Сила парейдолії: чому ми бачимо обличчя в неживих предметах

· Human OS

Сила парейдолії: чому ми бачимо обличчя в неживих предметах

Парейдолія — схильність бачити знайомі образи в випадкових візерунках — виявляється не відхиленням, а ознакою високої творчої активності мозку.

Протягом століть люди повідомляли про те, що бачать знайомі обриси — передусім обличчя — у найнесподіваніших місцях: від хмар і мармуру до шматочків підсмаженого хліба з відображенням Ісуса. У цьому відео Мері Макгіллівре, цифровий творець і аспірантка Мельбурнського університету, досліджує це явище, відоме як парейдолія. Спираючись на розмови з геологом і вченим у галузі зорового сприйняття, Макгіллівре запитує, як виникають такі образи — як у візерунках каменю, так і в роботі нашого мозку. Висвітлюючи приклади постатей та облич, прихованих у мистецтві епохи Відродження, вона також розмірковує про те, що ці образи означали для нас протягом тривалого часу і що наша схильність бачити їх може розповісти про наш творчий потенціал.


Бачите обличчя у хмарах? Це може бути ознакою вашої креативності

Парейдолію, або схильність бачити впорядковані структури в хаотичних даних, тривалий час вважали ознакою психічного розладу, проте зараз її розглядають як корисний показник творчих здібностей.

Рене Мюрі та Ніколь Гьобель

Оригінал: psyche.co

Про Що? — новини науки, технологій і світу