Самотність навчила мене бути собою

· Human OS

Самотність навчила мене бути собою

Як купівля книги «Самотнє місто» допомогла побороти самотність у новому місті.

У 2017 році я переїхав до Делі для роботи і раптово опинився з великою кількістю вільного часу. Вихідні були вільними, але порожніми. Дороги на роботу були довгими. Друзів не було, принаймні на початку. Саме тоді я придбав копію мемуарів Олівії Лейн «Самотнє місто» (2016) і почав досліджувати місто так, як вона це радить.

Я вже жив і працював у Делі раніше, а також проводив там літні канікули в дитинстві, але побачити своє рідне місто з Лейн в ролі гіда допомогло мені знайти власний ритм і змити відчуття самотності. Я відвідував музеї, в які ніколи не заходив, дивився фільми один, пив пиво вдень у барах. Через їхнє сприйняття я знайшов вікно у свій власний розум, часто знаходячи ідеї або місця для написання, які розвивав би роками пізніше. Я відмовився від телефону на користь зошита і завжди носив його з собою.

Дивлячись на райони, блукаючи музеями та виставками; оцінюючи своє оточення на предмет сенсу — це був мій спосіб стати самостійною особистістю. Під час відвідувань Національної галереї сучасного мистецтва я знайшов спорідненість у картинах Джаміні Роя, що зображали народні сцени. Я оформляв копію однієї з них і повісив на стіну у своїй спальні: прокидатися з нею поряд дозволяло тримати думки про самотність подалі. Усі ці заняття вимагали лише невеликої кількості грошей, і перш ніж я зрозумів, я почав отримувати задоволення від власної компанії. Лейн пише: «Якби я міг висловити те, що відчував, слова були б плачем немовляти: я не хочу бути самотнім. Я хочу, щоб хтось хотів мене. Я самотній. Я наляканий…» У ті моменти я відчував підтримку в картинах Роя.

По суті, книга Лейн навчає, як насолоджуватися власною компанією, і те, що бути зосередженим на собі не обов'язково означає кінець соціального життя.

Оригінал: psyche.co

Про Що? — новини науки, технологій і світу