Погляд Наомі Осаки на Вімблдон: любовна історія до японського вбрання
· Культура
Наомі Осака вразила убранням на Вімблдоні, яке є трибютом японському традиційному одягу.
Every Wimbledon ставить одне й те ж питання про моду: що можна сказати, одягнувши біле? Для тенісної легенди Наомі Осаку, чий стиль виходу на корт став одним із найочікуваніших ритуалів цього спорту, складність полягала не в тому, як зробити біле виразним, а в тому, як змусити його розповісти історію. Працюючи з дизайнеркою з Токіо Ханою Ягі, Осака вийшла на корт у клубі «Олл Інгленд» в учорашньому матчі в унікальній білій сукні, натхненній японським церемоніальним вбранням. Вишиті журавлі простягаються по тканині. Вишневі квіти піднімаються на її поверхні. Драматичний шлейф виглядає наче пливе за нею, надаючи силуету майже безвагової якості, перш ніж його шари відкривають головний комплект Nike. Завершене традиційною канзаші, прикрасою для волосся, та ювелірними виробами Mikimoto, це вбрання перетворює шлях із роздягальні на корт на мимовільний виступ. “Мені подобається використовувати моду як засіб для розповіді,” розповідає Осака Vogue про свої вишукані входи. “Кожен вихід — це можливість залучити людей у мій креативний світ. Той факт, що людям це цікаво, і вони з нетерпінням чекають наступного — це теж досить класно.” Вімблдон, в багатьох аспектах, це турнір, побудований на ритуалах — від строгого дрес-коду до легендарного входу на Центр-корт. Для давнього креативного керівника Осаки, Марті Харпера, ці традиції стали концептуальною основою для цьогорічного образу. “Це одне з небагатьох місць у спорті, де церемонія все ще відчувається як невід'ємна частина змагання,” говорить він. “Ми хотіли це визнати, одночасно створюючи діалог із японським церемоніальним вбранням.” Метою було не відтворити кімоно, а переосмислити його. Запозичивши його структуру та символіку, Харпер уявляв, як ці ідеї можуть втілитися в сучасному атлеті на Вімблдоні. Саме ця ідея привела його до Ягі, чия робота зосереджена на використанні вишуканих церемоніальних вбрань, які, за її словами, “несуть пам’ять, емоції та історію.” “Початковою точкою була ідея ‘Еволюційної церемонії,’” говорить Ягі про концепцію за образом. “Вбрання конструкційно виконане з вінтажних ширамуку [традиційних японських весільних вбрань], кімоно та весільних суконь — церемоніальних вбрань, спочатку створених для позначення важливих моментів у житті людей.” Готовий витвір складається з від'ємних шарів, які поступово зникають, коли Осака готується до змагання, роблячи трансформацію частиною самого вбрання. “Я хотіла, щоб вбрання існувало як момент перед виступом,” пояснює Ягі. “Вхід оточує Наомі в атмосфері церемонії, тоді як комплект Nike представляє атлета на змаганні. Я думала про них як про два розділи в одній історії.” Цей діалог триває і під зовнішнім шаром. Сукня Nike Осакі запозичує елементи кіріґамі, японського мистецтва вирізання паперу, зі строгими лініями і серією тривимірних квіткових аплікацій, що дозволяє образу виходу на корт і виконуванню виглядати як два вираження однієї креативної ідеї. Попри всю свою символіку та майстерність, кожна деталь також повинна була виконувати практичну функцію. “На відміну від показу мод, ці вбрання існують лише кілька хвилин,” говорить Харпер. “Наомі потрібно перейти від церемонії до змагання за менше ніж за хвилину, тому кожне креативне рішення також має вирішувати технічну проблему.” Для Осакі відомий строгий дрес-код Вімблдону виявився несподівано звільняючим. “Я справді не відчувала жодних обмежень,” говорить Осака. “Очевидно, що вбрання повинно бути білим, але окрім цього, можна грати з багатьма різними елементами дизайну. У деяких відношеннях, не думати про колір дозволяє акцентувати увагу на інших класних особливостях, таких як тканини та текстури.” Для Ягі відсутність кольору справді посилила концепцію. “Працюючи виключно в білому, я змогла зосередитися на матеріалі, прозорості, конструкції та силуеті замість кольору,” говорить вона. “Іноді найсильніші креативні ідеї виникають із найбільших обмежень.” Ця співпраця також відображає креативний скорочений код, який Осака та Харпер розвивали протягом останніх кількох років. Коли вони починають мріяти про новий образ, розмова рідко починається з одягу. “Наомі зазвичай приходить з інстинктом — емоцією, культурною асоціацією або напрямком, який їй цікаво досліджувати,” говорить Харпер. “Звідси ми починаємо ставити більш широкі запитання. Яку історію ми намагаємося розповісти? Як це пов’язано з турніром? Як мода підтримує виступ, не конкуруючи з ним?” Для Наомі Осакі ці розмови стали продовженням того, хто вона є. “Я думаю, у кожного є можливість мати безліч інтересів чи захоплень,” говорить вона. “Два з моїх — це теніс і мода; наступна людина може любити живопис і піші прогулянки, і в цьому немає нічого поганого.” Вбрання відображає ту ж саму філософію, яку Осака приносить у свою кар'єру: не потрібно обирати. Мода не проходить за рахунок тенісу, так само як і перевинахід не вимагає стерти минуле. Вишуканий вихід веде до комплекту для виконання, який відлунює японськими впливами, дозволяючи церемонії та конкуренції, спадщині та сучасності, існувати поруч. Або, як говорить Харпер: “Йдеться про перенесення історії вперед, а не про збереження її незмінною.”
Оригінал: www.vogue.com