Люди вважають, що якщо вони вибачаться першими, то це робить їх більш відповідальними за конфлікт, ніж інша людина. «Я турбуюсь, що ти подумаєш, що я на 100% винен»,— пояснює Шуман. Хоча конфлікти часто вважаються чіткими, з жертвою і порушником, іноді обидві сторони несуть відповідальність за неналежну поведінку.
Різні типи вибачень
Робішо вважає вибачення "психологічними вітамінами"—от як корисними для батьків і дітей він їх вважає.
«Коли ви робите помилку, ви створюєте можливість навчити своїй дитині кілька ключових цінностей і розвивати стосунки з нею»,— каже він.
Проте успішні вибачення містять конкретні елементи.
«Те, як ви формулюєте свої вибачення, також буде ключовим для досягнення прощення та всіх переваг, що з цим пов’язане... як для того, хто вибачається, так і для того, хто приймає»,— додає він.
Робішо разом із Шуман протестували вибачення, орієнтовані на жертву, і захисні вибачення серед франкомовних підлітків у Канаді. Вибачення, зосереджені на жертві, включали такі фрази, як «Мені шкода», «Те, що я зробив, було несправедливо», «Я тебе образив» або «Я швидко зреагував».
У протилежність цьому, захисні вибачення не демонструють співчуття до болю, який підліток може відчувати. Вони можуть пояснювати помилку, виправдовувати конкретні дії—«Я це зробив для твого блага»—звинувачувати дитину або зменшувати образу—«Це була просто жарт».
Робішо виявив, що батьки, які вибачаються своїм дітям, створюють середовище, яке сприяє прощенню.
«Ми маємо дані, які постійно показують, що чим більше батьки роблять це, тим вища ймовірність, що [підлітки] пробачать, але також здоровіші причини, чому вони пробачають».
Витримка у вибаченнях
У своїй клінічній практиці Робішо стикався з випадками, коли батьки вибачалися, включаючи виправдання своєї поведінки: «Ти був важким», «Я був хворий», «Твій батько не був там».
Проте такі відповіді не враховують почуттів підлітка і натомість зосереджуються на відчуттях батьків. Що звучить для підлітка, так це: «Те, що ти переживаєш, не є реальним», тоді як батьки мали на увазі: «Ми любимо тебе однаково».
«Я помітив, що сім'ї, де батьки могли знайти в собі сили вибачитися і взяти на себе відповідальність за свої вчинки... вони набагато краще справлялися після місяців терапії»,— каже він.
Висновки
Дослідження вибачень менш обширні, ніж психологія прощення, і Робішо все ще працює над деякими питаннями.
Проте одна тривога, яку він намагався вирішити на ранніх етапах свого дослідження, це популярна стурбованість щодо вибачень батьків. Деякі блоги та онлайн-поради від клініцистів стверджують, що вибачення перед дітьми можуть в якійсь мірі підривати батьківську авторитетність. Коли батьки вибачаються, це порушує традиційну динаміку влади.
«Коли ви вибачаєтеся, ви торкаєтеся до відносного довіри, зв’язку, турботи, любові, але ви не торкаєтеся ієрархії чи поваги»,— каже Робішо.
Він також хоче дізнатися, чи можуть серйозні випадки насильства або хронічні моделі поганого ставлення зменшити переваги вибачень.
«Що відбувається, коли це цикл або батьки постійно повторюють одну і ту ж помилку? Чи достатньо простих слів? Вони втрачають свою силу?»— запитує він.
Але що точно відомо: всі батьки помиляються. Кожен батько має моменти поганого батьківства.
Оригінал: greatergood.berkeley.edu