Розрив циклу залежності Пакистану від СПГ
· Азія
Криза постачання СПГ в Пакистані через конфлікт в Близькому Сході загострює енергетичні виклики.
Pakistan's liquefied natural gas (LNG) supply came to a halt in March 2026, when Qatar’s Ras Laffan facility was caught in the crossfire of the US–Israel war with Iran. The crisis has severely diminished Pakistan’s LNG supply and exposed the country’s over-reliance on long-term contracting.
З початку конфлікту Катар — який забезпечує приблизно 20% світового постачання LNG і 90% постачання LNG для Пакистану — відправив лише три партії через Ормузьку протоку до Пакистану. Навіть якщо протока повністю відкриється, 17% виробничої потужності Катару зазнало довгострокових пошкоджень і відновлення вимагатиме до п’яти років.
Хоча крихке припинення вогню тимчасово стримує військові напруження, немає гарантій, що постійне рішення конфлікту буде досягнуто. Навіть якщо угода буде досягнута, Пакистан, як і інші країни, залежні від імпорту, зіштовхується з невизначеним енергетичним майбутнім.
Тим часом у Пакистані впроваджуються заходи жорсткої економії, такі як раціонування пального та зменшення годин комерційної діяльності, але інфляційні наслідки швидко коливних світових цін на сировину відчуваються внаслідок зростання цін на нафту і підвищення відсоткових ставок.
Несмотря на зменшене постачання, енергетичний сектор Пакистану — який споживає майже 70% імпортованого LNG — не зазнав тривалих дефіцитів пального завдяки широкій сонячній енергії та різноманітним попереднім технологіям генерації. Однак підтримання того ж рівня електроенергії, особливо під час несонячних годин, буде викликом, оскільки криза в Близькому Сході переходить у літній період. Хоча зростаючі імпортні потужності акумуляторних систем енергетичного зберігання в Пакистан можуть забезпечити таку необхідну розрядку під час пікових годин, нестача інституційних механізмів і технологічні вузькі місця заважають їх повній інтеграції в існуючу інфраструктуру електромережі.
Закриття Ормузької протоки та внаслідок цього дефіцит LNG — це другий раз за чотири роки, коли Пакистан зазнав геополітичних шоків в постачанні пального. У 2022 році ціни на LNG зросли до 70 доларів США за мільйон британських термічних одиниць (MMBtu) через війну Росії та України, що призвело до того, що Пакистан був вибутий з спотового ринку. Контрактні постачальники, такі як Gunvor та Eni, не виконали доставку вантажу ради вищих прибутків на європейських ринках, внаслідок чого в країні сталися великі відключення електроенергії та закриття промисловості.
Уряд відреагував, збільшивши свою залежність від імпортованих видів пального, які ще можна було придбати, але високі ціни на сировину підвищили ціни на електрику на 155 відсотків, погіршуючи кризу вартості життя.
Попри інфляційний тиск, теперішня ситуація кардинально відрізняється від попередньої. Енергетичний мікс Пакистану більш різноманітний, ніж у 2022 році, з більшою встановленою потужністю та зменшеною залежністю від імпортованих видів пального, таких як мазут, імпортоване вугілля та LNG. Збільшення обсягів води для гідроелектрогенерації також обмежило відключення, збільшивши доступність гідроелектричної енергії з 1800 до майже 4100 мегаватів. Однак все ще очікується дефіцит влітку, оскільки піковий попит зазвичай перевищує 28 000 МВт.
Оскільки витрати на альтернативні джерела енергії, такі як мазут і високошвидкісний дизель, залишаються високими, уряд все ще розглядає закупівлю спотового LNG як можливу альтернативу. Проте, враховуючи історію закупівлі спотових вантажів Пакистаном і з урахуванням того, що регіональні покупці, такі як Бангладеш, сплачують до 28 доларів США за MMBtu на спотовому ринку, Пакистану загрожують значні цінові премії.
Пакистан уклав контракт на вантаж спотового ринку за 18,4 долара США за MMBtu у квітні 2026 року, тоді як ф’ючерси Японія–Республіка Корея (JKM) торгувалися на рівні 16,5 долара США за MMBtu на той час. Іншу спотову доставку було організовано в червні 2026 року за 19,1 долара США за MMBtu, тоді як JKM торгувався близько 18,8 долара США за MMBtu. За таких високих цін, виробництво електроенергії на основі LNG може коштувати до 51 PKR (0,18 долара США) за кіловат-годину, без урахування експлуатаційних витрат і фіксованих витрат.
Оскільки криза в Близькому Сході продовжується, Пакистан може знову опинитися поза спотовими ринками через конкуренцію з боку багатих покупців в Азії та Європі, тоді як ціни на електроенергію, ймовірно, зростуть.
Альтернативи спотовому ринку для закупівлі LNG також несуть ризики. У 2025 році, наприклад, короткострокові контракти, пов’язані з нафтою, терміном на п’ять років або менше, зазвичай цінилися за високими нахилами від 15 до 17 відсотків (індексація до цін на нафту). В залежності від змін цін на нафту, це фактично заблокувало б Пакистан на високих ставках до кінця десятиліття. Середньострокові та довгострокові контракти на 10–20 років, ймовірно, супроводжуватимуться нижчими нахилами, але строгі вимоги "бери або плати" призводитимуть до витратних штрафів на десятиліття, якщо Пакистан знову зіштовхнеться з перевищенням постачання LNG.
Звичайні ціни на нафту марки Brent коливаються близько 100 доларів США за барель, а ціни на LNG, за прогнозами, залишатимуться високими до 2027 року, можливості Пакистану щодо закупівлі доступного LNG будуть суттєво обмежені в короткостроковій перспективі. Без швидшого переходу до внутрішнього виробництва енергії із сонячних та інших джерел, економічні труднощі та енергетична невизначеність, ймовірно, збережуться.
Технології накопичення енергії в батареях пропонують чіткий шлях від потреб у LNG, особливо протягом вечірніх годин. Імпорт батарей до Пакистану може досягти 16,1 гігават-годин до 2030 року за прискореними сценаріями, забезпечуючи 54% прогнозованого пікового попиту. Однак інтеграція батарей вимагатиме проактивних заходів для запобігання проблемам з електромережею, таких як широке впровадження смарт-лічильників, моніторинг споживачів і трансформаторів, а також автоматизація та модернізація на рівні розподільчих мереж.
Замість того щоб закріплювати нову залежність від LNG, Пакистан може активніше готуватися до чистого енергетичного майбутнього через обережне управління більш дешевою відновлювальною енергією та інтеграцією акумуляторного зберігання.
Оригінал: eastasiaforum.org