Індонезія платить ціну за невідповідні економічні політики

· Азія

Індонезія платить ціну за невідповідні економічні політики

Індонезія страждає від фінансових криз, викликаних невідповідністю економічних політик.

Індонезійські виводи капіталу, ослаблення валюти та зростання витрат на запозичення є симптомами глибшої проблеми в політиці. З моменту, як президент Прабово Субіанто вступив на посаду наприкінці 2024 року, фіскальна та монетарна політики функціонують несинхронно, ослаблюючи довіру інвесторів та посилюючи економічні вразливості.

Першим ударом по довірі інвесторів стало "джамбо" кабінет Прабово, наповнений політичними союзниками та призначеними представниками коаліції, багато з яких не мали достовірної економічної експертизи. Наступні оголошення політики підкріпили ці побоювання, зокрема програма безкоштовного харчування в школах з бюджетом у 71 трильйон рупій (4,3 млрд доларів США), яка не мала достовірної моделі реалізації, та схема сільських кооперативів, яка не має чіткого оперативного фреймворку.

Екстремальне скорочення бюджету, оголошене в січні 2025 року, включало зменшення регіональних трансфертів, що суперечить звичайній стратегії управління бюджетом і сприяло скороченню на 1,38 відсотка у компоненті державних витрат ВВП. Це скорочення було контрпродуктивним, оскільки сповільнена економіка Індонезії потребувала фіскальної експансії, а не скорочення.

Громадське невдоволення урядом досягло піку в серпні 2025 року, з масовими демонстраціями по всій країні. Негайним тригером стало оголошення про місячну житлову допомогу в 50 мільйонів рупій (2800 доларів США) для кожного члена парламенту, що сприймалося як несприйнятливе до публіки, яка стикається зростанням витрат на життя.

У вересні 2025 року Пурбая Юдхі Садева несподівано замінив Срі Муляні Індраваті на посаді міністра фінансів. Першою політикою Пурбая було переведення резервів уряду з центрального банку до державних банків, незважаючи на достатню ліквідність у банківському секторі, де невидані кредити становили 2408 трильйонів рупій (134,2 мільярда доларів США) у вересні 2025 року. Рік закінчився з фіскальним дефіцитом у 2,92 відсотка ВВП, перевищуючи початкову мету 2,53 відсотка.

Бюджет першого кварталу 2026 року був не менш тривожним, з витратами, що зросли на 31,4 відсотка у річному вимірі, частково через зростання цін на енергію та субсидії у відповідь на постачальні шоки, викликані війною США та Ізраїлю проти Ірану. Доходи зросли лише на 10,5 відсотка. Внаслідок цього фіскальний дефіцит досяг 0,93 відсотка ВВП у першому кварталі, проти запланованого річного дефіциту у 2,86 відсотка на 2026 рік. Зміна міністра не покращила фіскальний прогноз.

З моменту вступу Прабово на посаду в жовтні 2024 року рупія втратила 14,3 відсотка своєї вартості, а Індекс композитної біржі Джакарти впав більш ніж на 26 відсотків. Баланс платежів Індонезії змінився на дефіцит у 7,8 мільярда доларів США у 2025 році та 9,1 мільярда доларів США у першому кварталі 2026 року з профіцитом у 7,2 мільярда доларів США наприкінці 2024 року.

Довіра, здається, підривалася з обох боків кордону, з приблизно 8,9 мільярда доларів США виведення іноземних інвестицій з індонезійських активів і 28,2 мільярда доларів США виводу капіталу з боку індонезійських громадян у 2025–2026 роках. Доходність державних облігацій зростала і залишалася високою, оскільки ринки продовжують враховувати вищу ризикову премію.

Оскільки рупія залишалася під тиском, досягнувши піку у 18 171 рупію за долар США 9 червня 2026 року, Банк Індонезії підвищив ставки на 50 базисних пунктів у травні 2026 року, за ним слідували подальші підвищення на 25 базисних пунктів 9 і 18 червня. Підвищення ставок супроводжувалося зростанням дохідності облігацій Банку Індонезії в рупіях, інтервенціями на спотовому та бездоставочному валютному ринку та повторним відкриттям аукціонів РЕПО з термінами на 3, 6, 9 та 12 місяців.

Нові регуляції щодо експорту валют були введені в червні 2026 року, щоб зберегти експортні доходи в державних банках. З 1 липня 2026 року межа для покупки іноземної валюти без обгрунтованої угоди була знижена до 10 000 доларів США — на 90 відсотків за дев'ять місяців. Рупія відреагувала на ці заходи, відновившись до приблизно 17 700 рупій за долар США до середини червня.

Проте відновлення рупії виглядає недовговічним. З 16 червня вона знову почала знецінюватися після внесення поправок до закону про розвиток та зміцнення фінансового сектора 2023 року. Серед його положень була юридична імунітет для покупців спеціальних суверенних облігацій Данантар, яка захищає їх від кримінальних переслідувань, цивільних позовів та податкових розслідувань.

26 червня міністр фінансів оголосив про переведення 400 трильйонів рупій (24,5 мільярда доларів США) у державні банки у відповідь на скарги про скорочення ліквідності. Банки вже утримують 2576 трильйонів рупій (143,6 мільярда доларів США) у невиданих кредитах, і при високих процентних ставках вливання ліквідності назад у систему навряд чи збільшить попит на кредити. У 2025 році уряд також зняв 276 трильйонів рупій (15,4 мільярда доларів США) з банківського сектору за нижчою процентною ставкою, але до кінця року було знято лише 75 трильйонів рупій (4,2 мільярда доларів США). Важко очікувати кращого результату цього разу.

Як зазначив професор Соедраджад Джівандоно в своїй Лекції Пам'яті Садлі 2026 року, монетарна та фіскальна політики можуть досягти лише обмежених цілей окремо. Стійкий та інклюзивний економічний ріст вимагає, щоб обидва ці сектори працювали на загальну мету, усвідомлюючи, що робить інший і чому. В Індонезії, особливо в останній рік, цього усвідомлення, здається, не вистачає. А економіка платить ціну.

Тітік Анас є викладачем в Університеті Паджаджаран і колишнім спеціальним радником міністра фінансів Індонезії з питань формулювання фіскальної політики у секторі.

Оригінал: eastasiaforum.org

Про Що? — новини науки, технологій і світу