Вперше за 27 років встановлено новий світовий рекорд на милі
· Навколо Світу
Шотландський бігун Джош Керр встановив новий світовий рекорд на дистанції одна миля, подолавши її за 3 хвилини 42,66 секунди.
Уперше за 27 років чоловік встановив новий світовий рекорд із бігу на одну милю. Люди полювали на цей результат протягом століть.
Британські бігуни, зокрема, довгий час намагалися подолати фінішну пряму менш ніж за 4 хвилини; як свідчать записи, іноді вони бігали оголеними або намагалися виграти парі.
Оточений натовпом, що ревів в очікуванні історичної події, минулими вихідними шотландський бігун Джош Керр виправдав сподівання глядачів, встановивши новий світовий рекорд на дистанції в одну милю — він подолав її за приголомшливі 3 хвилини 42,66 секунди.
Це зусилля перевершило попередній рекорд у 3 хвилини 43,14 секунди, встановлений у 1999 році марокканським бігуном Хішамом Ель-Герруджем.
Рекордний забіг, що відбувся на стадіоні «Лондон», став кульмінацією восьмимісячної ініціативи, яку Керр — олімпійський призер у бігу на 1500 метрів та один із найуспішніших сучасних бігунів на середні дистанції — назвав «Проєкт 222». Назва походить від кількості секунд у милі, яку він мав пробігти за 3:42, — часу, необхідного для того, щоб переписати історію, і дала влучне ім'я амбітному досягненню, за яким британські атлети полювали вже давно.
«Я йду слідами велетнів», — сказав Керр журналістам після події, як повідомляють Ліам Тарм та Джордж Едвардс із The Athletic, посилаючись на тривалу спадщину британців, які намагалися встановити новий стандарт на милі.
Після офіційного підтвердження результату Керр стане сьомим британцем з 1913 року, коли почали вести офіційні записи, який володіє світовим титулом на дистанції 1 миля. Про це повідомляє World Athletics, міжнародний керівний орган легкої атлетики.
Масштаб досягнення Керра цього тижня порівнюють із подвигом Роджера Банністера, який у 1954 році став першою людиною, офіційно визнаною такою, що подолала «чотирихвилинну милю». У той час газета Daily Telegraph назвала цей результат «найбільшою спортивною цілю… такою ж невловимою і, здавалося б, недосяжною, як Еверест». Дехто вважав, що такий забіг неможливий і що будь-хто, хто спробує це зробити, ризикує життям.
Але Банністер довів скептикам, що вони помилялися. Незважаючи на вітряну погоду в день спроби, студент-медик Оксфордського університету побив світовий рекорд із результатом 3 хвилини 59,4 секунди.
«Здавалося, земля рухається разом зі мною, — сказав Банністер після забігу, згідно з даними Guinness World Records. — Я знайшов нове джерело сили та краси, про яке навіть не підозрював».
Цікавий факт: Оголошення результатів
Норріс Маквіртер, який згодом став співавтором і співредактором Книги рекордів Гіннеса, був стадіонним диктором під час доленосного забігу Банністера. Його сповнене напруги оголошення, пише Рекс Клівер для British Online Archives, було майже таким же пам’ятним, як і сам забіг Банністера.
«Пані та панове, ось результати дев’ятого змагання, 1 миля: першим прийшов номер 41, Р. Г. Банністер, Аматорська легкоатлетична асоціація, раніше представляв коледжі Екзетер і Мертон, Оксфорд, з часом, який є новим рекордом змагань та стадіону, і який — за умови ратифікації — стане новим англійським, британським національним, європейським, Британської імперії та світовим рекордом. Час був 3—», — сказав він, і після цього натовп вибухнув від захвату.
Рекорд Банністера невдовзі побив австралієць Джон Ленді. У період між 1979 та 1981 роками між британцями Себастьяном Коу та Стівом Оветтом точилася запекла боротьба, під час якої вони кілька разів обмінювалися новими рекордами. До Керра останнім британцем, який офіційно був найшвидшим у світі мильником, був Стів Крам — він здобув цей титул у 1985 році та утримував його до 1993 року, поки його не перевершив алжирець Нурредін Морселі.
Проте історичні архіви також наповнені неофіційними забігами, які ще більше розкривають британську одержимість милею. Одним із таких випадків є можливий забіг вуличного торговця Джеймса Парротта, який наприкінці XVIII століття пробіг милю вулицями Лондона, намагаючись виграти парі на 15 гіней.
«9 травня 1770 року Джеймс Парротт, вуличний торговець, пробіг довжину вулиці Олд-Стріт, тобто від стіни Чартерхаус на Госвелл-стріт до воріт церкви Шордіч (що становить виміряну милю) за 4 хвилини», — повідомляв журнал Sporting Magazine у 1794 році, як зазначає Джеймс Флетчер з BBC News.
Інші публічні парі поєднували випробування на швидкість із ризикованими витівками. У 1787 році Oxford Journal повідомив, що якомусь Пауеллу з Бірмінгема запропонували 1000 гіней, якщо він зможе пробігти милю менш ніж за 4 хвилини. Офіційні записи про цей забіг не збереглися, але спостереження за його тестовим забігом — 4:03 — свідчить, що «він біг повністю голим, і всі вірять, що він виграє парі».
У 1796 році чоловік на ім'я Веллер, біжучи за три гінеї, нібито подолав милю за 3:58. Такі змагання-парі були популярні в Британії у XVIII та XIX століттях.
«Жінки це робили, чоловіки це робили, молоді, старі, гладкі чоловіки — всі це робили, — розповів у 2014 році BBC News Пітер Редфорд, колишній олімпійський бігун і професор спортивної науки. — Іноді заради парі хтось казав: "Я можу пробігти дві милі за такий-то час, одночасно поїдаючи курку"».
Рекорд Керра був набагато науковішим, ніж ці забіги минулих років. Він використовував виготовлені на замовлення кросівки, аеродинамічний костюм, тренувався на високогір’ї в Нью-Мексико та залучив двох пейсмейкерів під час забігу.
«На доріжці я лише тіло, але за лаштунками стоїть неймовірна кількість роботи, — сказав Керр після забігу, як пише Джесс Віттінгтон для World Athletics. — Сьогоднішній результат — це наслідок усієї цієї наполегливої праці. Останнє коло було неймовірним. На останніх 110 метрах я просто нічого не чув».
Оригінал: www.smithsonianmag.com