Чому державна частка в AI-компаніях не вирішить проблему нерівності

· Навколо Світу

Чому державна частка в AI-компаніях не вирішить проблему нерівності

Спроби США отримати частки в провідних AI-компаніях викликають занепокоєння через можливі конфлікти інтересів та відмову від жорсткого регулювання галузі.

Минулого місяця президент США Дональд Трамп запропонував уряду придбати частки в компаніях, що займаються штучним інтелектом (ШІ), у відповідь на занепокоєння тим, що бум у цій галузі залишає більшість американців осторонь. Його політичний опонент, сенатор Берні Сандерс, раніше пропонував створити суверенний інвестиційний фонд із часткою до 50% у ШІ-компаніях, а за повідомленнями, OpenAI веде переговори про передачу уряду США 5% акцій у межах підготовки до IPO. Але чи є державна частка в компаніях зі сфери ШІ необхідною? І чи є це доцільним?

Володіння державою акціями компаній — не нова концепція. У багатьох країнах уряд володіє частками в підприємствах, які вважаються критично важливими для економіки або національної безпеки. Це можуть бути нафтогазові компанії, виробники сталі та заліза, банки, телекомунікаційні фірми, авіабудівні та суднобудівні підприємства тощо.

У США існує прецедент у вигляді Постійного фонду Аляски (Alaska Permanent Fund), який виплачує дивіденди громадянам за рахунок нафтових багатств штату. Протягом останнього року адміністрація Трампа уклала угоди про придбання часток у більш ніж двох десятках фірм у різних галузях, включаючи виробництво напівпровідників, ядерну енергетику, видобуток корисних копалин, квантові обчислення та металургію. Компанії OpenAI та Anthropic також пропонували створити публічний або суверенний фонд для розподілу багатства, створеного штучним інтелектом, серед населення.

Однак розробники ChatGPT і Claude суттєво відрізняються від виробників сталі, а володіння міноритарною часткою в компанії не означає суспільну власність і не гарантує, що американська громадськість отримає вигоду від прибутків компанії. Очікується, що штучний інтелект змінить кожну галузь і торкнеться кожного аспекту нашого життя. У США немає федеральних законів щодо ШІ, оскільки чинна адміністрація вважає, що це придушить інновації та послабить конкурентні позиції країни проти Китаю. Якби уряд володів частками в ШІ-компаніях, стимулів втручатися в питання безпеки, антимонопольного регулювання та контролю за контентом, а також вживати будь-яких регуляторних заходів, що можуть вплинути на ринкову вартість цих компаній, було б ще менше.

Можуть виникнути й інші конфлікти інтересів. Чи варто користувачам турбуватися про приватність і державне стеження? Чи будуть центри обробки даних отримувати дозвіл без громадських слухань або державного схвалення? Як бути зі зростаючою кількістю судових позовів проти ШІ-компаній — чи зможуть користувачі та штати судитися з ними, якщо уряд володітиме їхніми частками? Коли Apple та OpenAI зустрінуться в суді, чию сторону прийме уряд? А що, якщо їхні доходи впадуть — чи зробить державна власність ці фірми «занадто великими, щоб збанкрутувати»? Це дуже слизька доріжка.

Коли уряд стає акціонером приватної структури, «політика переважає над прибутками, процвітають фаворитизм і кумівство, страждають інновації, розмивається конкурентоспроможність, а регулювання корумпується», — написав цього тижня колишній кандидат у президенти Майкл Блумберг, назвавши таку ідею «небезпечною».

Це дискусійне питання. Мона Слоун та Емануель Мосс, професори науки про дані з Університету Вірджинії, у своїй нещодавній статті аргументували, що оскільки системи ШІ «є інфраструктурою, яка життєво важливим чином перетинається з громадськими інтересами», їх слід переосмислити як комунальні послуги (public utility). За їхніми словами, це забезпечить підзвітність громадськості та створить демократично керовану інфраструктуру ШІ.

Цікаво, що, досліджуючи питання володіння частками в ШІ-компаніях, США розглядають шлях, яким уже пішов Китай. Пекін володіє частками у великих технологічних компаніях, відомими як «золоті акції», що дають йому особливі права голосу та право вето на корпоративні рішення. Китайський державний інвестиційний фонд у сфері ШІ планує інвестувати в одну з найвідоміших компаній галузі — DeepSeek.

Проте володіння китайським урядом частками в ШІ-компаніях здебільшого спрямоване на самодостатність. Національний фонд ШІ орієнтується на фірми по всьому екосистемному ланцюгу — від проектування чіпів до прикладних програм ШІ, — і його інвестиції мають на меті узгодження діяльності компаній зі стратегічними інтересами країни. Китай також пропонує стимули та субсидії, водночас суворо і швидко регулюючи такі питання, як безпека, контент та експортний контроль, щоб забезпечити «безпечний і контрольований» штучний інтелект, як зазначив минулого тижня голова КНР Сі Цзіньпін.

Американці не так захоплені штучним інтелектом, як люди в інших частинах світу. Це занепокоєння, швидше за все, зростатиме, оскільки майбутні IPO зроблять жменьку людей в індустрії ШІ надзвичайно багатими. Трамп має рацію, хвилюючись, що вигоди не розподіляються справедливо серед широкого загалу. Але державна частка в компаніях зі сфери ШІ — не вихід. Натомість державний фонд на кшталт китайського, який інвестує в стартапи, або інститут безпеки ШІ, подібний до тих, що діють у Сінгапурі чи Великій Британії, є кращим вибором як для індустрії, так і для громадськості.

Оригінал: restofworld.org

Про Що? — новини науки, технологій і світу