Як запах формує наші спогади: науковий погляд

· Human OS

Як запах формує наші спогади: науковий погляд

Нюх має унікальну здатність активувати глибокі спогади та емоції, тому свідома увага до запахів довкілля допомагає краще відчувати теперішній момент.

Семін Носрат: Я спустилася до пристані Берклі. Потім повіяв вітерець із затоки, і я вперше впіймала цей запах — морської води, води затоки. Цей солоний запах, який є таким фундаментальним, таким глибоким. Він буквально в атомах моєї душі. Це пікантний, солоний, трохи специфічний аромат. Він не надто різкий, але його достатньо, щоб мій ніс його вловив, і він одразу викликає в пам’яті дитячі ігри в приливних басейнах, і те, що в Південній Каліфорнії називають «морським шаром» — цей густий шар туману. Ми часто в’їжджали в цей туман ранками. Це було таке фундаментальне спогад. Це дійсно... я б сказала, слово «транспортування» тут підходить найкраще. Коли я вдихаю цей запах, я ніби переношуся на зустріч землі й моря, і я гостро відчуваю океанське середовище, морське життя і те, що я перебуваю, певною мірою, на краю світу.

Як і в багатьох, у мене було непросте дитинство. Для мене єдиною простою і зрозумілою річчю в ньому були мої стосунки з океаном і водою. Тому я завжди люблю бути «транспортованою».

Дачер Келтнер: Вітаємо на шоу «Наука щастя». Я — Дачер Келтнер.

Подумайте про те, коли востаннє якийсь запах зупиняв вас посеред руху. Можливо, це був запах свіжоскошеної трави, океанського повітря, дощу на сухій землі, розмарину чи прянощів, які миттєво переносили вас у дитинство. Серед усіх наших чуттів нюх найтісніше пов’язаний із ділянками мозку, що відповідають за поведінкові та емоційні реакції. Саме тому певні аромати викликають сильні емоції та пробуджують спогади. Це неймовірно потужне і недооцінене чуття, яке може впливати на наше фізичне та ментальне самопочуття.

Сьогодні ми почуємо історію від Семін Носрат, шеф-кухарки, телеведучої та авторки бестселерів, про те, як вона використовує свій нюх як ключ до спогадів, власної ідентичності та емоційного благополуччя.

Семін Носрат: Велика частина мого кулінарного процесу відбувається в саду, тому там нюх надзвичайно важливий і є такою чудовою його частиною. У всьому, що я роблю в житті — готуванні, садівництві чи будь-чому іншому — я завжди шукаю можливості вийти за межі думок і повернутися у власне тіло.

Дачер Келтнер: Згодом до нас приєднається моя колега Люсія Джейкобс, почесна професорка психології Каліфорнійського університету в Берклі, де я викладаю свій курс «Наука щастя».

Люсія розповість про наукове підґрунтя того, чому нюх має такий глибокий вплив на наш настрій і чому він може бути значно важливішим для нашого благополуччя, ніж ми усвідомлюємо.

Люсія Джейкобс: Існують докази різноманітності назального мікробіома. Можливо, існує прямий зв’язок із кишечником. Водночас нюх синхронізує роботу всього мозку, активуючи наші емоційні центри та центри пам’яті.

Це неймовірно важливо.

Дачер Келтнер: Але спочатку — моя розмова із Семін Носрат після короткої перерви.


Вітаємо знову в «Науці щастя». Я — Дачер Келтнер. Сьогодні ми досліджуємо, як більш пильна увага до запахів навколишнього середовища, особливо природних ароматів, допомагає нам почуватися більш приземленими, присутніми в моменті та пов’язаними з чимось, що значно більше за нас самих. Наша гостя — шеф-кухарка, письменниця та телеведуча Семін Носрат.

Її бестселер «Сіль, жир, кислота, жар» вшановує їжу як глибоко чуттєвий, тілесний досвід. Її найновіша книга «Хороші речі» (Good Things) поєднує рецепти, спогади та ритуали, що перетворюють їжу на частину значно ширшої історії життя.

Для Семін запах — це те, що вона зазвичай відчуває на кухні. Але для нашого шоу ми попросили її вийти на вулицю та влаштувати «прогулянку запахів» — це означає провести 10–15 хвилин на свіжому повітрі, глибоко дихаючи носом і звертаючи увагу на аромати довкола, щоб побачити, що відкриє для себе розум.

Семін, дякую, що ви тут.

Семін Носрат: О, я дуже рада бути тут.

Дачер Келтнер: Для нас це честь.

Семін Носрат: Дякую.

Дачер Келтнер: Сьогодні ми зосередимося на нюху та ароматах. Це та частина кулінарії, яка є очевидною, але водночас недооціненою. Сучасна наука каже, що нюх — це надзвичайно складна система: 12 мільйонів клітин у вашому носі обробляють аромати, і це одна з найдавніших модальностей.

Мені цікаво, коли ви зрозуміли, що їжа, приготування страв і аромати навколо них пов’язують вас із чимось, що стосується вашої глибинної ідентичності та світу, у якому ви живете?

Семін Носрат: Думаю, ще до того, як я стала кухаркою — ще в дитинстві. Коли ми приходили додому, а моя сім’я з Ірану, мама пишалася тим, що готувала для нас перські страви, тому в нашому домі завжди було особливе повітря. Коли мама готувала, пахло шафраном, рисом, хрустким тахдігом на дні каструлі.

Дачер Келтнер: Так.

Семін Носрат: Там був сушений лайм, іноді званий оманським лаймом, який має дуже специфічний гірко-кислий запах і смак. Мама кидала цілий лайм або два в певні рагу, і це наповнювало дім таким знайомим і знаковим ароматом.

Дачер Келтнер: Я хочу заглибитися в ефект впливу запаху на пам’ять та ідентичність. Наука про нюх каже, що нюхова система йде прямо до пам’яті, оминаючи багато структур мозку. У вашій чудовій книзі «Хороші речі» ви пишете про запах часнику на задньому дворі ваших дідуся і бабусі...

Семін Носрат: Так.

Дачер Келтнер: Розкажіть, як це було частиною вашої ідентичності.

Семін Носрат: Мої бабуся і дідусь по батьковій лінії жили в Сан-Дієго неподалік від нас, і ми мали щотижневий ритуал — суботній обід у них. У нас не було багато чого, щоб розважитися, тому ми вчилися бавити себе самі. Часто це було на задньому дворі, малюючи «класики» на асфальті.

І здавалося, що щоразу, коли ми там були — майже як за годинником щосуботи — там стояв цей запах. Дуже сильний запах на задньому дворі, природи якого я ніколи не розуміла.

Я знала, як пахне часник. Моя мама готувала з ним, бабуся і дідусь теж. Я була знайома з цим ароматом, але в тому, як багато часнику використовували наші сусіди — філіппінська сім’я — було щось настільки потужне... Їхні кулінарні традиції, особливо адобо, вимагали багато часнику.

Тож у мене виникла ця сильна асоціація з майже приголомшливим запахом, від якого я як дитина навіть відчувала роздратування. Я думала: «Ми просто намагаємося спокійно пограти в класики!»

Дачер Келтнер: Ми називаємо це «ефектом Пруста»: коли спогади виринають через запахи. Чи розповідає вам нюх щось інше про страви, ніж смак?

Семін Носрат: Мені здається, що на кухні нюх — це найбільш недооцінене чуття. Це дуже важливий інструмент. Я можу бути в іншому кінці кімнати й почути запах буряків у духовці, про які забула, і зрозуміти: вода википіла, і соки починають карамелізуватися. Ви можете налаштувати ніс, як ще один м’яз, який потрібно тренувати.

Що цікаво — і «прогулянка запахів» це підтвердила — я не впевнена, що в мене такий вже гострий нюх.

Дачер Келтнер: Ви хочете у чомусь зізнатися?

Семін Носрат: Ну, цікаво, адже нюх — це величезна частина смаку. Близько 80% вашого досвіду смаку — це саме запах. Іноді я думаю: можливо, я люблю страви з великою кількістю морської солі та кислоти саме тому, що мій нюх відносно слабкий? Можливо!

Велика частина мого готування відбувається в саду, тому запах там надзвичайно важливий. Я завжди шукаю можливості вийти з голови в тіло, і виявила, що використання ароматів допомагає мені дихати, а отже — заспокоюватися. Іноді я просто зриваю листя герані чи вербени або наношу краплю ефірної олії на комірець, щоб нагадати собі про необхідність дихати.

Дачер Келтнер: Бути в тілі. Я теж так роблю щодня.

Семін Носрат: Так.

Дачер Келтнер: Я хочу окреслити контекст «прогулянки запахів». Ми дізнаємося, що аромати навколо нас впливають на нейрофізіологію. Наприклад, вдихаєш розмарин — і відчуваєш спокій. Запахи дають відчуття місця. Ми розуміємо, де ми перебуваємо у просторі.

Отже, перед тим як піти на таку прогулянку, чого ви очікували?

Семін Носрат: Я пішла до пристані Берклі. Хотіла гарантувати собі успіх — що там точно буде чим дихати. Я знала, що там буде запах моря, затоки.

Я вийшла з машини зі своїм маленьким собакою Фавою, і вона нюхає все. Спостерігати за тим, як Фава оцінює запахи, дуже корисно, бо для неї в усьому є інформація. Вона така допитлива.

Там було прохолодно, вітряно і сіро. Потім повіяв вітер із затоки, і я впіймала перший подих морської води — цей фундаментальний запах. Це перенесло мене в дитинство. Я виросла на пляжі. І цей туманний ранок справді нагадував мені «морський шар» у Сан-Дієго. Це справді «транспортує».

Я відчуваю, що перебуваю на узбережжі, хоча живу всього за кілька миль звідти. Я ніби на зустрічі землі та моря, на краю світу.

Як і у багатьох людей, у мене було складне дитинство. Але для мене однією простою річчю в ньому були стосунки з океаном і водою. Тому я завжди люблю бути «транспортованою».

Дачер Келтнер: Які ще аромати ви помітили під час прогулянки?

Семін Носрат: Головним був дикий фенхель. Це була основна причина, чому я туди пішла. Він зараз на піку аромату, переходить зі стадії цвітіння в насіння. Він дуже, дуже солодкий і запашний.

Я згадала, як молодим кухарем вперше зіткнулася з диким фенхелем у Chez Panisse, і це викликало ажіотаж. Це нагадує мені дуже динамічний період мого життя.

Я багато років відчувала себе трохи некомфортно у власній шкірі, особливо у свої 20. Але потім настало відчуття радості від розуміння того, яка я кухарка і що для мене важливо. Це був період допитливості, навчання, відкриття світу.

Дачер Келтнер: Ви відверто говорили про свої труднощі та тривожність. Я ціную це. Думаю, людям корисно це чути. Як ви думаєте про «прогулянку запахів» як про спосіб повернутися в тіло?

Семін Носрат: Це дуже простий інструмент, доступний кожному з нас. Як і прогулянки заради відчуття «трепету» (awe walks), це допомагає мені вийти з голови і повернутися в тіло. Оскільки я проводжу занадто багато часу в своїх думках, будь-яке нагадування про те, що у мене є тіло (сміється), дуже корисне.

Дачер Келтнер: Семін Носрат, дякую, що знайшли час у своєму насиченому графіку.

Семін Носрат: Це честь для мене.

Дачер Келтнер: Далі ми дізнаємося, чому наш нюх має такий визначний зв’язок із пам’яттю та емоціями.

Люсія Джейкобс: Ваш мозок випускає ці маленькі відростки крізь череп, крізь так звану решітчасту кістку, прямо в ніс, щоб ловити хімічні речовини. Тобто буквально — ви відчуваєте зовнішній світ.

Дачер Келтнер: Психологиня Люсія Джейкобс розповість про науку запахів і мозку, далі.


Вітаємо знову в «Науці щастя». Я — Дачер Келтнер.

Сьогодні ми говоримо про те, як нюх може йти пліч-о-пліч із нашим благополуччям. До нас приєдналася одна з найкреативніших вчених, яких я знаю, моя колега Люсія Джейкобс, почесна професорка психології Каліфорнійського університету в Берклі. Люсія, дякую, що ви з нами.

Люсія Джейкобс: Дякую, дуже рада бути тут.

Дачер Келтнер: Нейронаука тривалий час робила акцент на зорі, адже ми — візуальний вид. Чому ви вважаєте нюх недооціненим?

Люсія Джейкобс: Усе почалося з Аристотеля, який зневажливо назвав нюх «тваринним, примітивним чуттям».

Пізніше було багато непорозумінь у XIX столітті. Звісно, ми, примати, еволюціонували з чудовим кольоровим зором. Ми втратили другу нюхову систему, яка є у більшості ссавців — вомероназальну. Тому логічно, що ми в першу чергу думаємо про зір. Але водночас ми виявили, що пам’ять краще консолідується, якщо ми дихаємо носом, а не ротом. Назальне дихання — це «майстер-синхронізатор» функцій мозку, зокрема під час сну, під час фази швидкого сну (REM-sleep).

Дачер Келтнер: Я виріс серед евкаліптів у Південній Каліфорнії, у них неймовірний аромат. Потім переїхав у гори Сьєрра, де панували сосни та кедри. Коли я вступив до університету в Санта-Барбарі й відчув запах евкаліпта, я ледь не заплакав, бо це викликало в мені глибоке відчуття дому та спогади про дитинство. Як це працює?

Люсія Джейкобс: Ваш мозок через решітчасту кістку «виставляє» нервові закінчення в ніс, щоб ловити молекули. Потім це всього три синапси до гіпокампа — ділянки, необхідної для епізодичної пам’яті. Іронія в тому, що епізодична пам’ять вважається найвищою формою пам’яті, «надто людською», проте її найпотужнішим тригером є примітивне чуття, що приходить зі світу.

Крім того, оскільки нюх має масивні проекції до емоційних центрів — мигдалеподібного тіла — не існує запаху, який кодується безсторонньо. Усі вони мають емоційне забарвлення. Смак кави, наприклад, складається з 800 різних одорантів. Це кодується ансамблями нейронів, дуже схожими на ті, якими кодується пам’ять. Гіпокамп і нюхова система настільки тісно пов’язані, що їх майже неможливо розділити.

Дачер Келтнер: Ви кажете, що нюх «втілений» (embodied). Що це означає?

Люсія Джейкобс: Я спираюся на філософів «втіленого пізнання»: когніція — це не лише мозок. Це тіло, яке діє, і воно вбудоване в середовище. Нюх тут блищить, бо ми живемо в невидимому «хімічному супі». Оскільки нюхова система не проходить через таламус (центр уваги), ми не маємо свідомого доступу до більшої частини нюхового пізнання, і, ймовірно, тому не надаємо йому належної оцінки.

Дачер Келтнер: Багато людей говорять про мікробіом кишечника. А що таке назальний мікробіом?

Люсія Джейкобс: Ми маємо мікробіоми всюди. Назальний мікробіом змінюється залежно від середовища. Весь день ми вдихаємо повітря, яке несе спори, грибки, віруси та бактерії. Вони потрапляють у ніс, ми їх ковтаємо, і вони йдуть у кишечник.

Працівники, які живуть у стерильних «чистих кімнатах», часто мають проблеми з настроєм. Коли ви втрачаєте нюх, спостерігається зростання тривожності та депресії. Дослідження студентів, які проводили час у лісі, показало, що за 8 тижнів їхній назальний мікробіом став різноманітнішим, а настрій і емоційний стан значно покращилися порівняно зі студентами в місті.

Це синхронізує весь ваш мозок, активуючи центри емоцій та пам’яті. Це надзвичайно важливо.

Дачер Келтнер: Як нам практикувати це щодня?

Люсія Джейкобс: Не потрібно багато часу. Досить частих, коротких контактів із природними запахами. Виділіть 15 хвилин на день — ідіть і «нюхайте троянди», буквально. Постарайтеся урізноманітнити цей досвід. Як ми маємо «їсти райдугу» з овочів, так само варто «нюхати райдугу» природи.

Дачер Келтнер: Люсія Джейкобс, дякую за розмову.

Люсія Джейкобс: Це було чудово, як завжди. Дякую.

Оригінал: greatergood.berkeley.edu

Про Що? — новини науки, технологій і світу