Нова програма Чотиристороннього партнерства: порти, кабелі та мінерали
· Азія
Чотиристороннє партнерство анонсувало нові ініціативи для розвитку інфраструктури в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Найважливіша подія в Індійсько-Тихоокеанському регіоні
Найзначнішим розвитком в Індійсько-Тихоокеанському регіоні минулого тижня, ймовірно, стали не промови, виголошені на Діалозі Шангрі-Ла в Сінгапурі.
Більш важливими були рішення, оголошені декількома днями раніше на зустрічі міністрів закордонних справ Чотирьох (Quad) в Нью-Делі, де Індія, Японія, Австралія та США представили нові ініціативи щодо інфраструктури в Тихому океані, такі як порт на Фіджі, морське спостереження та усвідомлення морської сфери, партнерства у критичних мінералах та багато іншого.
Хоча військова конкуренція домінувала в обговореннях на Діалозі Шангрі-Ла, акцент Quad на Фіджі вказує на більш широкий розвиток у рамках Індійсько-Тихоокеанського регіону.
Стратегічна конкуренція все більше виходить за межі військових балансів, щоб охопити інфраструктуру, логістичні мережі та морські коридори, що підтримують торгівлю, енергетичні потоки та зв'язок.
Ініціативи, оголошені в Нью-Делі, відображають цей зсув, підкреслюючи, наскільки економічна географія знову стає центральним чинником у динаміці регіональної влади.
Фокус на Фіджі, разом з проектом Індії «Великий Нікобар» в східному Індійському океані, відображає стратегічну логіку, що охоплює Індійсько-Тихоокеанський регіон від Індійського океану до Тихого. Цей зсув відображає зміни в структурі самої економіки Індійсько-Тихоокеанського регіону.
За даними ЮНКТАД, близько 80% світової торгівлі за обсягом здійснюється морським шляхом. Багато зростання Азії залежить від морських маршрутів, що простягаються від Перської затоки через Індійський океан, протоку Малакка і Південно-Китайське море до Тихого океану.
Економічне значення Південно-Китайського моря виходить далеко за межі самого регіону. Приблизно третина світової морської торгівлі, вартістю понад 3 трильйони доларів США щорічно, проходить через його морські шляхи.
Ця водна артерія також транспортує понад 30% світової торгівлі нафтовими ресурсами та майже 40% світового обсягу постачання зрідженого природного газу, що робить її одним із найважливіших енергетичних транзитних маршрутів у світі.
Оскільки торгівля та ланцюги постачань стають все більш зосередженими навколо відносно невеликої кількості морських маршрутів і вузьких місць, інфраструктура набула більшої стратегічної значимості.
Порти, логістичні центри, телекомунікаційні системи та підводні кабелі більше не розглядаються просто як комерційні активи. Їх оцінюють за стійкістю, доступом та економічною безпекою.
Зростаючий економічний вплив Китаю прискорив цей зсув. Пекін є найбільшим торговим партнером для більшості економік Східної та Південно-Східної Азії.
Китай фінансував або будував інфраструктурні проекти в Азії, Африці, на Близькому Сході та в Тихому океані в рамках Ініціативи «Пояс і шлях».
Китайські компанії також розвинули комерційні інтереси в портах, логістичних об'єктах і телекомунікаційних мережах у кількох стратегічно важливих морських регіонах.
Для таких країн, як Австралія, Японія та Індія, проблема полягає не стільки в володінні окремим проектом, скільки в кумулятивному ефекті розширення китайського впливу через інфраструктуру та мережі зв'язку, які підкріплюють регіональні економіки.
Острівні держави Тихого океану стали все більш важливими в цьому контексті. Протягом значної частини постколоніального періоду ці острови займали відносно маргінальне місце в стратегічному мисленні Індійсько-Тихоокеанського регіону.
Ця припущення більше не діє. Китайська дипломатична діяльність та інвестиції в інфраструктуру розширились по всій Кирибаті, Соломонових Островах, Папуа - Новій Гвінеї, Вануату та інших місцях.
Угода про безпеку 2022 року між Китаєм і Соломоновими Островами підвищила занепокоєння в Індійсько-Тихоокеанському регіоні, що економічна взаємодія може поступово сприяти більш широкому стратегічному доступу.
Географія пояснює багато з важливості цього регіону. Незважаючи на те, що держави острівного Тихого океану мають відносно невеликі населення, вони колективно контролюють величезні виключні економічні зони площею мільйони квадратних кілометрів океану.
Ці морські простори лежать на маршрутах, які з'єднують Азію, Океанію та Америку, і все більше стають частиною ширшої архітектури зв'язку та логістики Індійсько-Тихоокеанського регіону.
Тихий океан є важливим для глобальної цифрової зв'язності. Більше 95% міжнародного трафіку даних проходить через підводні кабелі. Кілька основних систем кабелів, що з'єднують Північну Америку, Азію та Океанію, проходять через або поруч з територіями острівних держав Тихого океану.
Оскільки економічна діяльність стає все більш залежною від цифрової інфраструктури, занепокоєння щодо зв'язності та безпеки інфраструктури тепер виходять далеко за межі портів і судноплавних маршрутів.
Це пояснює важливість рішення Quad підтримати розвиток інфраструктури на Фіджі. Ця ініціатива є значущою тим, що вона говорить про змінюючі пріоритети у стратегічному плануванні в Індійсько-Тихоокеанському регіоні.
Поєднуючи підтримку інфраструктури з програмами морського спостереження та усвідомлення морської сфери, Quad прагне зміцнити зв'язність і покращити видимість у регіоні, що має важливе значення для торгівлі, зв'язку і стратегічного доступу.
Схожі міркування поступово формують стратегічне мислення в інших частинах Індійсько-Тихоокеанського регіону. Коли увага зосереджується на безпеці критичних морських маршрутів та інфраструктури, яка їх підтримує, важливість ключових вузьких місць, що з'єднують Індійський і Тихий океани, стає все більш очевидною.
Це відображено в проекті Індії «Великий Нікобар». Розташований поблизу західних підходів до протоки Малакка і поряд з каналом Шести градусів, Великий Нікобар займає позицію близько одного з найважливіших морських коридорів у світі.
Приблизно 75% до 80% китайських імпортів нафти проходять через протоку Малакка, в той час як ширша морська система, що з'єднує Індійський океан, Південно-Китайське море та Тихий океан, є центральною для торгівлі та енергетичної безпеки основних азіатських економік, включаючи Китай, Японію, Південну Корею та Індію.
Великий Нікобар є значущим, оскільки зміцнює позицію Індії в цій ширшій морській географії. Поліпшена логістична інфраструктура, портові потужності та можливості спостереження покращать здатність Індії контролювати активність у східному Індійському океані, підкріплюючи її роль у формуючих регіональних мережах зв'язку.
Цей розвиток також розширить логістичну та оперативну підтримку для індійських військових розгортань у східному Індійському океані, регіоні, що набуває все більшої важливості в стратегії Індії щодо Індійсько-Тихоокеанського регіону.
В цілому, Фіджі та Великий Нікобар вказують на більш широкий зсув у межах Індійсько-Тихоокеанського регіону. Quad часто обговорюється переважно як відповідь на військове зростання Китаю. Проте його програма все більше виходить за межі традиційних питань безпеки.
Критичні мінерали, підводні кабелі, стійкість ланцюгів постачання, цифрова інфраструктура та усвідомлення морської сфери тепер займають центральне місце в дискусіях Quad, оскільки вони перетинаються з економічною безпекою та стратегічною конкуренцією.
Обговорення в Шангрі-Ла в значній мірі зосереджувалися на стримуванні та військовій силі. Важливість Фіджі, Великого Нікобара та морських коридорів, які їх з'єднують, полягає в їхній ролі в інфраструктурі та мережах зв'язку, через які все більше течуть торгівля, енергія, дані та вплив.
Це місце, де економічна географія зустрічається з безпекою та силами динаміки.
Вівек Й. Келкар — дослідник та аналітик, зосереджений на перетині геоекономіки, геополітики та корпоративної стратегії.
Оригінал: asiatimes.com